Рішення № 6784966, 11.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2009 р. Справа № 15/121-09-3991

Господарський суд Одеської області у складі: судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача Кушніренко В.В.,

від відповідача не зявився,

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” до Спеціалізованого підприємства „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення 300393,24 швейцарських франків, що еквівалентно 2153819,54 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Спеціалізованого підприємства „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю) про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог в розмірі 300393,24 швейцарських франків, що еквівалентно 2153819,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

06.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 2007/693-01/13, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 218000,00 швейцарських франків на поточні потреби зі сплатою 10 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.04.2014 року.

Як стверджує позивач, свої зобов'язання згідно п. 3.1.1. договору позивач виконав належним чином в повному обсязі, а саме: відкрив позичковий рахунок № 22033693748331 у відділені № 693 ООФ АКБ „Укрсоцбанк” та надав ОСОБА_2 суму кредиту готівкою. Позичальник зобовязався повертати в повному обсязі кредитну заборгованість у терміни, визначені п.1.1. договору.

При цьому позивач посилається на те, що в якості забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором кредиту 06.04.2007 р. між АКБ „Укрсоцбанк” та Спеціалізованим підприємством „Лівіт ЛТД” ТОВ (майновим поручителем) був укладений іпотечний договір, який посвідчено 06.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3705, згідно якого відповідач передав в іпотеку позивачу нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать відповідачу на праві приватної власності.

Так, як зазначає позивач, позичальник не вносив платежі по кредиту та нарахованим процентам, у звязку з чим 26.08.2008 року та 21.07.2009 року позивачем були надіслані позичальнику та відповідачу листи-претензії з вимогою терміново сплатити заборгованість. Проте, як стверджує позивач, вказані предявлені позивачем вимоги залишені без розгляду з невідомих банку підстав.

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту у разі прострочення позичальником терміну сплати процентів, визначених п. 2.4. договору кредиту, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1, п. 2.6.3, п. 3.2.3, п. 4.4, п. 5.4 договору кредиту, позичальник зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

Також пунктом 4.3. договору кредиту передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п. 3.3.2,.п. 3.3.16 договору кредиту він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 3 процентів від суми кредиту, визначеного п. 1.1 за кожний випадок.

У відповідності з п. 4.5. договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. 3.3.7, п. 3.3.8 договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, позивач вказує, що неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 23.07.2009 року згідно з розрахунком заборгованості складає 300 393,24 франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року становить 2153819,54 грн., у т.ч. 197475,28 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 1415897,76 грн.; 26440,88 швейцарських франків - заборгованість за відсотками, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 189581,11 грн.; 332681,14 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 28092,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 187567,20 грн. - штраф за порушення п. 3.3.4, п. 3.3.7, п. 3.3.8, п. 3.3.9 кредитного договору.

Відтак, у звязку з тим, що вирішення спору в досудовому порядку стало неможливим, позивач просить суд з метою задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в розмірі 300393,24 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 2 153 819,54 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві приватної власності Спеціалізованому підприємству „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. порушено провадження у справі № 15/121-09-3991 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 09.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2009 р. до участі у справі № 15/78-09-2707 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, який виступив позичальником за договором кредиту від 06.04.2007 р., укладеним з позивачем.

В засіданні суду представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 300393,24 франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 2 153 819,54 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належ а ть відповідачу на праві власності.

Відповідач СП „Лівіт ЛТД” (ТОВ) відзив на позов не надало, також представник відповідача у судові засідання не зявився.

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи у судові засідання не зявився.

У звязку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника сторін, господарський суд зазначає наступне.

06 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (кредитор) та гр. України ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір кредиту № 2007/693-01/13, відповідно до умов якого позивач зобовязався надати ОСОБА_2 (далі третя особа) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 21800 швейцарських франків зі сплатою 10,0% річних згідно встановленого договором порядку погашення сум основної заборгованості.

Згідно п. 1.1.1. вказаного договору, починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 06 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 3636 швейцарських франків (ануїтетний платіж) з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 06 квітня 2014 року на умовах, визначних цим договором.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поточні потреби.

Згідно п. 1.3 вказаного договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги в день укладення цього договору кредиту кредитор укладає з майновим поручителем - Спеціалізованим підприємством „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю) іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку нежиле приміщення першого поверху № 501, загальною площею 87,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 1290000 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому законом порядку.

При цьому в розділі 3 договору кредиту сторони передбачили права та обовязки сторін.

Так, згідно п. 3.1 зазначеного договору позивач зобовязався протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором відкрити позичальнику у відділенні № 693 ООФ АКБ „Укрсоцбанк” позичковий рахунок № 22033693748331 і видати позичальнику готівкові гроші в сумі кредиту на підставі заяви на одержання готівки.

В свою чергу позичальник зобовязався:

- одночасно з укладенням договору кредиту забезпечити укладання майновим поручителем (СП „Лівіт” ТОВ) договору іпотеки (п. 3.3.3 договору кредиту),

- протягом двох робочих днів від дати укладення іпотечного договору забезпечити оформлення договору страхування предмета іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь кредитора як вигодонабувача (п. 3.3.4 договору кредиту);

- використовувати кредит лише на цілі, визначені п. 1.2 договору кредиту (п. 3.3.6 договору кредиту);

- сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п. 2.4, п. 2.5 цього договору (п. 3.3.7 договору кредиту);

- своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору (п. 3.3.8 договору кредиту);

- достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п. 2.6.3, п. 3.2.3, п. 4.4., п. 4.5, п. 5.4 договору кредиту (п. 3.3.9 вказаного договору.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зясовано судом, позивач, виконуючи умови вказаного договору кредиту № 2007/693-01/13, відкрив позичковий рахунок № 22033693748331 у відділені № 693 ООФ АКБ „Укрсоцбанк” та надав ОСОБА_2 суму кредиту готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки від 06.04.2007 р. (а.с. 17).

Також 06.04.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (іпотекодержатель) та Спеціалізованим підприємством „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю), яке виступає майновим поручителем, - (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань за договором кредиту № 2007/693-01/13 від 06.04.2007 р. нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 14.01.2005 р. за реєстровим № 18, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 8151474, номер запису 694, в книзі 42неж-98 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6687502, виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості від 09.03.2005 р.

П. 1.2 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки за погодженням сторін складає 1290000 грн., що в еквіваленті складає 311527,83 швейцарських франків за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

Згідно п. 1.10 іпотечного договору сторони погодились, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає згідно законодавства України заборону на відчуження предмета іпотеки.

Іпотекодавець ознайомлений з умовами договору, яким обумовлене основне зобовязання, ніяких заперечень, непорозумінь його положень не має (п. 1.12.іпоетечного договору).

Так, вказаний іпотечний договір був посвідчений 06.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3705. Також заборону на відчуження предмету іпотеки за вказаним іпотечним договором було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, про що свідчить витяг з вказаного Реєстру № 12010356 від 06.04.2007 р. (а.с. 107).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2007 р. Спеціалізоване підприємство „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю), Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” і Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” уклали договір № В3603-030/07/СМ страхування заставленого майна (іпотеки).

Проте, як зясовано судом, в порушення умов договору кредиту № 2007/693-01/13 третьою особою прийняті на себе зобовязання щодо повернення у передбачені договором строки суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав належним чином, у звязку з чим у третьої особи виникла заборгованість перед позивачем за вказаним договором кредиту.

При цьому слід зазначити, що позивач звернувся до третьої особи з листом-претензією від 26.08.2008 р. № 06-10/15-2442 про погашення простроченої та строкової заборгованості за кредитом. Однак, як стверджує позивач, предявлені позивачем вимоги залишені без розгляду з невідомих банку підстав.

Між тим невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту у разі прострочення позичальником терміну сплати процентів, визначених п. 2.4. договору кредиту, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1, п. 2.6.3, п. 3.2.3, п. 4.4, п. 5.4 договору кредиту, позичальник зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

Також пунктом 4.3. договору кредиту передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п. 3.3.2,.п. 3.3.16 договору кредиту він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 3 процентів від суми кредиту, визначеного п. 1.1 за кожний випадок.

У відповідності з п. 4.5. договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. 3.3.7, п. 3.3.8 договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по договору кредиту № 2007/693-01/13 (а.с. 21) станом на 23.07.2009 р. заборгованість ОСОБА_2 склала 300393,24 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року становить 2153819,54 грн., у т.ч.;

-197475,28 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ станом 23.07.2009 р. становить 1415897,76 грн.;

-26440,88 швейцарських франків - заборгованість по несплаченим відсоткам, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 189581,11 грн.;

-332681,14 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

-28092,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків;

-187567,20 грн. - штраф за порушення положень п. 3.3.4, п. 3.3.7, п. 3.3.8, п. 3.3.9 договору кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у третьої особи ОСОБА_2 заборгованості перед позивачем в розмірі 300393,24 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року склала 2153819,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача (майновий поручитель) з листом-претензією від 21.07.2009 р. № 12.4.2.-08/96-2060 про погашення заборгованості за кредитом, яка виникла у позичальника. Однак, як зазначає позивач, предявлені позивачем вимоги залишені відповідачем без розгляду.

Так, відповідно до положень ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Між тим вищевказану суму заборгованості, яка виникла у третьої особи перед позивачем, позивач просить стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності відповідачу.

Так, як зясовано судом, відповідачем як майновим поручителем було передано в іпотеку позивачу спірне майно.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

П. 2.4.3, п. 4.1 іпотечного договору від 06.04.2007 р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (третьою особою) основного зобовязання (зобовязань за договором кредиту № 2007/693-01/13) іпотекодержатель (позивач) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у звязку з невиконанням третьою особою умов договору кредиту № 2007/693-01/13, що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” до Спеціалізованого підприємства „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення 300393,24 швейцарських франків, що еквівалентно 2153819,54 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

2. СТЯГНУТИ зі Спеціалізованого підприємства „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю) (65045, м. Одеса, вул. Заславського, 10/12; код ЄДРПОУ 20007346; р/р 2600530589980 в АКБ „Укрсоцбанк” м. Одеса, МФО 328210) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеши, 6; код 093280015; п/р 37396693997483 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” МФО 328016).заборгованість за договором кредиту в розмірі 300393,24 (триста тисяч триста дев'яносто три франки 24 сантимів) швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 23.07.2009 року складає 2 153 819,54 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 21 538/двадцять одна тисяча пятсот тридцять вісім/грн. 20 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 06.04.2007 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та Спеціалізованим підприємством „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю), а саме на нежилі приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 87,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та належать Спеціалізованому підприємству „Лівіт ЛТД” (товариство з обмеженою відповідальністю) на праві власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 16.11.2009 р.

Суддя