Рішення № 67857163, 17.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1544/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп"

до відповідача Приватного підприємства "Гриф"

про стягнення 11591,60грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від позивача - Микласевич О.М. (довіреність б/н від 17.08.2015);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (далі - ТОВ "Екотеп") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Гриф" про стягнення 11591,60грн у т.ч.:

- 10 800,00грн - основна заборгованість;

- 175,90грн - проценти за період з 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017;

- 615,70грн - збитки від інфляції 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017;

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлений товар відповідно до видаткових накладених №4787 від 21.11.2016 та №5466 від 19.12.2016.

Відповідач у справі - Васильківська центральна районна лікарня документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 та 19.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотеп» передано відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №4787 від 21.11.2016 на суму 7143,60грн та № 5466 від 19.12.2016 на суму 7800.00грн (а.с.9, 11).

Товар від імені відповідача прийнято представником відповідача на підставі довіреностей №61 від 21.11.2016 та №68 від 19.12.2016 (а.с.10, 12).

Вказаний у накладних товар оплачений відповідачем частково на суму 4143,60грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.13-15).

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 10800,00грн, а саме: за видатковою накладною №4787 від 21.11.2016 - 3000,00грн та за видатковою накладною №5466 від 19.12.2016 - 7800,00грн.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №13-03/17-01 від 13.03.2017 (а.с.16), відповідно до якого пропонував сплатити заборгованість у розмірі 13260,00грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією (а.с.17).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити товар, переданий за відповідними видатковими накладними.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі договірних відносин з купівлі-продажу вказаного у відповідних накладних товару, з чим погоджується суд з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовим доказом - відповідними накладними, у яких зазначено найменування, кількість, ціна одиниці товару.

Факт прийняття відповідного товару за накладною у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у рахунку та накладних.

Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені накладні підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов'язання з оплати при купівлі-продажу визначається спеціальною нормою, яка регулює відповідні відносини.

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, чинне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого товар при купівлі-продажу оплачується після його прийняття, якщо сторонами не змінено це загальне правило шляхом визначення спеціальних умов договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу 5000,00грн, що підтверджується заявою позивача під час проведення судового засідання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000,00грн підлягає припиненню на підставі п. 1.1ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Вимоги про стягнення боргу у сумі 5 800,00грн (10800,00-5000,00) боргу суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 175,90грн 3% річних за період з 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017 та 615,70грн збитків від інфляції за період з 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, за період з 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017, становить 770,15грн.

Проте, суд не може виходити за межі заявленої позивачем вимоги, отже приймає до уваги розрахунок позивача та розглядає суму 615,70грн, яка підлягає задоволенню.

Розмір 3% річних за період з 22.11.2016 по 17.05.2017; з 20.12.2016 по 17.05.2017, за розрахунком суду становить 175,82грн; в задоволенні вимог про стягнення 0,08грн втрат від інфляції суд відмовляє.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 909,84грн.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст.80, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн основного боргу припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Гриф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» 5800,00грн основної заборгованості, 175,82грн 3% річних, 615,70грн інфляційних втрат, а також 909,84грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4. В частині стягнення 0,08грн інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено 21.07.2017

Суддя С.І. Чонгова