Рішення № 67849910, 20.07.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 925/749/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - Стадницька Р.Я. - представник за довіреністю,

від відповідача - Лисенко Ю.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бокаро Інвест",

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський

елеватор", смт. Єрки, Катеринопільського району, Черкаської

області

про стягнення 869 890 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Бокаро Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" про стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 28 лютого 2017 року за №8819/к в розмірі 869 890 грн. 84 коп., а саме: 853 065 грн. 72 коп. основний борг, 13 669 грн. 95 коп. пеня та 3 155 грн. 17 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 липня 2017 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 липня 2017 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 20 липня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву до суду не надав.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 липня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/749/17.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 28 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бокаро Інвест" (постачальник) було укладено договір поставки за №8819/к.

Згідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник, відповідно до попередньої домовленості з покупцем, зобов'язався передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію, яку було придбано у сільгоспвиробника, а покупець - приймати товар і у визначений строк сплатити його вартість.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу насіння соняшнику на загальну суму 8 720 176 грн. 53 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №-УТ00000008 від 01 березня 2017 року на суму 476 667 грн. 53 коп.;

- №-УТ00000009 від 02 березня 2017 року на суму 681 273 грн. 47 коп.;

- №-УТ00000010 від 03 березня 2017 року на суму 229 425 грн. 80 коп.;

- №-УТ00000011 від 03 березня 2017 року на суму 602 730 грн. 00 коп.;

- №-УТ00000012 від 04 березня 2017 року на суму 351 614 грн. 68 коп.;

- №-УТ00000013 від 05 березня 2017 року на суму 316 128 грн. 00 коп.;

- №-УТ00000014 від 06 березня 2017 року на суму 598 854 грн. 00 коп.;

- №-УТ00000015 від 07 березня 2017 року на суму 154 940 грн. 38 коп.;

- №-УТ00000016 від 07 березня 2017 року на суму 656 255 грн. 93 коп.;

- №-УТ00000017 від 08 березня 2017 року на суму 259 293 грн. 25 коп.;

- №-УТ00000018 від 09 березня 2017 року на суму 1 941 438 грн. 70 коп.;

- №-УТ00000019 від 10 березня 2017 року на суму 257 553 грн. 19 коп.;

- №-УТ00000020 від 11 березня 2017 року на суму 350 981 грн. 98 коп.;

- №-УТ00000021 від 13 березня 2017 року на суму 561 216 грн. 00 коп.;

- №-УТ00000022 від 13 березня 2017 року на суму 637 850 грн. 38 коп.;

- №-УТ00000023 від 14 березня 2017 року на суму 652 953 грн. 24 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №725256 від 13 березня 2017 року та №725177 від 14 березня 2017 року.

Однак обов'язок щодо оплати поставленого товару покупець виконав частково, сплативши позивачу 7 867 110 грн. 81 коп., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 853 065 грн. 72 коп.

Сума основного боргу не заперечується відповідачем, про що свідчить копія акту звірки за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року (а.с. 47).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.4. договору покупець здійснює оплату вартості кожної поставленої партії товару у формі оплати з відстроченням платежу, шляхом перерахування 83% від вартості поставленої партії товару на поточний банківський рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів після поставки партії товару та надання постачальником покупцеві відповідних документів (перелік яких вказано в договорі).

Залишок у вигляді 17% від вартості поставленої партії товару сплачується постачальнику протягом 5-ти банківських днів після надання постачальником покупцеві оригіналів наступних документів:

- видаткової накладної;

- належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, відповідно до форми №1-ТН, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 05 грудня 2013 року №983, яка обов'язково повинна містити інформацію про вантаж, який перевозився транспортним засобом при здійсненні трьох останніх перевезень, згідно зразка розміщеного на сайті з наступним посиланням http://www.mhp.com.ua/ru/partners/zernovie-i-maslichnie/purchases;

- податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної - складених в момент виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному законодавством.

В позовній заяві позивач зазначав, що при прийнятті товару відповідач передав позивачу підписані та скріплені печаткою товарно-транспортні накладні №725256 від 13 березня 2017 року та №725177 від 14 березня 2017 року останнього, стосовно видаткових накладних повідомив, що позивач отримає їх оригінали поштою на юридичну адресу позивача. Водночас жодного оригіналу видаткової накладної позивачем отримано не було.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вислати на юридичну адресу оригінали других екземплярів видаткових накладних завірених підписом та печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор".

Позивачем було зареєстровано податкові накладні від 13 та 14 березня 2017 року.

Згідно ст.187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того слід зазначити, що на момент звернення до суду несплаченим залишився борг за поставлений товар по накладній від 13 березня 2017 року на суму 200 112 грн. 48 коп. та накладній від 14 березня 2017 року на суму 652 953 грн. 24 коп.

Згідно пункту 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного та умов п. 2.4. договору поставки строк оплати поставленого товару на момент звернення до суду настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 853 065 грн. 72 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 6.2. договору у разі несвоєчасного здійснення оплати покупцем за поставлений товар/партії товару, покупець сплачує постачальнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням умов вищевказаного пункту, слід дійти висновку, що сторони визначили розмір пені за несвоєчасну сплату поставленого товару.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 669 грн. 95 коп. пені нарахованої на суму боргу 853 065 грн. 72 коп. за період з 22 березня 2017 року по 30 травня 2017 року із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 155 грн. 17 коп. 3% річних нарахованих на суму боргу 853 065 грн. 72 коп. за період з 22 березня 2017 року по 30 травня 2017 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3." судом встановлено, що пеня та 3% річних нараховано в меншому розмірі, оскільки в періоді з 22 березня 2017 року по 30 травня 2017 року кількість днів 70, а не 45, як зазначив позивач у своєму розрахунку.

В зв'язку з тим, що позивач самостійно визначив період та суму річних і пені, то заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", вул. Леніна,47, смт. Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32580463 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бокаро Інвест", вул. Підлісна,1, офіс 9, м. Київ, ідентифікаційний код 40550132 - 853 065 грн. 72 коп. основного боргу, 3 155 грн. 17 коп. 3% річних, 13 669 грн. 95 коп. пені та 13 048 грн. 37 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 21 липня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович