Ухвала суду № 67849296, 20.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" липня 2017 р. Справа № 911/1173/16

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Щоткін О.В., судді: Конюх О.В., Кошик А.Ю., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 397 789 609,75 грн.

за участю представників сторін:

позивач (стягувач) - 1) Вознюк Є.В., предст. за дов. № 14-69 від 14.04.2017;

2) Іванкіна Ю.Б., предст. за дов. № 14-67 від 14.04.2017;

відповідач (боржник, заявник) - Богдан С.В., предст. за дов. від 30.12.2016 № 1-208.

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, стягувач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (відповідач, боржник) про стягнення 397 789 609,75 грн. задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 347 075 486 грн. 01 коп. основного боргу, 25 845 397 грн. 43 коп. пені, 1 762 186 грн.19 коп. 3% річних та 194 791 грн. 49 коп. судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2017.

На виконання вищезазначеного рішення, 06.07.2017 судом видано відповідні накази.

11.07.2017 до господарського суду Київської області надійшла заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016.

В обґрунтування поданої заяви боржник посилається на ті обставини, що на даний час негайне виконання вказаного судового рішення вкрай ускладнене через форс-мажорні обставини, спричинені незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які відповідач не може вплинути, а також, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем ПАТ «Київоблгаз», яке спричинене тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2017 вищезазначену заяву призначено до розгляду на 20.07.2017 року та зобов'язано стягувача подати письмові пояснення по суті заяви.

14.07.2017 боржник через канцелярію суду подав додаткові обґрунтування поданої раніше заяви, в якій зазначив, що господарська діяльність підприємства за останні роки є збитковою, а залишок грошових коштів на рахунках ПАТ «Київоблгаз» є недостатньою сумою для негайного виконання судового рішення у даній справі, а тому вжиття Державною виконавчою службою заходів по примусовому виконанню рішення суду у даній справі, а саме арешту рахунків та майна призведе до блокування роботи підприємства та неможливості виконувати покладені на нього завдання.

20.07.2017 стягувачем, на вимогу суду, викладену в ухвалі від 12.07.2017 було подано заперечення, в яких він зазначає, що заява про розстрочку та відстрочку не містить належних обґрунтувань з посиланнями на виключні та форс-мажорні обставини, що б давали підстави вважати про настання негативних наслідків, які ускладнюють вчасне виконання рішення та про які йде мова в заяві, а фінансові результати за 1 квартал 2017 року свідчать про наявність прибутку у підприємства, що виключає позицію відповідача про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. До того ж, застосування одночасно як відстрочки так і розстрочки рішення суду, на його думку, суперечить приписам ст. 121 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області у справі №911/1173/16 та просив її задовольнити.

Представники стягувача проти задоволення поданої боржником заяви усно заперечували. Додаткових пояснень та доказів від сторін не надходило.

Розглянувши подану заяву та додаткові пояснення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду у справі, а також заперечення стягувача, заслухавши представників сторін в судовому засіданні та оцінивши подані докази в сукупності з наданням їм належної правової оцінки, колегія суддів вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як на одну із підстав для застосування розстрочки та відстрочки виконання рішення, боржник посилається на скрутне фінансове становище, яке виникло внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги, а також відсутність затвердженого економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу в частині компенсації витрат ПАТ «Київоблгаз» на нормовані втрати газу, а відтак відсутність грошових коштів на рахунку для задоволення вимог стягувача при примусовому виконанні рішення.

В підтвердження зазначених доводів, заявником надано Консолідовані баланси та звіти за 2015 рік, за 2016 рік, довідку про дебіторську заборгованість споживачів природного газу станом на 01.06.2017, копію позовної заяви, поданої 26.06.2017 до Окружного адміністративного суду про зобов'язання НКРЕКП встановити для ПАТ «Київоблгаз» економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу, а також листи до НКРЕКП про перегляд тарифу.

У відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, передбачено, що обов'язковість судового рішення не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в аналогічних справах: № 41/207 (постанова від 22.07.2014) та № 09/11/1925 (постанова від 17.03.2014).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В свою чергу, принципом судочинства є захист законних прав та інтересів суб'єктів господарювання, а не звільнення або зменшення відповідальності осіб, які ці права інтереси порушили.

Як свідчить поданий ПАТ «Нафтогаз» Консолідований звіт про фінансові результати (форма №2-к) за 1 квартал 2017 року стосовно отриманих прибутків та видатків ПАТ «Київоблгаз», чистий дохід від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) за звітний період становить 3024236тис.грн.; за аналогічний період попереднього року - 2277523тис.грн.; фінансовий результат від операційної діяльності та оподаткування за звітний період та за аналогічний період попереднього року становлять 136279 тис.грн. та 138033 тис.грн. відповідно. В свою чергу, збитки підприємства як в звітному періоді, так і за аналогічний період попереднього року відсутні.

При цьому, подані заявником Звіти за попередні роки не спростовують відсутність платоспроможності ПАТ «Київоблгаз» як такої взагалі, а лише свідчать про відсутність достатньої суми грошових коштів.

В свою чергу, будь-яких інших доказів відсутності коштів та інших активів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, боржником до суду не надано.

Таким чином, зазначені в заяві посилання з приводу наявності підстав для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, у зв'язку з наявною загрозою банкрутства, відсутністю коштів на банківських рахунках і майна (тяжким фінансовим станом) є непідтвердженими, недоведеними та спростовуються викладеними вище обставинами.

Також колегія суддів не приймає до уваги в якості доказу, подану до Окружного адміністративного суду позовну заяву про зобов'язання НКРЕКП встановити для ПАТ «Київоблгаз» економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу та їх можливий перегляд в бік зменшення.

Це пояснюється тим, що сам факт подачі позову (без винесення відповідної постанови про задоволення позовних вимог та набрання останньою законної сили), не є тією виключною підставою, яку суд може прийняти як належний та допустимий доказ в розумінні приписів ст. 32, 34, 43 ГПК України, для застосування відстрочки чи розстрочки виконання рішення в даний момент, тобто станом на день винесення ухвали в порядку статті 121 ГПК України.

Крім вищеперелічених підстав для задоволення поданої заяви, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин, які полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ним зобов'язання, визначеного п.6.1 договору № 13-222-ВТВ від 04.01.13, по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу, що підтверджується Сертифікатом № 5850 від 17.02.2016 Торгово-промислової палати України.

Так, колегією суддів було досліджено вказаний документ в сукупності з усіма обставинами справи та встановлено, що згідно рішення у даній справі від 11.10.2016, яке набрало законної сили у відповідності до постанови ВГСУ від 03.07.2017 вбачається, що вказаним обставинам, що містяться в Сертифікаті вже надавалась належна оцінка та судами першої та касаційної інстанції встановлено, що обставини, які зазначені у Сертифікаті №5850 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.02.2016 не є форс-мажорними обставинами в розумінні ст.617 ЦК України, та відповідно не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Додатково слід зазначити, що вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Однак, заявником не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення та наявність виняткових випадків, які б мали своїм наслідком відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, крім складного фінансового стану та у разі задоволення заяви, вказані наслідки не вплинуть негативно на подальшу господарську діяльність стягувача.

До того ж, варто зазначити, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що у нього є можливість погашати борг частинами та з тою періодичністю, які зазначені ним в заяві, а можливість виконання рішення пов'язується боржником з настанням певних подій, а саме можливе встановлення в майбутньому обґрунтованих тарифів та компенсації вартості фактично придбаного природного газу для потреб ВТВ.

Поряд із зазначеними вище обставинами для відмови в задоволенні заяви боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Нормами статті 121 ГПК України передбачено право суду, який видав виконавчий документ, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду є різними правовими явищами, кожне з яких має свою юридичну природу. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочка означає виконання рішення рівними частками з певним інтервалом у часі.

Аналізуючи зміст цієї правової норми, суд приходить до висновку, що особа може звернутись на власний вибір із заявою про відстрочення або із заявою про розстрочення виконання судового рішення, оскільки процесуальне законодавство не надає господарському суду право одночасно розстрочити і відстрочити виконання рішення суду.

А відтак, звернення заявника до суду із заявою в порядку ст. 121 ГПК України можливе лише із застосуванням одного заходу, зокрема, відстрочки або розстрочки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі № 09/1535.

Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що заява про розстрочку та відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" № 100 від 11.07.2017 про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області по справі №911/1173/16.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя О.В. Конюх

Суддя А.Ю. Кошик