Ухвала суду № 67850472, 17.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням змінених позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби Рекашової А.М. щодо закінчення виконавчого провадження № 42555204 по примусовому виконанню рішення № 59834/09 Європейського суду з прав людини «Справа «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 42555204 від 24 червня 2015 року по примусовому виконанню рішення № 59834/09 Європейського суду з прав людини «Справа «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 2 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, 10 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 заявив клопотання про поновлення процесуального строку для її подання з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.

За правилами частини першої статті 238 КАС заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Частиною п'ятою статті 238 КАС передбачено, що у разі пропущення строку, встановленого частинами першою-четвертою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Оскільки причини пропуску процесуального строку, які викладені у клопотанні ОСОБА_2 про його поновлення, на думку колегії суддів, є поважними, то цей строк підлягає поновленню.

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

На обґрунтування наведених у заяві доводів ОСОБА_2 додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 5 червня та 29 серпня 2013 року, (справи №№ К/800/3260/13, К/800/31756/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційними судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, в оскаржуваній ухвалі від 26 жовтня 2016 року, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, які виходили з того, відповідач діяв правомірно приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 59834/09 «Справа «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року, оскільки кошти, присуджені на користь стягувача рішенням Європейського суду, виплачено в повному обсязі, а рішення національних судів виконані до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування соціальних виплат. Крім того, рішеннями національних судів не було встановлено зобов'язань щодо проведення відповідних виплат, оскільки вказаними рішеннями встановлено лише обов'язок органів Пенсійного фонду України провести відповідний перерахунок пенсії, а не її виплату.

Натомість у наданому на порівняння рішенні від 5 червня 2013 року, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність дій органів Державної виконавчої служби щодо закінчення виконавчого провадження, так як рішення суду, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, передбачає не лише перерахунок, а й виплату основної та додаткової пенсії.

У рішенні від 29 серпня 2013 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду про скасування постанови Державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, який виходив з того, що оскільки рішенням суду, яке підлягає виконанню, особі присуджено підвищену пенсію без обмеження такої виплати кінцевим строком, то такі пенсійні виплати не можуть бути обмежені будь-яким строком, тому закінчення виконавчого провадження порушує права такої особи на отримання пенсії.

Однак аналіз наданих на порівняння судових рішень та оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, оскільки ухвалення різних за результатами розгляду справ рішень зумовлене встановленими судами у цих справах різних обставин щодо змісту рішень судів, відносно яких проводилося виконавче провадження органами Державної виконавчої служби.

Також вказані рішення судів касаційної інстанцій не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити строк ОСОБА_2 на подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії; за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда