Рішення № 67849468, 20.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2017 р.Справа № 916/1193/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ДК»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

У судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 22.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ДК» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за Договором суборенди №А59/2К-1 від 11.08.2016р. в загальній сумі 31578,42 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2017 року порушено провадження у справі № 916/1193/17 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 19.07.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи,дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив:

11 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ДК» (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) укладено Договір суборенди № А59/2/К-1 (Договір).

Відповідно до умов Договору, Орендар зобов'язався передати Суборендарю в тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово- розважального центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а Суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення Орендарю на умовах, визначених Договором.

Як зазначає позивач, Орендар, свої зобов'язання за договором виконав належним чином. Зазначене приміщення, загальною площею 22 кв.м. (Приміщення), передане Орендарем Суборендареві згідно Акту приймання-передачі приміщення від 01 жовтня 2016 року.

Відповідно до п. 9.1. Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за користування Приміщенням в розмірах і в строки, які визначені у цьому Договорі (Орендна плата»).

Згідно п. 9.3. Договору Орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Відповідно п.п. 10.1.,10.5, Договору Суборендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендарю вартість комунальних послуг, які споживаються в Приміщенні, таких як опалення, кондиціювання, електроенергія, водопостачання та вивезення сміття (Комунальні послуги). Суборендар зобов'язаний компенсувати Орендарю вартість використаних Комунальних послуг та витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го число місяця, наступного за оплачуваним.

Згідно п. 11.1. Договору, Суборендар зобов'язаний, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати Орендарю вартість витрат на експлуатацію Торгового центру та утримання Площ загального користування Торгового центру (Експлуатаційні витрати).

Пунктом 12.1. Договору, встановлений обов'язок Суборендаря, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати Орендарю вартість витрат на просування та популяризацію Торгового центру (Витрати на популяризацію).

10 квітня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ДК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, відповідно до якої, шляхом вільного волевиявлення сторін Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підтвердила наявність заборгованості за квітень 2017р. в розмірі 10497,84грн. орендної плати, 1740,17грн. експлуатаційних витрат, та 660,55грн. витрат на популяризацію.

Як зазначає позивач, досудове врегулювання спору не дало результатів, а тому враховуючи викладені обставини, позивач був вимушений звернутися до господарського суду одеської області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору суборенди №А59/2К-1, передав у користування відповідача приміщення, що є об'єктом договору, що підтверджується належним та допустимим доказом, а саме актом прийому-передачі приміщення від 01.10.2016р.

Наявність заборгованості підтверджено зі сторони відповідача шляхом укладення додаткової угоди до договору суборенди №А59/2К-1 відповідно до якої, за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованості за квітень 2017р. в розмірі 10497,84грн. орендної плати, 1740,17грн. експлуатаційних витрат, та 660,55грн. витрат на популяризацію.

Одночасно відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно із п. 28.2. Договору суборенди №А59/2К-1, у разі прострочення Суборендарем, виконання зобов'язань по сплаті Орендної плати, внесенню і поповненню Гарантії, по сплаті Експлуатаційних витрат, Витрат на популяризацію, відшкодуванню витрат на Комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на 5 днів, Суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендарю штраф у розмірі 30 відсотків Орендної плати за перший місяць Строку Договору.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, обраховані вірно, а тому, за порушення строків оплати орендної плати, експлуатаційних витрат, та витрат на популяризацію за квітень 2017р., стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає сума в розмірі 18679,86грн.

Згідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому, згідно до ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю»БУДІНВЕСТ-ДК».

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 66214 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ДК» (вул. Лугова,12, Київ 74, 04074, код ЄДРЮОФОПГФ 37797889) основну заборгованість в сумі 12898,56грн., штраф в розмірі 18679,86 та витрати на оплату судового збору в сумі 1600грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова