Ухвала суду № 67850505, 20.07.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/2954/17

ун. № 759/3428/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Войтенко Ю.В., ознайомившись з матеріалами позовної заявиОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Перевіривши зазначену позовну заяву й додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, про що було постановлено відповідну ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків.

Судом направлено позивачу ухвалу суду від 29.03.2017 року для усунення недоліків на адресу, яку зазначив позивач при подачі позову, однак повернувся конверт із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується витягом про відстеження пересилання поштових відправлень.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним ( Рішення Суду у справі " Жоффре де ля Прадель проти Франції " від 16 грудня 1992 року).

У відповідності до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений судом строк не виконає у повному обсязі вимоги викладені в ухвалі про усунення недоліків, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачу.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що даний позов слід вважати неподаним та повернути позивачу.

Відповідно до присів ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 119,120,121 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.В. Войтенко