Постанова № 67848032, 19.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 р. Справа №805/2161/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14-30

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О.,

за участю представника відповідача - Самохвалової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якій просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 15 грудня 2016 року № 3745-17 на суму 7 351,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 квітня 2017 року позивач направив відповідачу заяву про звільнення його від сплати єдиного соціального внеску на період з 14 квітня 2017 року до закінчення антитерористичної операції, а також просив повідомити про нараховану недоїмку (за наявності) зі сплати ЄСВ. 26 квітня 2017 року позивачем отримана відповідь, з якої вбачається, що законодавством не передбачено звільнення платників податків від сплати єдиного соціального внеску. Відповідач також повідомив, що у відношенні позивача сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 15 грудня 2016 року № 3745-17 на суму 7 351,61 грн, яка нібито отримана ОСОБА_2 31 грудня 2016 року. Позивач заперечує факт отримання ним спірної вимоги про сплату боргу, а тому просить суд поновити строк на її оскарження. Крім цього, позивачем зазначено, що на підставі п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI він як платник єдиного соціального внеску є звільненим від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Позивач у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, крім іншого, що просить суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав того, що позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану, як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Разом із цим, у період з 20 жовтня 2014 року по 19 січня 2016 року позивачем ЄСВ своєчасно не сплачувався, у зв'язку з чим відповідач, на виконання покладених на нього Законом № 2464-VI завдань та обов'язків, виявивши недоїмку, сформував та направив позивачу вимогу про сплату боргу. Відповідач зауважив, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" включено до цього Закону нормою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Також відповідач вважає, що у період з 05 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року зона АТО визначена не була у зв'язку з дією Розпорядження КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р, отже, у вказаний період п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не підлягав застосуванню до даних правовідносин. До цього ж, позивачем не надавався до податкової інспекції сертифікат Торгово-промислової палати України, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлювали необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, по своєчасній сплаті ЄСВ.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 86900, АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідач, Покровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39882614) до перейменування на підставі наказу ДФС України від 25 січня 2017 року № 39 "Про перейменування деяких територіальних органів ДФС" мала найменування - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області.

15 грудня 2016 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області у відношенні позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3745-17 у розмірі 7 351,61 грн, що виник станом на 29 лютого 2016 року, що вбачається з наданої суду відповідачем копії корінця вказаної вимоги (а.с. 57).

За поясненнями відповідача, спірна вимоги направлена позивачу поштою та отримана останнім 31 грудня 2016 року під підпис, на підтвердження чого інспекцією надано суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

У той же час, за поясненнями позивача, вимога ним не отримувалась, про її існування він дізнався, коли 26 травня 2017 року (а.с. 12, 15) отримав лист відповідача від 18 травня 2017 року № 249/Н/05-28, де позивача повідомлено про вказаний документ (а.с. 10).

Будучі незгодним зі спірною вимогою, позивач 1 червня 2017 року (а.с. 17) звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні питання щодо своєчасності звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданої суду відповідачем копії рекомендованого повідомлення про вручення спірної вимоги, остання отримана адресатом 31 грудня 2017 року під підпис (а.с. 57).

З приводу наведеного суд зазначає, що згідно з п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» лист - це поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України; поштові відправлення - це листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі поштові контейнери, оформлені відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Таким чином, необхідним елементом повідомлення про вручення поштового відправлення, у разі одержання адресатом рекомендованого листа, є інформація про прізвище одержувача.

У поштовому повідомленні про вручення спірної вимоги вбачається, що відправлення мало статус рекомендованого (а.с. 57).

Відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що рекомендоване відправлення може бути вручено як особисто адресату, так і уповноваженій на це особі.

У рекомендованому повідомленні про вручення оскаржуваної вимоги містить дата вручення відправлення (31 грудня 2016 року) та підпис особи, яка його отримала (а.с. 57).

Разом із цим, у графах поштового повідомлення відсутні позначки щодо того, яким чином вручено відправлення («особисто», «за довіреністю» або «уповноваженому»), а також, всупереч ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок», не зазначено прізвище особи, яка отримала кореспонденцію, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити кому саме вручено спірну вимогу.

До цього ж, підпис отримувача, відображений у поштовому повідомленні (а.с. 57), на переконання суду, відрізняється від підпису, що міститься у паспорті позивача, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 6).

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надані суду належних та допустимих доказів вручення спірної вимоги позивачеві.

Як встановлено судом на підставі пояснень позивача, які не спростовані відповідачем, вимога ОСОБА_2 не отримувалась, про її існування він дізнався, коли 26 травня 2017 року (а.с. 12, 15) отримав лист відповідача від 18 травня 2017 року № 249/Н/05-28, де позивача повідомлено про вказаний документ (а.с. 10).

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Враховуючи той факт, що про існування спірної вимоги позивач дізнався травня 2017 року, а до суду із позовом про її оскарження звернувся 1 червня 2017 року, ОСОБА_2 дотримано строк звернення до суду із даним позовом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з матеріалів справи платежі в рахунок погашення суми з єдиного соціального внеску у розмірі 7 351,61 грн за період з вересня 2014 року (строк сплати - до 20 жовтня 2014 року) по грудень 2015 року (строк сплати - до 20 січня 2016 року) (за звітами від 20 жовтня 2014 року на суму 1 267,95 грн, від 20 січня 2015 року на суму 1 267,95 грн, від 20 квітня 2015 року на суму 1 267,95 грн, від 20 липня 2015 року на суму 1 267,95 грн, від 19 жовтня 2015 року на суму 1 323,47 грн, від 19 січня 2016 року на суму 956,34 грн) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем не здійснені (а.с. 52, 58-71).

Разом із цим суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Авдіївка та м. Красноармійськ (після перейменування - м. Покровськ), де зареєстрований позивач та здійснює своє повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Авдіївка та м. Красноармійськ (м. Покровськ).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 2 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Авдіївка та м. Красноармійськ (після перейменування - м. Покровськ), на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються доводи відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено до Красноармійській об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області заяву від 14 квітня 2017 року (а.с. 13) про звільнення його від сплати ЄСВ до закінчення антитерористичної операції, у відповідь на що отримав відмову у задоволенні заяви у зв'язку з втратою чинності п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), яким виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII, яким, у свою чергу, 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3 (станом на теперішній час - п. 9-4), яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО (а.с. 11).

Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3".

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Крім іншого, суд не приймає доводи відповідача про неподання позивачем до податкової інспекції сертифікату торгово-промислової палати на підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

Суд також не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності цієї вимоги з підстав того, що її прийняття є обов'язком податкового органу у разі виявлення ним своєчасно несплачених особою сум ЄСВ, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, спірна вимога сформована відповідачем 15 грудня 2016 року та стосується сплати позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску, яка виникла за період з вересня 2014 року (строк сплати - до 20 жовтня 2014 року) по грудень 2015 року (строк сплати - до 20 січня 2016 року).

За положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме згідно з приписами п. 1 ч. 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У той же час, п. 2 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку платника щодо сплати ЄСВ у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО виключає можливість складання відповідачем спірної вимоги та направлення її позивачу.

Крім цього, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обов'язків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких останній звільнений.

Зокрема, у відповідності до норм ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути пред'явлена відповідачем до виконання у примусовому порядку до органів державної виконавчої служби та виконана цією службою.

Разом із цим суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання заяви про звільнення від таких обов'язків, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на час подання позивачем такої заяви від 14 квітня 2017 року та станом на день розгляду судом даної справи АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом час прийняття відповідачем спірної вимоги, а також у спірний період.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що спірна вимога є такою, що порушує права позивача, отже, підлягає скасування, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн. (а.с. 3).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 15 грудня 2016 року № Ф-3745-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 7 351,61 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписний у відповідності з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Арестова Л.В.