Рішення № 6784745, 10.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2009 р.Справа № 10/150-09-4098 за позовом Закритого акціонерного товариства «Датагруп» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний Банк «СоцКомБанк»

про стягнення 9004,72 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Багнюк І.В. за довіреністю від 01.06.2009р. №100

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ЗАТ «Датагруп»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ КБ «СКБ» 9004,72 грн., з яких, 6601,02 грн. –основний борг за послуги з доступу до Мережі, який виник у відповідача у період з 01.05.2008р. по 05.08.2009р., 1471,96 грн. –пеня, 745,9 грн. –індекс інфляції та 186,35 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати наданих послуг.

Підставою позовних вимог ЗАТ «Датагруп» є неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором на надання послуг доступу до Мережі №LL-04-0037/АЛП, який 14.09.2004р. укладений між відповідачем і ТОВ «ПАКО Лінкс Інтернешнл», правонаступником якого являється ЗАТ «Датагруп».

Відповідач надав до суду відзив на позов від 30.10.2009р. за вх.№28073, згідно з яким, просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що з квітня 2008р. відповідач припинив користуватися послугами Провайдера, про що повідомив останнього, оскільки Провайдер у 2008 році неналежно виконував свої договірні зобов’язання, передбачені умовами п.4.3. договору. Окрім того, відповідач посилається на те, що листом від 25.09.2008р. №013/2282 повідомив Провайдера про розірвання договору з 16.10.2008р. на підставі п.7.4. договору, умовами якого передбачено, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін письмово повідомивши контрагента за 20 календарних днів. Також відповідач посилається на те, що у листі про розірвання договору з 16.10.2008р. допущено технічну помилку при зазначені пункту договору на підставі якого даний договір розривається відповідачем, а саме на підставі п.7.4. договору, а не на підставі п.7.6. договору.

Ухвалою голови суду від 23.09.2009р. строк розгляду справи продовжений до 10.11.2009р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,а також дослідивши доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов, суд встановив:

14.09.2004р. між ТОВ КБ «СоцКомБанк»(Абонент, відповідач) і Підприємством у формі ТОВ «ПАКО Лінкс Інтернешнл»(Провайдер), правонаступником якого являється ЗАТ «Датагруп», що підтверджується п.1.5. Статуту останнього, затвердженого загальними зборами акціонерів 05.11.2008р. протокол №40 та зареєстрованого держаним реєстратором 19.11.2008р., укладений договір на надання послуг доступу до Мережі №LL-04-0037/АЛП, згідно з яким, Провайдер надає Абоненту послуги, а Абонент зобов’язується сплачувати їх відповідно до умов договору.

Відповідно до умов п.3.3. договору Абонент також зобов’язується: оплатити послуги, вказані у Замовленні, згідно з умовами даного договору (пп.3.3.1.); прийняти роботи по підключенню до Мережі і наданню послуг по результатам успішного тестування уповноваженими представниками обох сторін. Провайдер і Абонент після цього підписують Акт приймання послуг у формі встановленої Провайдером (пп.3.3.8.); сплачувати рахунки за послуги не пізніше 15 числа кожного місяця згідно з п.3.4.2. (пп.3.3.11.).

У п.4.3. договору встановлені умови щодо зобов’язань Провайдера, а саме, встановлено, що Провайдер зобов’язаний надавати Абоненту рахунки і інші документи на надані послуги згідно з умовами договору в строк до 5 числа кожного місяці. Рахунок включає в себе абонентську плату за поточний місяць і вартість відпрацьованого трафіку в попередньому місяці (п.3.4.2.).

Згідно з умовами п.4.1. договору тарифи і ціни на послуги вказані у Додатках до даного договору. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків Провайдера згідно з умовами п.3.3.11 даного договору.

Умовами п.5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення платежів відповідно з даним договором Абонент оплачує Провайдеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, якщо інше не встановлено діючим законодавством України.

У розділі 7 договору встановлені умови щодо строку дії і умов розірвання договору, а саме встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і укладається на невизначений строк (п.7.1.). Даний договір може бути розірваний будь-якою із сторін за умови невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов’язань по даному договору. Про розірвання даного договору інша сторона повинна бути поставлена у відомість у письмовому вигляді не менш ніж за 20 днів календарних днів до припущеної дати розірвання договору (п.7.4.). Абонент має право на одностороннє розірвання договору при відсутності заборгованості перед Провайдером. Залишок невикористаних коштів з ЛС Абонента в цьому випадку підлягає поверненню Абоненту на підставі листа про розірвання договору і належним чином оформленого акту звірки на протязі 5 банківський днів. Абонент зобов’язаний письмово повідомити Провайдера про одностороннє розірвання договору не менш ніж за 20 календарних днів від дати, що планується.

У Додатку №1 до договору Абонентом замовлені послуги доступу до Мережі на точку надання послуг, яка розташована за адресою Заньковецька,7, та сторонами встановлено щомісячні фіксовані виплати в сумі 1929 грн., а у Додатку №2 до договору Абонентом замовлені послуги доступу до Мережі на точку надання послуг, яка розташована за адресою вул. Гаванна,9, та сторонами встановлено щомісячні фіксовані виплати в сумі 429 грн.

Разом з тим судом встановлено, що під час виконання умов вищевказаного договору сторонами підписувалися акти виконаних робіт, в яких встановлено не лише вартість наданих Провайдером послуг, а й встановлено вартість проведених Абонентом оплат.

Так, із наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт, які складені і підписані обома сторонами за період з 31.10.2007р. по 31.08.2008р. включно, випливає, що станом на 01.10.2007р. у Абонента був наявний борг за надані Провайдером послуги в сумі 2165 грн. В подальшому Провайдером також надавалися Абоненту передбачені договором послуги, які останнім оплачені частково, внаслідок чого станом на 31.08.2008р. у Абонента утворився борг в сумі 1725,02 грн.

Окрім того, судом встановлено, що 25.09.2008р. Абонент звернувся до Провайдера з листом №013/2281, в якому просив розірвати договір з 16.10.2008р. у зв’язку з тим, що необхідність у послугах відпала. При цьому на вказаний лист, який до суду наданий самим представником позивача, з посиланням при цьому на розірвання договору з 16.10.2008р., вказує також і відповідач у відзиві на позов, з посиланням при цьому на розірвання договору з 16.10.2008р.

05.02.2009р. позивач, як правонаступник Провайдера звернувся до Абонента з претензією за вих. №497, в якій заявив вимоги про сплату Абонентом боргу в сумі 6601,22 грн. на підставі рахунку № LL040037/АЛП090104 від 01.01.2009р., який є додатком до вказаної претензії позивача, та згідно з яким, до суми боргу 6601,02 грн. включений борг в сумі 4941,02 грн. та вартість послуг за жовтень 2008 року в сумі 1383,33 грн.

Вказану претензію Абонент одержав 13.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №24770143, але відповіді на претензію не надав та заборгованість не сплатив, що у зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи її розгляд неодноразово відкладався судом у зв’язку з необхідністю в т.ч. і витребування у позивача додаткових доказів, про що винесені відповідні ухвали від 04.09.2009р., та від 23.09.2009р. При цьому в ухвалі від 23.09.2009р. суд зобов’язав позивача надати в строк до 30.10.2009р. докази, які підвереджують наявність боргу відповідача в сумі 4876 грн. та обґрунтувати позовні вимоги в цій частині; здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції, з огляду на те, що борг відповідача в сум 1725,02 грн. виник з 01.10.2007р. та вказаний розрахунок надати до суду.

Між тим, у строк до 01.10.2009р. позивач витребувані судом документи не надав та у судове засідання не з’явився, а навпаки, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання позивача задоволено судом, про що 30.10.2009р. винесено відповідну ухвалу, згідно з якою розгляд справи відкладений на 10.11.2009р., тобто на останній день строку розгляду даної справи, який встановлений вимогами ч.1 ст.69 ГПК України та продовжений ухвалою в.о. голови суду від 23.09.2009р. до 10.11.2009р.

В ухвалі про відкладення розгляду справи суд також зобов’язав позивача надати докази, які підвереджують наявність боргу відповідача в сумі 4876 грн. та обґрунтувати позовні вимоги в цій частині; здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції, з огляду на те, що борг відповідача в сум 1725,02 грн. виник з 01.10.2007р. та вказаний розрахунок надати до суду.

Між тим, у судове засідання 10.11.2009р. представником позивача наданий лише акт виконаних робіт від 30.09.2008р., який не підписаний відповідачем, та згідно з яким, вартість наданих відповідачу послуг у вересні 2008 року становить 3216 грн., а борг відповідача станом на 30.09.2008р. становить 4941,02 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено судом, між відповідачем та Підприємством у формі ТОВ «ПАКО Лінкс Інтернешнл», правонаступником якого являється позивач, укладений договір на надання послуг доступу до Мережі, згідно з яким, позивач зобов’язався надавати послуги відповідачу, а відповідач зобов’язався оплачувати ці послуги не пізніше 15 числа кожного місяця на підставі рахунків позивача, які позивач зобов’язався виставляти відповідачу в строк до 5 числа кожного місяця.

Більш того, за умовами цього договору відповідач зобов’язаний приймати послуги позивача, після чого сторони підписують Акт приймання послуг.

Отже, виходячи із умов укладеного між сторонами договору, а також вимог ст.34 ГПК України, згідно з якою, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, господарський суд вважає, що підписані сторонами Акти приймання послуг є належними доказами надання передбачених договором послуг позивачем відповідачу.

Із наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт, які складені і підписані обома сторонами за період з 31.10.2007р. по 31.08.2008р. включно, випливає, що станом на 01.10.2007р. у Абонента був наявний борг за надані Провайдером послуги в сумі 2165 грн. В подальшому Провайдер надавав Абоненту передбачені договором послуги, які останнім оплачені частково, внаслідок чого станом на 31.08.2008р. у Абонента утворився борг в сумі 1725,02 грн.

Разом з тим, у позові позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 6601,02 грн., з посиланням при цьому на те, що борг в сумі 1725,02 грн. виник у відповідача за період з 01.05.2008р. по 15.09.2008р., а борг в сумі 4876 грн. виник у відповідача за період з 16.09.2008р. по 20.11.2008р.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, відповідних актів виконаних робіт позивачем не складено та не надано відповідачу на підписання, а тому доводи останнього про наявність у відповідача боргу в сумі 6601,02 грн. жодним чином не підтверджені позивачем. Тим більш, що сам позивач надав до суду лист відповідача від 25.09.2008р. №013/2281, з посиланням при цьому на розірвання договору з 16.10.2008р. На цей лист вказує також і відповідач у відзиві на позов, з посиланням при цьому на розірвання договору з 16.10.2008р.

Доводи позивача про те, що наявність боргу відповідача в сумі 6601,02 грн. підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2008р. також не приймаються до уваги господарським судом, оскільки вказаний акт не підписаний відповідачем і доказів надіслання цього акту на підписання відповідачу, позивач до суду не надав. Більш того, вказаний акт також не підтверджує доводів позивача про наявність боргу відповідача в сумі 6601,02 грн.

Доводи позивача про те, що наявність боргу відповідача в сумі 6601,02 грн. підтверджується рахунком № LL040037/АЛП090104 від 01.01.2009р., який разом із претензією про сплату цього боргу надісланий відповідачу 09.02.2009р. та одержаний останнім 13.02.2009р. не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на відсутність при цьому відповідних актів виконаних робіт, які в силу вимог ст.34 ГПК України є належними доказами надання послуг позивачем. Тим більш, що доказів, які свідчать про щомісячне надання відповідачу рахунків, в які включається як абонентська плата за поточний місяць, так і вартість відпрацьованого трафіку у попередньому місяці, як це передбачено умовами п.3.4.2. договору позивач до суду також не надав.

          З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за надані послуги в сумі 1725,02 грн., а отже і їх задоволення.

          Доводи відповідача про відсутність заборгованості, що викладені у відзиві на позов, суд до уваги не приймає, оскільки, по-перше, наявні у справі акти виконаних робіт, які підписані самим відповідачем та засвідчені печаткою останнього, підтверджують наявність боргу відповідача в сумі 1725,02 грн. та спростовують посилання відповідача на припинення користування послугами позивача з квітня 2008 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані позивачем за порушення строків оплати наданих послуг, суд виходить з наступного.

Як вище встановлено судом, борг в сумі 1725,02 грн. виник у відповідача з 01.10.2007р. Водночас здійснений позивачем розрахунок пені свідчить, що пеня на вказану суму боргу нарахована відповідачу за період прострочення з 01.05.2008р. по 15.09.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку несвоєчасного здійснення платежів передбачена умовами п.5.2. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, якщо інше не встановлено діючим законодавством України.

При цьому період нарахування пені умовами договору не визначено, а відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконаним.

За таких обставин суд зобов’язав позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені з огляду на те, що борг відповідача в сум 1725,02 грн. виник з 01.10.2007р. та вказаний розрахунок надати до суду.

Між тим, витребуваного розрахунку пені позивач до суду не надав, а той розрахунок пені, який здійснений позивачем у позові є неправомірним, та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам ч.6 т.232 ГК України.

Водночас у зв’язку із недоведеністю позивачем наявності боргу відповідача в сумі 4876 грн., нарахування пені на вказану суму боргу також є неправомірним, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1471,96 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як свідчить розрахунок інфляційних нарахувань, який здійснений позивачем з 01.05.2008р. по 15.09.2008р. на суму боргу 1725,02 грн., розмір цих нарахувань становить 25,88 грн. Розрахунок 3% річних, який також здійснений позивачем з 01.05.2008р. по 15.09.2008р. на суму боргу 1725,02 грн. свідчить, що розмір 3% річних становить 19,57 грн.

Вказані розрахунки перевірені судом та встановлено їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства, яке не обмежує право позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних з обраної ним дати прострочення виконання грошових зобов’язань в межах строків позовної давності. Щодо нарахування відповідачу інфляційних нарахувань та 3% річних на суму боргу 4876 грн., то у зв’язку з недоведеністю позивачем наявності цього боргу, такі нарахування є неправомірними.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Закритого акціонерного товариства «Датагруп» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний Банк «СоцКомБанк»(65026, м. Одеса, вул. Грецька, 5, код ЄДРПОУ 26364113, к/р 32003103200 у територіальному управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027) на користь Закритого акціонерного товариства «Датагруп» (03005, м. Київ, вул. Смоленська,31-33, код ЄДРПОУ 31720260, п/р 26009031825100 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) основний борг в сумі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п’ять) грн. 02 коп., інфляційні втрати в сумі 25 (двадцять п’ять) грн. 88 коп., 3% річних в сумі 19 (дев’ятнадцять) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 19 (дев’ятнадцять) грн. 38 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 22 (двадцять дві) грн. 42 коп.

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 10 листопада 2009 року.

Суддя