Ухвала суду № 67847142, 19.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1134/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Клименка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Міністерства юстиції України, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.02.2017 №412/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та зобов'язати внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування вказаного наказу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 23.07.2013 Міністерством юстиції України на підставі наказу від 03.07.2013 №1318/5 ОСОБА_2 видано Свідоцтво №1367 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 ТОВ «ВІГ - Жашківський цукровий завод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2

У жовтні 2016 року на адресу Міністерства юстиції України надійшла скарга від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», який є кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ВІГ - Жашківський цукровий завод», на дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 в ході виконання обов'язків ліквідатора даного підприємства.

З метою дослідження та надання оцінки фактам, викладеним у зазначеній скарзі, у період з 08.12.2016 по 12.12.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області на підставі доручення Міністерства юстиції України від 02.11.2016 №1928/31379-0-33-16/9.4 та посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки від 24.11.2016 №48 було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача.

За результатами перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено довідку від 12.12.2016 №32, відповідно до якої комісією попередньо виявлені порушення позивачем абз. 9 ч. 8 ст. 26, ч. 9 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону, чинній від 19.01.2013.

У подальшому, Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 21.12.2016 №41 з урахуванням наданих останньою заперечень на довідку від 12.12.2016 №32.

На підставі акту Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області листом від 26.12.2016 №11495/5/0-16 до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України була внесена пропозиція щодо внесення на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

У січні 2017 року Департаментом з питань судової роботи та банкрутства на розгляд Дисциплінарної комісії було внесене подання від 04.01.2017 №882 про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24.01.2017 №654 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення прав на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 24.01.2017 №55/01/17, анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1367 від 23.07.2013, видане ОСОБА_2

Також, внесено запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2343-XII) арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно з ч.ч. 4, 6 статті 108 цього Закону дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

За ч.ч. 1, 2 ст. 109 Закону № 2343-XII дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Пунктами 2.1, 2.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 року за №1113/23645 (далі Порядок №1284/5), передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 цього Порядку підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

Відповідно до п.п. 7.4 та 7.6 Порядку №1284/5 дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Пунктом 7.6.2 Порядку №1284/5 передбачено, що на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для накладення на позивача стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) став висновок про те, що ним допущено грубе порушення законодавства під час виконання повноважень у справі №04/5026/803/2012 про банкрутство ТОВ «ВІГ - Жашківський цукровий завод».

Зокрема, згідно з висновками акта перевірки від 21.12.2016 №41, арбітражним керуючим ОСОБА_2 кошти, що надійшли від продажу заставного майна АТ «Укрексімбанк» розподілені без погодження заставного кредитора, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки майна в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ «Укрексімбанк», сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн., чим грубо порушено ч. 9 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону, чинній від 19.01.2013).

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 106 Закону № 2343-XII повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 23 грудня 2015 року по 25 грудня 2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача (предмет перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_2 під час виконання нею повноважень ліквідатора ТОВ «ВІГ-Жашківський цукровий завод» вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону № 2343-XII та іншого законодавства з питань погашення заборгованості із заробітної плати, заборгованості перед бюджетом Пенсійного фонду України в Черкаській області та єдиного внеску.

За результатами перевірки складено довідку від 25 грудня 2015 року № 31. Із змісту вказаної довідки убачається, що в ній (а.с. 94-95) досліджуються конкретні суми, які надійшли від продажу майна підприємства-банкрута, в тому числі і заставного, та законність їх розподілу відповідно до черговості, а саме: витрати, пов'язані із збереженням майнових активів (оплата охорони) - 295630,65 гри.; витрати ліквідатора, пов'язані з проведенням оцінки майна - 70000,00 грн.; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - 843363,80 грн.

Також, у вказаній довідці зазначено, що комісія дійшла висновку, що дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 в частині розподілу коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ТОВ «ВІГ - Жашківський цукровий завод», відповідають чинному законодавству.

Отже, питання, яке досліджувалося Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області під час позапланової невиїзної перевірки в період з 08.12.2016 по 12.12.2016 було вже попередньо розглянуто та досліджено Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області під час позапланової перевірки, яка проводилась в грудні 2015 року та з даного питання був зроблений висновок комісії про відсутність в діях арбітражного керуючого ОСОБА_2 порушень законодавства.

Таким чином, в порушення вимог ч. 1 ст. 106 Закону № 2343-XII, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих при розгляді подання №882 від 04.01.2017 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2016 №11495/5/0-16 відповідну оцінку зазначеним обставинам надано не було.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень вимог ч. 9 ст. 45 Закону № 2343-XII, з огляду на наступне.

Так, ч. 9 ст. 45 Закону № 2343-XII передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 42 № 2343-XII Закону кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, Законом не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації цього заставного майна. За таких обставин, відшкодування підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням та реалізацією заставного майна здійснюється з коштів, отриманих від його продажу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 25.05.2016 по справі №5021/2737/2011, від 20.07.2016 по справі №5023/2911/12

При цьому, питання оплати послуг по охороні майна та проведенню незалежної експертної оцінки майна банкрута було розглянуто та ухвалено на комітеті кредиторів ТОВ «ВІГ - Жашківський цукровий завод» 20.08.2014, участь в якому приймав також заставний кредитор АТ «Укрексімбанк», а також затверджено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.09.2014, що підтверджується протоколом зборів комітету кредиторів та наведеною ухвалою Господарського суду Черкаської області.

АТ «Укрексімбанк» - кредитор, вимоги якого забезпечені, здійснював одноособово фінансування фонду витрат в ліквідаційній процедурі, оскільки майже все майно банкрута знаходилось в заставі даного кредитора. Банк здійснив авансування витрат лише частково, а даючи згоду на створення та фінансування фонду, він взяв на себе зобов'язання забезпечити повне фінансування витрат, які були визначені на комітеті кредиторів.

Отже, ліквідатором правомірно були направлені кошти, отримані від продажу заставного майна на погашення послуг з охорони такого та послуг з проведення його оцінки, що передбачено Законом № 2343-XII.

Що стосується повернення Банку суми 395000,00 грн., яка була направлена ним до фонду авансування витрат, то АТ «Укрексімбанк» надав згоду на формування та фінансування фонду авансування витрат з умовою, що виділені ним кошти будуть йому повернуті з реалізації майна банкрута. А відтак, отримання у нього додаткового погодження для повернення йому коштів є недоцільним, так як дане питання було узгоджене із заставним кредитором до початку авансування ним грошових коштів.

Вимоги щодо погашення заборгованості із заробітної плати в сумі 843363,80 грн. були погашені у відповідності до вимог закону України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця» від 19.10.2005 №2996-ІV.

Частиною II даної Конвенції, зокрема, статтею 5 передбачено, що у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.

Ранг привілею визначається статтею 8 даної Конвенції, яка передбачає, що «Національні закони або підзаконні акти надають вимогам працівників вищий ранг привілею порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення».

Даною Конвенцією передбачено, що привілеї працівників щодо виплати заробітної плати є вищими ніж привілейовані вимоги інших кредиторів (в тому числі і вимоги держави).

Таким чином, виплата заборгованості по заробітній платі з коштів, які надійшли від продажу заставного майна та які направляються на погашення привілейованого кредитора, є цілком законною та такою, що відповідає положенням вищезазначеної Конвенції, позаяк, ці вимоги мають вищий ранг привілею, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення, а отже і погашення їх повинно відбуватися без будь-яких додаткових умов чи погоджень.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 9 ст. 45 Закону № 2343-XII передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Однак, даною статтею не передбачено обов'язку ліквідатора погоджувати розподілення коштів, які надійшли від продажу майна банкрута (в тому числі і заставного) із заставним кредитором.

Отже, позивачем правомірно були погашені витрати, пов'язані зі збереженням (послуги охорони) та продажем (послуги по оцінці) предмета забезпечення у відповідності до пункту 4 статті 42 Закону № 2343-XII з коштів, отриманих від продажу заставного майна, відтак, висновок про порушення позивачем як ліквідатором ч. 9 ст. 45 Закону № 2343-XII не відповідає матеріалам та обставинам справи та є необгрунтованим.

Окрім того, усупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 109 Закону № 2343-XII Дисциплінарною комісією при обранні дисциплінарного стягнення не ураховано ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 109 Закону № 2343-XII рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як убачається із матеріалів справи, строк від здійснення перерахування грошових коштів ліквідатором до моменту прийняття рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення (24.01.2017) перевищив один рік, відтак, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих порушено строк накладення дисциплінарного стягнення, визначений в ст. 109 Закону № 2343-XII.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що порушення, яке було встановлено під час перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області, є триваючим, а тому строк, який визначений ст. 109 Закону № 2343-XII, при вирішенні питання щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача не застосовуються, є помилковими, з огляду на наступне.

Так, як убачається з документів, які були надані для проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражним керуючим до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, розподіл коштів, отриманих від продажу майна, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ «Укрексімбанк», сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн. здійснювалися арбітражним керуючим відповідно 09 жовтня 2015 року, виплата заробітної плати - 12-13 жовтня 2015 року та повернення коштів АТ «Укрексімбанку» 25 грудня 2015 року, що підтверджується відповідними банківськими документами (платіжними дорученнями та банківськими виписками з ліквідаційного рахунку).

Таким чином, дії по перерахуванню грошових коштів платіжними дорученнями та виплата заробітної плати, які були здійснені арбітражним керуючим, мають конкретні дати і не можуть бути триваючим правопорушенням.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.