Постанова № 67846761, 20.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 липня 2017 року №826/22243/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979, прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208.

Адміністративну справу №826/22243/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» приписів Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208, яким позивачеві збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 192 734,00 грн., у тому числі 154 187,00 грн. - основний платіж, 38 547,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються: інші операційні витрати, що включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності»; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що отримані послуги на підставі ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 укладеної з ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD не пов’язані із веденням господарської діяльності публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061», оскільки перевіркою не встановлено взаємозв’язку витрат понесених у зв’язку з підписанням акта від 30.09.2013 №б/н на суму 75 000,00 євро, що складає 811 509,30 грн. з господарською діяльністю позивача та не встановлено права власності компані ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD на права, які надаються за ліцензійною угодою від 01.01.2012 №15/2-А-0411.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» (ліцензіат) та ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD (ліцензіар) укладено ліцензійну угоду програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411, відповідно до якої дана угода не є договором купівлі-продажу програмного забезпечення чи послуг, а лише дає ліцензіату обмежені права на використання програмного забезпечення та пов’язаних з ними матеріалів, які описані нижче, і накладає на ліцензіата певні зобов’язання щодо захисту програмного забезпечення та пов’язаних з ними матеріалів від несанкціонованого використання, відтворення, розповсюдження або публікації.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411, акта виконаних робіт.

При визначення об’єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялті.

Відповідно до підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь особам, яким нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Щодо встановлення бенефіціарного власника роялті у відносинах між акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» та ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD, то необхідно зазначити наступне.

Згідно пункту 4 ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 програмне забезпечення та пов’язані з ним матеріали належать ліцензіару та захищені законом про авторське право і застосованими міжнародними договорами та/або конвенціями.

Тобто, в даному випадку згідно умов ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 статус бенефіціарного власника роялті та об’єкт права інтелектуальної власності (програмне забезпечення) належить ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD.

Так, суд погоджується з твердженнями позивача, що дохід іноземного ліцензіара у вигляді роялті, одержані від акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» належить виключно такому нерезиденту, оскільки він одержав їх як власник об’єкта права інтелектуальної власності на підставі договору.

Однак, як свідчить акт перевірки та не заперечується позивачем, за останнім обліковується кредиторська заборгованість перед компанією ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD на суму 225 000,00 євро.

Також, суд ознайомившись із актом виконаних робіт від 30.09.2013, встановив, що там відсутня конкретизація виконаних робіт на суму 75 000,00 євро, а також позивачем не доведено, що послуги отримані від ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD пов’язані із веденням господарської діяльності акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» і використовуються у діяльності останнього.

Судом відхиляються посилання позивача на звіт про незалежну оцінку вартості права користування програмним забезпеченням – програмою управління автопарком «DR», що належить публічному акціонерному товариству «Київське автотранспортне підприємство 13061», оскільки вказаний звіт дає саме грошову оцінку програмному забезпеченню, а не звіт використання такого програмного забезпеченні у господарській діяльності позивача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що висновки, викладені в акті перевірки від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979 є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208 правомірним.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.