Постанова № 67854497, 24.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 липня 2017 року №826/22464/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Мультіплекс-Холдінг»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Мультіплекс-Холдінг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 №3926551502.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 02.04.2015 №34/26-55-15-02/32850366, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 №3926551502.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 02.04.2015 №34/26-55-15-02/32850366 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 №3926551502, через неправильне формування позивачем від'ємного значення податку на додану вартість.

Адміністративну справу №826/22464/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування публічному акціонерному товариству «Мультіплекс-Холдінг» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень, листопад 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Мультіплекс-Холдінг» приписів пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв’язку із завищенням податкового кредиту за листопад 2014 року на суму податку на додану вартість 262 238,00 грн., що призвело до порушення вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та завищення від’ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму податку на додану вартість 262 238,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 02.04.2015 №34/26-55-15-02/32850366 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 №3926551502, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 262 238,00 грн.

Публічне акціонерне товариство «Мультіплекс-Холдінг» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.04.2015 №34/26-55-15-02/32850366 основними постачальниками публічного акціонерного товариства «Мультіплекс-Холдінг» на митній території України, за рахунок яких сформовано податковий кредит в листопаді 2014 року було в тому числі й товариство з обмеженою відповідальністю «Електа-Інжиніринг».

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 18.12.2014 загальна сума податкового кредиту становить 3 250 720,00 грн., в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, поданої у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 09.01.2015 публічне акціонерне товариство «Мультіплекс-Холдінг» збільшило суму податкового кредиту на загальну суму 262 238,00 грн., проте до уточнюючого розрахунку не було додано додатку 5, а тому Державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не визнала даний уточнюючий розрахунок як податкову звітність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Аналіз вказаної норми дає підстави дійти висновку, що позивач мав право подавати уточнюючу декларацію з метою включення до податкового кредиту в листопаді 2014 року суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних в січні 2014 року.

Однак, позивачем не спростовано твердження контролюючого органу стосовно того, що уточнююча декларація публічного акціонерного товариства «Мультіплекс-Холдінг» від 09.01.2015 не була прийнята відповідачем.

Так, в матеріалах справи відсутня копія уточнюючої декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 09.01.2015 з доказами її належного прийняття Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що, відповідно, надало б право публічному акціонерному товариству «Мультіплекс-Холдінг» на податковий кредит у листопаді 2014 року на суму податку на додану вартість у сумі 262 238,00 грн.

Окрім того, контролюючий орган наголосив в акті перевірки та в письмових запереченнях на тому, що Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів, на обліку у якої перебуває товариство з обмеженою відповідальністю «Електа-Інжиніринг», за результатами перевірки складено акт від 17.04.2014 №1366/2203/33667838, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Електа-Інжиніринг» зменшено суму податкового зобов’язання за січень 2014 року в розмірі 262 238,03 грн.

В свою чергу позивачем зазначено, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 02.04.2015 №34/26-55-15-02/32850366 не узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), у якому визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Однак, суд відхиляє зазначені посилання позивача з огляду на те, що контролюючий орган в акті перевірки зазначає про порушення податкової дисципліни саме публічним акціонерним товариством «Мультіплекс-Холдінг», шляхом збільшення суми податкового кредиту на загальну суму 262 238,00 грн. на підставі уточнюючої декларації, яка не була прийнята Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Водночас, суд наголошує, що підстави та дії із неприйняття уточнюючої декларації не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, а, відтак, правомірність останніх судом у даному разі не досліджується.

Отже, враховуючи вище встановлені обставини, суд приходить до висновку, що у позивача було відсутнє право на податковий кредит за листопад 2014 року на суму податку на додану вартість 263 238,00 грн.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.