Ухвала суду № 67848723, 20.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.07.2017 Справа № 904/1656/16

За заявою: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017

У справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 2 723 160,78 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача (заявника): не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

10 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до господарського суду з заявою (вх. №38363/17 від 10.07.2017), якою просить розстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 згідно викладеного у прохальній частині заяви графіку.

Заява мотивована тим, що на теперішній час виконання рішення суду ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є фінансово неможливим, оскільки на сьогодні кредиторська заборгованість підприємства перед фізичними та юридичними особами складає більше одного мільярда гривень. Поточні надходження на рахунки підприємства, в першу чергу, спрямовані на виплату заробітної плати робітникам та сплату єдиного соціального внеску до ПФУ.

Враховуючи існуюче фінансове навантаження ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у вигляді поточного погашення грошової заборгованості за майновими зобов'язаннями та одночасне виконання грошових обов'язків за господарськими договорами, виконання грошових обов'язків у публічно-правових відносинах по сплаті податків (зборів, обов'язкових платежів) та існуючий обов'язок своєчасного виконання грошового обов'язку роботодавця у трудових відносинах, у товариства відсутня фінансова можливість одночасної сплати суми заборгованості відповідно до рішення суду.

Вищенаведені факти, за твердженням відповідача (заявника), свідчать про те, що дана ситуація об'єктивно унеможливлює здійснення ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" своєчасного розрахунку перед ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія", оскільки всі наведені факти, в цілому, можуть призвести до нестабільного стану у містах Павлоград, Першотравенськ, Тернівка, оскільки ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є містоутворюючим підприємством.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року заява про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 прийнята до розгляду, розгляд заяви призначено на 20 липня 2017 року.

Позивач та відповідач (заявник) у судове засідання призначене для розгляду заяви не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

19 липня 2017 року електронною поштою до господарського суду надійшов відзив ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" на заяву про розстрочення виконання рішення. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, відповідачем (заявником) не надано доказів, що підтверджують фінансову неможливість виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі №904/1656/16, також відповідачем не зазначено заходів усунення обставин, що унеможливлюють виконання рішення.

Разом з тим, ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" здійснило усі передбачені законодавством дії щодо стягнення належних йому коштів, натомість, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" не здійснило погашення заборгованості та виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року впродовж двох календарних років, чим призводить до порушення розумних строків виконання вищезазначеного рішення.

20 липня 2017 року електронною поштою до господарського суду надійшло клопотання від позивача про перенесення судового засідання та проведення його у режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПК Індустрія" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. 32085/16 від 24.05.2016, а.с.4-14, т.4), просить стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість у розмірі 2 723 160,78 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 2 363 361,80 грн.; 3 % річних у розмірі 72 409,43 грн.; інфляційні збитки у розмірі 176 982,96 грн.; неустойка за п.6.8 договору у розмірі 110 406,59 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПК Індустрія" заборгованість в розмірі 2 301 493,36грн., три відсотки річних у сумі 72 409,43грн., втрати від інфляції у сумі 176 982,96грн., неустойку за пунктом 6.8 договору у сумі 110 406,59грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 39 919,39грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року виправлено описку, допущену у вступній та описовій частинах рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року, яка полягає у невірному зазначенні у вступній частині рішення господарського суду предмету спору (стягнення 2 705 803,63 грн.) та в описовій частині вхідного номеру і дати заяви про збільшення позовних вимог (вх. 32085/16 від 24.05.2016, а.с.4-14, т.4) шляхом зазначення у вступній частині рішення господарського суду предмету спору - стягнення 2 723 160,78 грн. та в описовій частині вхідного номеру і дати заяви про збільшення позовних вимог (вх. 56201/16 від 12.09.2016, а.с.4-14, т.4).

15 листопада 2016 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року було видано наказ №904/1656/16.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року у справі № 904/1656/16 змінено, викладено його в наступній редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПК Індустрія" заборгованість в розмірі 2 301 493,36грн., три відсотки річних у сумі 71 580,58 грн., втрати від інфляції у сумі 176 982,96грн., пеню у сумі 109 568,59 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 39 919,39 грн.

01 березня 2017 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року був виданий наказ № 904/1656/16.

10 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до господарського суду з заявою (вх. №38363/17 від 10.07.2017), якою просить розстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 за наказом господарського суду Дніпропетровської області №904/1656/17 від 01.03.2017 строком на 12 (дванадцять) місяців, відповідно до наступного графіку:

серпень 2017 року - 224 962,07грн.,

вересень 2017 року - 224 962,07грн.,

жовтень 2017 року - 224 962,07грн.,

листопад 2017 року - 224 962,07грн.,

грудень 2017 року - 224 962,07грн.,

січень 2018 року - 224 962,07грн.,

лютий 2018 року - 224 962,07грн.,

березень 2018 року - 224 962,07грн.,

квітень 2018 року - 224 962,07грн.,

травень 2018 року - 224 962,07грн.,

червень 2018 року - 224 962,07грн.,

липень 2018 року - 224 962,07грн.

Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Отже, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Законі України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Також у законі відсутнє обмеження щодо можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення. Відповідно, суд, який приймає рішення, має повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

За статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для відстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, господарським судам необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ).

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах і відстрочка виконання судового рішення на тривалий термін призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем, призведе до поглиблення порушення права позивача на користування грошовими коштами.

Крім того, боржником не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту скрутного матеріального становища боржника чи відсутність надходжень коштів від його контрагентів для подальшого розрахунку перед стягувачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що строк оплати вартості поставленої продукції настав ще в липні 2015 року, відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 - відсутні.

Оскільки заява про розстрочку виконання рішення суду розглядається, відповідно до положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10 днів, клопотання позивача про відкладення розгляду заяви задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 у справі № 904/1656/16 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 20 липня 2017 року та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Н.М. Євстигнеєва