Ухвала суду № 67855278, 17.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/592/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Когута О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕНЕТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕНЕТ» (далі ТОВ «НВП «ТЕНЕТ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 0000701409.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 9 по 22 грудня 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період січень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» та ТОВ «Акку-Енерго». За результатами перевірки складено акт від 29 грудня 2016 року за № 410/15-32-14-09/22485498, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 332725 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 0000701409, яким ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 332725 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 166363 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року позовні вимоги ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 січня 2017 року № 0000701409. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 7486 грн. 32 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ГУ ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме вимоги статей 44, 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет), затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації від 10 грудня 2013 року № 803. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 9 по 22 грудня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період січень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» та ТОВ «Акку-Енерго».

За результатами перевірки складено акт від 29 грудня 2016 року за № 410/15-32-14-09/22485498, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 332725 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 0000701409, яким ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 332725 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 166363 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» вимог Податкового кодексу України при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД».

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 названої статті Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за січень 2015 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД».

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» (Виконавець) договір від 1 червня 2014 року за № 12-12, відповідно до якого Виконавець надає обрані Замовником телекомунікаційні послугу/послуги доступу до мережі Інтернет, а останній - приймає та оплачує вартість наданих послуг на умовах цього Договору. Вартість обраних послуг здійснюється Замовником на умовах, вказаних у відповідному Додатку до Договору (а. с. 44-48).

Додатком № 1 до названого вище Договору передбачено, що Виконавець надає Замовнику послуги доступу до мережі Інтернет, а саме:

- організація каналу передачі даних (із виділенням ІР-адреси) та підключення цього каналу до порту виконавця;

- забезпечення прийому/передачі інформації за допомогою організованого каналу передачі даних та технічна підтримка замовника (п. 2.1 Додатку).

Пунктом 1.6 Додатку № 1 до Договору визначено, що канал передачі даних - це канал, призначений для прийому та передачі інформації між комп'ютерним обладнанням замовника та мережею Інтернет, який організовується від точки підключення замовника до порта виконавця. Організований канал передачі даних не є об'єктом права власності замовника та існує протягом строку надання послуг.

Пунктом 2.2 Додатку визначені технічні характеристики каналу передачі даних, зокрема, швидкість прийому/передачі інформації по каналу передачі даних, обрана Замовником на момент укладення цього Додатку до Договору, становить до 10 Гб/сек. (а. с. 49-50).

Крім того, Додатком № 2 до Договору від 1 червня 2014 року за № 12-12 визначено вид послуги (оплата за організацію каналу передачі даних та підключення його до порту Виконавця (плата за інсталяцію послуг)), а також встановлено ціну за відповідний вид послуги (а. с. 51).

В акті перевірки ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі вартості послуг, придбаних у ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» протягом перевіреного контролюючим органом періоду. Зокрема, відповідач зазначає, що в акті наданих послуг від 31 січня 2015 року № 293732 відсутні дані щодо обсягів інформації (кількість Гігабайт), які визначають вартість послуг за відповідний період, а саме: обсяги прийнятої/переданої замовником інформації (кілобайт/мегабайт/гігабайт) та відсотковий показник завантаження каналу передачі даних; походження та/або призначення прийнятої/переданої замовником інформації (український або міжнародний трафік); тривалість зв'язку замовника із мережею Інтернет, що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарської операції з названим вище контрагентом.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача за названим вище договором з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 9 названого Закону (у вказаній вище редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названою вище угодою з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - актом надання послуг та податковими накладними (а. с. 52, 53-58), оформленими відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

На спростування доводів апелянта про відсутність у акті наданих послуг від 31 січня 2015 року № 293732 даних щодо обсягів інформації, а саме кількості Гігабайт, апеляційний суд зазначає, що відповідно до умов договору, ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» не здійснює передачу інформації ТОВ «НВП «ТЕНЕТ», а забезпечує її передачу за допомогою каналу даних, яку позивач вже в подальшому передає своїм власним абонентам через наданий канал електрозв'язку. Тобто, послуга з надання каналу передачі даних (електрозв'язку), що є послугою доступу до мережі Інтернет, не може вимірюватись у Гігабайтах, оскільки це кратна одиниця виміру кількості інформації. Канал електрозв'язку характеризується відповідною швидкістю передачі інформації по каналу передачі даних, що обрана Замовником (ТОВ «НВП «ТЕНЕТ») на момент укладання Додатку № 1 до Договору від 1 червня 2014 року № 12-12 та складає до 10 Гб/сек. (п. 2.2 Додатку № 1 до Договору від 1 червня 2014 року № 12-12), що є технічною характеристикою, а не кількістю (об'ємом або обсягом).

Отже, кількість переданої власної інформації ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» є характеристикою, що впливає на пропускну здатність та рівень завантаження каналу передачі даних. Враховуючи, що пропускна здатність є фізично обмеженою величиною, а ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» одночасно може надавати канал також іншим операторам, на виконання п. 3.3 названого вище Договору, п. 2 Додатку № 2 до відповідного Договору визначено показники технічних засобів Виконавця, а також вартість за надану послугу (а. с. 51).

Апеляційний суд відхиляє посилання контролюючого органу на порушення судом першої інстанції Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет), затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації від 10 грудня 2013 року № 803, оскільки положення пунктів 2.2, 2.3, 3.1 та 4.7 названих Правил, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків окружного адміністративного суду, пов'язаних з визначенням обсягу послуг, отриманих ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» за договором з ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД».

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку у контролюючому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 7 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в контролюючому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою. Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «ЛАКИ ТРЕЙД» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2015 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 січня 2017 року № 0000701409, є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 21 липня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко