Рішення № 67849344, 20.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 р. Справа № 917/733/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", вул. Гвардійська,103, м. Олешки, Херсонська область,75101

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі - Полтавщина", вул. Будівельників, 1, смт. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область,39220

про стягнення 46 849,96 грн. заборгованості за договором від 14.03.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі - Полтавщина" про стягнення 46 849,96 грн. заборгованості за договором поставки №ТА000390-14 від 14.03.2014 року, з яких: 37030,06 грн. - заборгованість за поставлений товар, 6725,93 грн. - пеня, 726,53 грн. - 3% річних, 2367,44 грн. - інфляційні нарахування.

Суд ухвалою від 22.05.2017 року порушив провадження у справі №917/733/17 та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2017 року.

06.06.2017 року від позивача до суду надійшов лист. В поданому листі позивач повідомляє суд про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору цими ж сторонами, про цей же предмет і з тих же підстав та рішення не виносились. До листа позивач додав копію статуту, копію протоколу №60 від 25.11.2016 року, копію акту звіряння взаємних розрахунків, копію рахунку на оплату, копії виписок, копію витягу з ЄДР (арк. с. 37-65).

В судовому засіданні 06.06.2017 року суд розпочав слухання справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Суд оглянув оригінали документів, вказаних в додатку до позовної заяви, наданих представником позивача в судовому засіданні.

В зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду суд ухвалою від 06.06.2017 року відклав розгляд справи на 20.07.2017 року.

Позивач в судове засідання 20.07.2017 року не з'явився. 18.07.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 20.07.2017 року не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимог п. 4 ухвали суду від 22.05.2017 року про порушення провадження у справі та п. 3 ухвали суду від 06.06.2017 року не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20.07.2017 року суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

14.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", (позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі - Полтавщина" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №ТА000390-14 ( арк. с.12-14).

02.04.2014 року, 07.04.2014 року, 05.08.2014 року, 01.12.2014 року між сторонами були підписані додаткові угоди №1,№2 та №3 до договору поставки №ТА000390-14 від 14.03.2014 року (арк. с. 15-18).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передавати у власність покупця гофрокартонну продукцію надалі – товар, а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Найменування, кількість, термін та місце поставки товару погоджується сторонами до початку поставки та вказується у заявах-замовленнях, що є невід'ємними частинами цього договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних, складених на підставі заявок замовлень покупця (п. 1.2. договору).

Згідно пункту 3.2. договору покупець зобов’язаний здійснити оплату у розмірі 100% від вартості замовленої партії протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.1. договору визначено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в специфікаціях до даного договору та/або в заявках-замовленнях покупця.

30.05.2016 року між сторонами підписана специфікація №15 до договору поставки №ТА000390-14 від 14.03.2014 року (арк. с. 19).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору 17.10.2016 року було передано відповідачу товар на загальну суму 107030,06 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковою накладною від 17.10.2016 року №8346, товарно-транспортною накладною від 17.10.2016 року №8346 та довіреністю №384 від 13.10.2016 року виданою відповідачем на отримання цінностей (арк. с. 20-22).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково в сумі 70000,00, що підтверджується виписками по банківському рахунку, отже за ним рахується заборгованість в сумі 37030,06 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 46 849,96 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки , яка складається з: основного боргу в сумі 37030,06 грн., пені в сумі 6725,93 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно), 3% річних в сумі 726,53 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно) та інфляційних в сумі 2367,44 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно) (розрахунок арк. с. 7-11).

При прийнятті рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними сторонами видатковою накладною від 17.10.2016 року №8346, товарно-транспортною накладною від 17.10.2016 року №8346 та довіреністю №384 від 13.10.2016 року виданою відповідачем на отримання цінностей (арк. с. 20-22) підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 107030,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав частково, на момент розгляду справи зобов'язання відповідача в частині сплати 37030,06 грн. ним не виконані.

Отже, відповідач, підписавши договір поставки, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та видавши довіреність взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення термінів оплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов’язання до моменту здійснення оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 6725,93 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно), 3% річних в сумі 726,53 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно) та інфляційних в сумі 2367,44 грн. за період з 15.11.2016 року по 05.05.2017 року (включно) (розрахунок арк. с. 7-11).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 37030,06 грн. основного боргу, 6725,93 грн. пені, 726,53 грн. 3% річних, 2367,44 грн. інфляційних, є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,75,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі - Полтавщина" (вул. Будівельників 1, смт. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область,39220, ідентифікаційний код 38237046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (вул. Гвардійська,103, м. Олешки, Херсонська область,75101, ідентифікаційний код 38045226) 37030,06 грн. основного боргу, 6725,93 грн. пені, 726,53 грн. 3% річних, 2367,44 грн. інфляційних.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.07.2017 року

Суддя Тимощенко О.М.