Рішення № 67849620, 18.07.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

« 18» липня 2017 року Справа № 927/1442/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

До відповідача: Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»,

вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

про стягнення 2472549грн.67 коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача:Єгоров В.С., довіреність №14-77 від 14.04.2017, головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень юридичного департаменту

від відповідача: Когут Н.М., довіреність №51 від 13.01.2017, юрисконсульт

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» пені в розмірі 860874,36 грн, інфляційних втрат в сумі 1474668,13 грн та 3% річних в сумі 137007,17 грн відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1442/15 від 20.12.2016 припинено провадження у справі в частині стягнення 132280,00грн пені, 152386,70грн. інфляційних та 15192,53 грн річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №927/1442/15 рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 скасовано в частині припинення провадження у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 132280,00грн пені, 152386,70грн інфляційних втрат та 15192,53 грн 3% річних та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №927/1442/15 в частині відмови в позові про стягнення 152386,70 грн інфляційних втрат, 15192,53 грн - 3% річних та 132280,00 грн пені. Справа в цій частині передана на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. В решті зазначені рішення і постанову касаційна інстанція залишила без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2017 справа № 927/1442/15 передана на новий розгляд судді Книш Н.Ю.

Ухвалою суду від 01.06.2017 справу №927/1442/15 прийнято до розгляду в частині стягнення 152386,70 грн інфляційних втрат, 15192,53грн - 3% річних та 132280,00 грн пені.

У поданому представником позивача письмовому поясненні №б/н від 27.06.2017 позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при попередньому розгляді справи застосовано Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 до правовідносин, що склалися між сторонами та визнали відсутніми підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 152386,70 грн інфляційних втрат, 15192,53грн - 3% річних та 132280,00 грн пені. Однак, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 16.05.2017, позивач зазначає, що для застосування до боржника, який відноситься до теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, необхідно, щоб його було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Проте, як вбачається з опублікованого на сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, станом на 27.06.2017 КП «Прилукитепловодопостачання» не включено до зазначеного реєстру, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню. Вказані пояснення з додатком залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.06.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті в частині стягнення з відповідача 152386,70 грн інфляційних втрат, 15192,53грн - 3% річних та 132280,00 грн пені.

Судове засідання 18.07.2017 проводиться без фіксації технічними засобами відповідно до поданих представниками позивача та відповідача клопотань від 18.07.2017 про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2017 надав клопотання від 18.07.2017 про залучення додаткових документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

В судовому засіданні представником відповідача надані письмові пояснення по справі №942 від 17.07.2017, в яких просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи про те, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на процедуру врегулювання заборгованості, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.07.2017 № 173 Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради було включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Оскільки заборгованість за природний газ спожитий згідно договору №1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013 було сплачено до 30.11.2016, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», то штрафні санкції нараховані згідно договору №1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013 підлягають списанню.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд

Встановив:

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

28.11.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір № 1716/14-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу (далі - договір №1716/14-ТЕ-39), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 (в редакції у додатковій угоді від 25.04.2014 № 2 до договору №1716/14-ТЕ-39) газ, що продається за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3).

Відповідно до п. 5.1. договору №1716/14-ТЕ-39 ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно з п. 5.2. договору №1716/14-ТЕ-39, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1118,974грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2014 до договору №1716/14-ТЕ-39 з 01.01.2014 пункт 5.2 викладено в такій редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн».

На виконання умов договору №1716/14-ТЕ-39, позивачем був поставлений відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2014 на суму 2608952,82грн, від 28.02.2014 на суму1950469,72грн, від 31.03.2014 на суму 1462507,32грн, 30.04.2014 на суму 605177,70грн, від 31.05.2014 на суму 233811,35грн, від 30.06.2014 на суму 166 417,64грн, 31.07.2014 на суму 174029,34грн, 31.08.2014 на суму 158643,63 грн, 30.09.2014 на суму 94080,42грн, 31.10.2014 на суму 595763,25 грн, 30.11.2014 на суму 1727679,22грн, 31.12.2014 на суму 1917191,17грн, а всього на суму 11694723,58грн.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 6.1 договору №1716/14-ТЕ-39, оплата за газ здійснюється відповідачем (покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем здійснено повну оплату заборгованості, але з пропуском строку, визначеного умовами договору №1716/14-ТЕ-39.

Станом на час звернення позивача до суду заборгованість у відповідача перед позивачем за поставлений у 2014 році газ по договору №1716/14-ТЕ-39 відсутня. Вказану обставину підтвердили як представник позивача так і відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

06.10.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради (сторона четверта), Підприємством (сторона п'ята) та Товариством (сторона шоста) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 620/30 (далі - договір № 620/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до пункту 3 договору № 620/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» стороні першій у сумі 4 604 678,47 грн на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 4 604 678,47 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 4 договору № 620/30).

Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 4 604 678,47 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 5 договору № 620/30).

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 4 604 678,47 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 6 договору № 620/30).

Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 4 604 678,47 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (пункт 7 договору № 620/30).

Сторона п'ята перераховує на рахунок сторони шостої кошти у сумі 4 604 678,47 грн, у т.ч. ПДВ - 767 446,41 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 1716/14-ТЕ-39 за 2014 рік (пункт 8 договору № 620/30).

Згідно з пунктом 9 договору № 620/30 сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Підпунктом 2 пункту 11 договору № 620/30 визначено, що сторони не вчиняють до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до пункту 16 договору № 620/30 сторони після виконання договору не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання договору № 620/30 у рахунок погашення заборгованості за договором № 1716/14-ТЕ-39 Товариству перераховано 4 604 678,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2014 № 16.

19.12.2014 тими ж самими сторонами укладено аналогічний договір № 1545/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»; далі - договір № 1545/30). На виконання цього договору в рахунок погашення заборгованості за договором № 1716/14-ТЕ-39 Товариству перераховано 1 426 513,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 29.12.2014.

Умовами договорів № 620/30 і №1545/30 не тільки передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, але також й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 1716/14-ТЕ-39.

16.10.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Чернігівської облдержадміністрації (сторона -2 ), Підприємством (сторона - 3) та Товариством (сторона остання) підписано спільне протокольне рішення №2026 про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій, компенсацій» (далі - протокольне рішення №2026).

Даним спільним протокольним рішенням було визначено порядок перерахунку сторонами одна одній коштів у певній послідовності, а також визначено суму коштів (52 725,16 грн), що перераховувалась у кінцевому підсумку позивачу, з чітким посиланням на виконання договору № 1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013.

У подальшому тими ж сторонами було підписано ряд аналогічних спільних протокольних рішень, зокрема:

- від 12.11.2014 № 2114 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 24 979,79 грн за жовтень 2014 року;

- від 12.12.2014 № 2340 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 449 960,23 грн за листопад 2014 року;

- від 20.01.2015 № 74 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 982 723,43 грн за грудень 2014 року;

- від 20.02.2015 № 430 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на суму 1 036 798,57 грн, з яких за договором № 1716/14-ТЕ-39 за природний газ 2014 року на суму 524 860,93 грн.

На виконання згаданих спільних протокольних рішень Підприємством перераховано Товариству кошти, розмір яких визначено вказаними рішеннями, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: № 12 від 22.10.2014 на суму 52 725,16 грн; № 13 від 19.11.2014 на суму 24 979,79 грн; № 14 від 17.12.2014 на суму 449960,23 грн; № 1 від 29.01.2015 на суму 982723,43 грн; № 2 від 25.03.2015 на суму 524860,93 грн.

Із змісту спільних протокольних рішень вбачається, що останніми передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, при цьому змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №1716/14-ТЕ-39.

Таким чином, відповідач на виконання спільних протокольних рішень розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум пені, інфляційних та річних на суми, сплачені за спільними протокольними рішеннями, як встановлено судами при попередньому розгляді даної справи та не скасовано постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 та відповідно не є предметом розгляду в даному судовому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за рахунок власних коштів з порушенням строків оплати, які визначені договором №1716/14-ТЕ-39, сплачено заборгованість в сумі 3628282,37 грн в період з 07.11.2014 по 12.02.2015, що підтверджується виписками банку, розрахунком позивача та не заперечується сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки дія договорів №620/30 від 06 жовтня 2014 року та №1545/30 від 19 грудня 2014 року про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень не поширюється на заборгованість в сумі 3628282,37 грн, яка була сплачена підприємством за рахунок власних коштів, штрафні санкції, інфляційні та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання можуть бути нараховані тільки за прострочку сплати цієї заборгованості.

Станом на час звернення позивача до суду (23.11.2015 згідно з поштовим штемпелем на конверті про направлення позовної заяви на адресу суду) ним було нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 152386,70 грн за зобов'язаннями квітня 2014-грудня 2014, 3% річних у сумі 15192,53 грн за період з 15.05.2014 по 12.02.2015 прострочки оплати боргу та пеня в сумі 132280,00 грн за період з 15.05.2014 по 12.02.2015 за несвоєчасну оплату Підприємством власними коштами природного газу за договором №1716/14-ТЕ-39.

Однак, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Основна заборгованість за поставлений природний газ за договором № 1716/14-ТЕ-39, у тому числі власними коштами, була погашена Підприємством у 2014 - 2015 роках, тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Скасовуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року по даній справі, Вищий господарський суд України в постанові від 16.05.2017 року вказав на необхідність з'ясування, чи є відповідач учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 173 від 12.07.2017 «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання», Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32863684) було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії з обсягом кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно закону - 9868873,49 грн та обсягом нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року - 476476,14 грн.

Частиною третьою статті 7 Закону, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки, станом на день набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (30.11.2016) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором № 1716/14-ТЕ-39, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача згідно ліцензії є виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, централізоване водопостачання та водовідведення і на нього поширюється дія Закону, беручи до уваги те, що відповідача було включено 12.07.2017 до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що відповідно до ч.3 ст.7 Закону нараховані пеня, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з 30.11.2016, а позивач не провів такого списання, суд доходить висновку про те, що нараховані позивачем пеня в сумі 132280,00 грн, 3 % річних в сумі 15192,53 грн та інфляційні втрати в сумі 152386,70 грн, які є предметом нового розгляду, не підлягають стягненню з відповідача, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 22, 32, 33, 34, 49, 77, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 152386грн 70 коп. інфляційних втрат, 15192грн 53коп. 3% річних, 132280грн 00 коп. пені.

Повне рішення складено 21.07.2017

Суддя Н.Ю.Книш