Постанова № 67846832, 19.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2017 року № 826/6066/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки;

- зобов’язання Кабінету Міністрів України виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», а саме визначити джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, шляхом внесення відповідних змін у постанову Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають скасуванню, оскільки Кабінетом Міністрів України, при прийнятті рішення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу, у такому рішенні не визначено тих умов, наявність яких у такому рішенні обумовлена нормами спеціального закону.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/6066/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні повністю. Письмових заперечень проти позову представником відповідача суду не надано.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також на відсутність заперечень з цього приводу з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон), з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

При цьому, п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону визначено, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Частиною 7 ст. 11 Закону передбачено, що суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, Кабінет Міністрів України у виключних випадках на певний строк визначає обсяги і умови спеціальних обов'язків, які своїм рішенням може покласти на визначених суб'єктів ринку природного газу. Поряд з цим, суб'єкту ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки, Законом надано право на отримання компенсації, джерела фінансування та порядок визначення якої повинен визначити Кабінет Міністрів України.

Так, 22.03.2017 року Кабінет Міністрів України, на підставі ст. 11 Закону, прийняв рішення у формі постанови №187, якою затвердив Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення, на НАК «Нафтогаз України», як суб'єкта ринку природного газу, покладені спеціальні обов'язки, відповідно до яких позивач зобов'язаний придбавати природний газ у ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та формувати ресурс природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 9 Положення визначено, що у разі коли обсяг природного газу, необхідний НАК «Нафтогаз України» для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії, перевищує обсяг продажу природного газу суб'єктами господарювання, що визначені абзацами першим і другим пункту 6 цього Положення (ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»), НАК «Нафтогаз України» придбаває необхідні обсяги природного газу в інших оптових продавців, у тому числі за кордоном.

Відповідно до пп. 2, пп. 4 п. 3 Положення, НАК «Нафтогаз України» зобов'язана продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності); постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками.

При цьому, п. 7 Положенням встановлено, що НАК «Нафтогаз України» повинен у визначених суб'єктів ринку природного газу закуповувати природний газ з 01.04.2017 року до 01.04.2018 року за ціною, визначеною на рівні 4849,00 грн. за 1000 куб. м (без врахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 13 Положення, НАК «Нафтогаз України» з 01.04.2017 року здійснює продаж/постачання природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються релігійними організаціями для провадження їх виробничої діяльності) за ціною, що становить 4942,00 грн. за 1000 куб. м (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов'язковій оплаті відповідно до умов договорів розподілу природного газу та величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, максимальний рівень якої визначений п. 14 цього Положення).

Розрахунок значення ціни газу на рівні імпортного паритету на період з 01.10.2017 року по 01.04.2018 року за розрахунковий період, який становить 12 календарних місяців до місяця проведення розрахунку (червень 2016 року - травень 2017 року), здійснюється до 01.07.2017 року за встановленою Кабінетом Міністрів України формулою.

Також слід відзначити, що п. 5, п.п. 10-12 Положення визначена територія, на якій НАК «Нафтогаз України» зобов'язана виконувати спеціальні обов'язки, та умови виконання цих обов'язків.

Тобто, як вбачається з викладеного, Кабінетом Міністрів України при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону, визначено обсяг спеціальних обов'язків; коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та умови виконання спеціальних обов'язків.

Однак, на дату звернення позивача до суду та розгляду і вирішення даної адміністративної справи по суті Кабінет Міністрів України не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб'єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки.

У судовому засіданні представники позивача стверджували, що така бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка виразилась у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, позбавляє позивача можливості реалізувати право, передбачене ч. 7 ст. 11 Закону, а саме: право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Представник відповідача, у свою чергу, у судовому засіданні зазначила про те, що визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, є правом, а не обов’язком Кабінету Міністрів України. До того ж, Законом не встановлено строк/термін, у які Кабінет Міністрів України має право визначити таку компенсацію.

Зважаючи на доводи представників сторін суд зазначає таке.

Нормою Закону, а саме ч. 7 ст. 11, як вже зазначено вище, передбачено те, що суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 ч. 4 ст. 11 Закону, у свою чергу, визначено, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати: джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Отже, за переконанням суду, твердження відповідача, викладені вище, є помилковими, адже положеннями Закону чітко визначено право суб'єкта ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, а також обов’язок уповноваженого органу визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Суд наголошує, що у ч. 4 ст. 11 Закону зрозуміло зазначено, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу саме має визначати, а не може визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Тобто, ч. 4 ст. 11 Закону є імперативною, а не альтернативною.

Твердження відповідача стосовно не встановлення Законом строку/терміну визначення компенсації, за переконанням суду, також є безпідставними, оскільки знову ж таки ч. 4 ст. 11 Закону обумовлена одночасність визначення у рішенні Кабінету Міністрів України відповідних умов, а саме: загальносуспільного інтересу у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов'язки на суб'єктів ринку природного газу; обсягу спеціальних обов'язків; кола суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсягу прав суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для виконання таких обов'язків; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; території та строк виконання спеціальних обов'язків; джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Крім того, суд також вважає безпідставними твердження представника відповідача стосовно того, що позивач повинен надати докази необхідності визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, адже, як встановлено судом на підставі аналізу норм Закону, надання таких доказів законодавчими нормами не обумовлено.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Основного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй дальності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

За змістом ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України.

Статтею 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України віднесено виконання законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 названого Закону, діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, законності тощо.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи встановлений факт бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Зважаючи на що та приймаючи до уваги те, що необхідність визначення Кабінетом Міністрів України у рішенні про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, чітко визначена Законом, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. В даному випадку дискреція не має місця, адже, як вже неодноразово зазначено у даному судовому рішенні, положеннями Закону точно встановлено, що має бути визначено суб’єктом владних повноважень у рішенні, тобто вчинено ним, та, як наслідок не може бути вирішено на власний розсуд такого суб’єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».

3. Зобов’язати Кабінет Міністрів України виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) здійснений ним судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Суддя І.А. Качур

Суддя А.Б. Федорчук