Ухвала суду № 67847477, 12.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/729/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нехожиної О.О.,

представника позивача Базилюка К.В., представника відповідача/апелянта Гусарової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій щодо невизнання податкової звітності протиправними та зобов'язання визнати податкову звітність,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» (далі - ТОВ «Старгруп Торг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати дії Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України з невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» протиправними; зобов'язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України визнати податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» отриманої від ТОВ «Старгруп Торг» у паперовому вигляді.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно рішення та повідомленням ДФС України від 27.12.2016 р. (отриманими позивачем 16.01.2017 р.) позивач був переведений до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України (а.с. 24-26). В день отримання повідомлення позивач засобами електронного зв'язку направив відповідачу договір про визнання електронної звітності №160120171. Станом на 19.01.2017 року ТОВ «Старгруп торг» від Одеського управління Офісу великих платників податків інформації щодо укладання договору про визнання електронної звітності отримано не було. У зв'язку з відсутністю у позивача можливості подання податкової звітності в електронному вигляді, 19.01.2017 року, у відповідності до вимог п. 49.4 ст. 49 ПК України, ТОВ «Старгруп Торг» подало податкову звітність та декларацією з ПДВ за грудень 2016 року разом із супровідним листом до Одеського управління Офісу великих платників податків. Позивач отримав повідомлення від відповідача №3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 року «про подання звітності», яким було відмовлено у визнанні податковою звітністю поданої ТОВ «Старгруп Торг» декларації з ПДВ за грудень. Підставою для відмови було зазначено невідповідність поданої декларації положенням п. 48.7 ст. 48 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року адміністративний позов ТОВ «Старгруп Торг» був задоволений. Визнано протиправними дії Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України з невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». Зобов'язано Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України визнати податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» отриманої від ТОВ «Старгруп Торг» у паперовому вигляді.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою повністю відмовити у задоволені адміністративного позову ТОВ «Старгруп Торг».

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Базилюка К.В., представника відповідача/апелянта Гусарової А.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Старгруп Торг» відповідно до наказу ДФС №1036 від 26.12.2016 року «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2017 р.» включено до реєстру великих платників податку на 2017 рік.

Рішенням ДФС України від 27.12.2016 року №28219/6/99-99-07-01-04-15-ВПП позивача переведено до Одеського управління офісу великих платників податків (а.с. 25).

Позивачу направлено повідомленням від ДФС України від 27.12.2016 року №28218/6/99-99-07-01-04-15-ВПП, в якому зазначено, що відповідно до наказу ДФС від 26.12.2016 року позивач переведений до Одеського управління офісу великих платників податків (а.с. 24).

Позивач отримав зазначене повідомлення 16.01.2017 року, що підтверджується копією поштового конверта (а.с. 26).

16.01.2017 року позивач направив договір №160120171 від 16.01.2017 року про визнання електронних документів (а.с. 21-23).

Договір про визнання електронних документів доставлено до ДФС 16.01.2017 року в 12:17:02 та документу призначено реєстраційний номер 9000787215, документ збережений на центральному рівні, що підтверджується квитанцією №1 (а.с. 19). Також, в квитанції №1 податковий орган зазначив, що дія договору від 19.02.2014 року припинена, новий договір приймається до розгляду.

Станом на 19.01.2017 року позивач не отримав від відповідача інформацію щодо укладання договору про визнання електронної звітності, тому 19.01.2017 року позивач подав до Одеського управління офісу великих платників податків декларацію з додатками з ПДВ за грудень 2016 року разом с супровідним листом (а.с. 8-18).

02.02.2017 року позивач отримав лист-відповідь від відповідача №3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 року з повідомленням про те, що відповідно до ПК України на порушення п. 48.3 ст. 48 та відповідно до п. 48.7 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 ПК України надана ТОВ «Старгруп Торг» податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважаються податковою декларацією. Враховуючи наведене, Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС запропонувало позивачу надати нову звітність, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 27).

Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Старгруп Торг» суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова відповідача не узгоджується з положеннями діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані податкові правовідносини, а також вчинена без урахування усіх фактичних обставин, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зокрема, принцип обґрунтованості рішення, дій вимагає від відповідача, як суб'єкта владних повноважень, враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення в конкретній ситуації.

З відповіді Одеського управління офісу ВПП ДФС від 23.01.2017 р. відповідач, як на підставу своєї відмови прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 р. разом з додатками, посилається на п. 48.7 статті 48 та п. 49.11 статті 49 податкового кодексу України.

При чому, відповідно до пункту 48.7. статті 48 ПК: «Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу».

Згідно з пунктом 49.11. статті 49 ПК: «У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови».

В свою чергу, пункт 48.3 статті 48 ПК визначає наступні вимоги до змісту декларації. Зокрема, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно до п. 48.4. ПК України в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітку про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

З копії декларації, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вона містить всі обов'язкові відповідно до закону реквізити.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок відповідача про те, що декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважається податковою декларацією, є безпідставним.

Крім того, слід звернути увагу на те, що п. 49.3 статті 49 ПК дозволяє платнику податків подавати податкові декларації такими способами:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач надсилав зазначену декларацію відповідачу засобами електронного зв'язку, однак 16.01.2017 р. отримав відмову (квитанцію №1) у прийнятті електронного документа (а.с. 19). У відмові відповідач зазначив, що договір про визнання електронних документів припинений, а новий приймається до розгляду.

Після отримання вказаної відмови позивач одразу направив податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 р. податковому органу поштою. Таким чином, колегія суддів погоджується, що позичав діяв відповідно до чинного законодавства. Адже відповідно до абз. третього п. 49.4 статті 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Також, слід підкреслити, що відповідач у своїй відмові безпідставно послався на пункти 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, оскільки, всупереч вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України, не зазначив конкретні причини такої відмови.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що оскаржуване рішення фактично приймалося ДФС України, оскільки з змісту листа-відповіді №3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 року з повідомленням про те, що відповідно до ПК України на порушення п. 48.3 ст. 48 та відповідно до п. 48.7 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 ПК України надана ТОВ «Старгруп Торг» податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважаються податковою декларацією, вбачається, що цей лист направив саме відповідач Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС (а.с. 27).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що дії та відмова Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неприйняття податкової звітності ТОВ «Старгруп Торг» не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та вчинені без врахування усіх фактичних обставин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність оскаржуваної відмови відповідачем.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Старгруп Торг».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов