Рішення № 67848927, 13.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2017р. Справа №905/1157/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса, код ЄДРПОУ 40081200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 35751643

про стягнення 228399,78 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», м.Маріуполь про стягнення 228399,78 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2017р. позивача було зобов’язано надати заяву за підписом особи (осіб), яка (які) уповноважені на підписання позовів, у якій визначити окремо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Згідно з заявою №НЮ-14/1015 від 12.06.2017р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зазначило, що заявлена до стягнення сума складається з суми пені у розмірі 29720,28 грн та штрафу у розмірі 198679,50 грн.

У судовому засіданні 15.06.2017р. позивач підтримав позовні вимоги про стягнення неустойки у редакції заяви №НЮ-14/1015 від 12.06.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. поставки вугілля в частині своєчасного постачання товару та у повному обсязі, що стало підставою для нарахування неустойки.

Відповідач у відзиві без номеру та без дати, який надійшов до господарського суду 14.06.2017р., проти вимог, викладених у позовній заяві, заперечив з посиланням на те, що виробником товару за договором №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТГРУП КМН», яке здійснює добування продукції у Донецькому вугільному басейні, який знаходиться у м.Сніжне Донецької області, де з березня 2014 року і до теперішнього часу існує складна соціально-політична ситуація, за якої порушено звичайний уклад життєдіяльності області в усіх його аспектах, здійснено замах на порушення територіальної цілісності України, проводяться активні бойові дії. Крім того, відповідач вказує, що на теперішній час припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей на підставі відповідних законодавчих актів України, що ускладнює належне виконання прийнятих зобов'язань з поставки товару. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» зазначає про відсутність вини останнього щодо порушення строку поставки вугілля за спірним договором, оскільки у період з жовтня по грудень 2016 року залізницею не надано рухомого складу під навантаження сортового вугілля.

Сторони у судове засідання 13.07.2017р. не з’явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 13.07.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 22.09.2016р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (замовник) було підписано договір №ОД/Т-16-726-НЮ поставки вугілля за змістом розділу 1 якого, постачальник зобов’язується поставити та передати у власність замовнику вугілля сортове марки АМ (13-25) (товар), виробником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТГРУП КМН», відповідно до специфікації (додаток №1), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.4 укладеного сторонами правочину кількість товару, що постачається, визначається у тонах. Вартість 1 тони товару включає ціну однієї тони вугілля кам’яного та ПДВ.

За змістом специфікації (додаток №1) до договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. вартість однієї тони вугілля становить 2207,55 грн з ПДВ.

Відповідно до п.10.1 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016р.) термін дії договору – з моменту його підписання до 31.12.2016р. по специфікації №1, з 01.01.2017р. по 31.03.2017р. по специфікації №2.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями п.п.3.1, 3.2 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. товар поставляється виключно на підставі письмової заявки (рознарядки) замовника в якій зазначається асортимент, кількість та термін постачання. Постачальник здійснює поставку товару партіями, в асортименті, вказаному у додатку до цього договору, виключно при наявності письмової заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару, протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою, тощо). Мінімальною партією поставки є один напіввагон.

Пунктами 3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину погоджено здійснення поставки залізничним транспортом на умовах: DDP до місця призначення, з урахуванням усіх транспортних витрат за рахунок постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення «Інкотермс» (2010). Місце призначення: вугілля сортове марки АМ ст.Знам’янка регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», поштова адреса: 7400 Кіровоградська область, м.Знам’янка, вул.Свердлова, 22. Постачання здійснюється з оформленням залізничних накладних.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі партії товару та видаткової накладної. Під партією товару розуміється товар, відвантажений за одним посвідченням про якість (п.3.7 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р.).

Відповідно до специфікації №2 (додаток №2 до договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р.) сторони узгодили поставку вугілля марки АМ (13-25) у кількості 450 т, вартістю 2207,55 грн з ПДВ за 1 т у термін до 31.03.2017р.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов’язок щодо поставки товару у передбачений укладеним сторонами правочином строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» заявлено вимоги про стягнення суми неустойки у розмірі 228399,78 грн за невиконання своєчасної поставки замовленого товару у обсязі 450 тн у лютому 2017р., що погоджено додатком №2 до договору поставки вугілля №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.3.2 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. передбачено здійснення поставки товару партіями, в асортименті, вказаному у додатку до договору, виключно при наявності письмової заявки позивача протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою тощо).

За твердженням позивача, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до відповідача з листом №НЗТ-07/166 від 30.12.2016р., у якому надало рознарядку щодо поставки вугілля на його адресу у лютому 2017 року, у тому числі, за договором №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р., та визначило кількість вугілля марки АМ (13-25) за цим правочином на рівні 450 т.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» 19.01.2017р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа №6801208103106 із відбитком штемпелю відділу поштового зв'язку та засвідчено підписом працівника зв'язку.

Водночас, як зазначав відповідач у відзиві без номеру та без дати, який надійшов до господарського суду 14.06.2017р., лист №НЗТ-07/166 від 30.12.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» отримано не було.

Відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Відстеження пересилання поштових відправлень» офіційного веб-порталу Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», поштове відправлення за номером №6801208103106 було здано до пересилання 19.01.2017р., не вручене під час доставки 26.01.2017р., повернуто за зворотною адресою 23.02.2017р. за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, виходячи з того, що договором не передбачено обов’язку замовника щодо повторного надсилання постачальнику заявки (рознарядки) із зазначенням асортименту, кількості та терміну постачання товару за договором №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р., у зв'язку з наявністю обставин неотримання відповідачем кореспонденції з незалежних від позивача причин, з огляду на приписи п.3.2 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р., суд дійшов висновку, що поставка вугілля марки АМ (13-25) за лютий 2017р. в кількості 450 т повинна була бути здійснена на адресу позивача не пізніше 16.02.2017р. включно.

Наразі, судом враховано, що лист №НЗТ-07/166 від 30.12.2016р. Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» також містив рознарядку щодо поставки вугілля за договором №ОД/Т-16-725НЮ від 22.09.2016р., яка виконувалась відповідачем, що свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» зі змістом вказаного листа.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2017р. відповідача було зобов’язано надати докази поставки вугілля у кількості 450 тн за договором №ОД/Т-16-726НЮ від 22.09.2016р. (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, доказів поставки вказаної партії вугілля за договором №ОД/Т-16-726НЮ від 22.09.2016р. не надав.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, фактично, у межах спірних правовідносин, слідує невиконання своєчасної поставки замовленого товару у обсязі 450 тн у лютому 2017р., що погоджено додатком №2 до договору поставки вугілля №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.п.7.2, 7.3 договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. сторонами визначена відповідальність у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки. За порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник зобов’язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої у строк продукції.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення (з урахуванням розрахунку штрафних санкцій по договору №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р. станом на 08.04.2017р.) 27720,28 грн пені за період з 01.03.2017р. по 08.04.2017р. та 198679,50 грн штрафу у зв'язку з невиконанням своєчасної поставки замовленого товару у обсязі 450 тн у лютому 2017р., що погоджено додатком №2 до договору поставки вугілля №ОД/Т-16-726-НЮ від 22.09.2016р.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Водночас, у клопотанні без номеру та без дати, яке надійшло на адресу господарського суду 14.06.2017р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягненя 228399,78 грн, а в разі задоволення – зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на те, що власником спірного обсягу вугілля є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТГРУП КМН», яке здійснює видобуток вказаної продукції у м.Сніжному Донецької області, яке, наразі, входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Крім того, відповідач вказує на значну кредиторську заборгованість контрагентів, у тому числі наявну заборгованість Державного підприємства «Донецька залізниця» перед відповідачем у розмірі 7838862,55 грн. Водночас, триваюче блокування переміщення товарів через лінію розмежування з непідконтрольної українській владі території Донецької області, проведення активної фази антитерористичної операції на зазначеній території негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства відповідача.

На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкриття кримінального провадження за номером №42017051720000059 за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України; довідку №01/04-01 від 05.04.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» про заборгованість контрагентів за поставлене вугілля у загальному розмірі 9269049,26 грн, фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва від 01.04.2017р.

Доказів того, що порушення термінів поставки та недодержання її обсягу відповідачем у даному випадку спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Водночас, судом враховано, що незважаючи на наявні перепони у здійсненні постачання залізничним транспортом, господарські відносини між сторонами існують і по теперішній час, відповідач проводить постачання вугілля, на що вказують, зокрема, залізничні накладні №48458939, №48458921, №48458954 від 14.02.2017р., №48541064, №48540991 від 18.02.2017р. Заперечень щодо їх здійснення позивачем не висловлено.

При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв’язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.

У п.3.2 рішення №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного Суду України зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об’єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, час прострочення, намагання виконання взятого на себе зобов’язання та обставини, за яких воно не могло бути виконано у належний спосіб, відсутність доказів негативних наслідків, загальний розмір нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, а отже з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню неустойка на 80% менша, а саме 45679,96 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.4.3 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, судовий збір в сумі 3426 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», м.Маріуполь про стягнення пені у розмірі 29720,28 грн та штрафу у розмірі 198679,50 грн, задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми неустойки до 45679,96 грн (пеню до 5944,06 грн та штраф до 39735,90 грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008» (87525, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, проспект Нахімова, буд.186, офіс 46, код ЄДРПОУ 35751643) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815), в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ 40081200) пеню у розмірі 5944,06 грн та штраф в сумі 39735,90 грн, а також судовий збір у розмірі 3426 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.07.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця