Постанова № 67845898, 21.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2017 р. Справа №805/2278/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Маковецької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400

за участю:

представника позивача: Цимбалюка В.Г., за дов. від 10.07.2017 року № 38,

представника відповідача: Пономарьова А.О., за дов. від 16.06.2017 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 131/05-99-14-04/30947505 від 12 травня 2017 року про порушення пп. 14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1, ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року в розмірі 259922,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету усього в сумі 259922,00 гривень.

Прийнятим на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 12 травня 2017 року податковим повідомленням-рішенням від 30 травня 2017 року № 0000891400 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 259922,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64980,50 гривень.

Сутність порушень, визначених при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки полягає у тому, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача - ТОВ «ТІІДА ГРУП» виключені зі складу податкового кредиту ТОВ «АГРОДОРСТРОЙ-5» через нереальність господарської операції з зазначеним постачальником. Таке порушення при формуванні податкового кредиту в розмірі 259922,00 гривень у жовтні, листопаді та грудні 2015 року призвело, на думку фіскального органу, до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у зазначених періодах 2015 року.

Позивач зазначає, що податкові, виписані його постачальником ТОВ «ТІІДА ГРУП» та включені ним до складу податкового кредиту у жовтні, листопаді та грудні 2015 року виписані у відповідності до приписів Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт отримання ТОВ «АГРОДОРСТРОЙ-5» товарно-матеріальніих цінностей підтверджується договором постачання та первинними документами до нього, які було надано до перевірки. В діях позивача як платника податків не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 12 травня 2017 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400 просить визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення (том 3, а.с. 59). Зазначає, що за податковою інформацією стосовно контрагента позивача ТОВ «ТІІДА ГРУП» встановлено проведення ним транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту. При цьому, ТОВ «ТІІДА ГРУП» маніпулює звітністю шляхом зміні номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджується по ланцюгу від постачальника. Вказаний контрагент не має працюючих працівників, основних засобів та не має умов для досягнення результатів підприємницької діяльності.

Зазначає, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 02.03.2017 року надано слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до документів ТОВ «АГРОДОРСТРОЙ-5» по справам 229/170/2017, № 229/729/17, № 229/716/17, по яким здійснюється досудове розслідування стосовно ТОВ «АГРОДОРСТРОЙ-5». Стосовно контрагента позивача також триває досудове розслідування.

З зазначених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 30947505 з 14 червня 2000 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с. 6).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Дружківці з 16 січня 2014 року, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та акті документальної позапланової перевірки (а.с. 22).

Позивач є платником податку на додану вартість з 18 липня 2000 року, про зазначено в акті документальної перевірки (том 1, а.с. 22).

Фахівцями Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТІІДА ГРУП» за жовтень-грудень 2015 року, про що складено акт від 12 травня 2017 року № 131/05-99-14-04/30947505 (том 1, а.с. 21-43).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем: відображення в обліку підприємства в період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року операцій придбання товарів від контрагента ТОВ «ТІІДА ГРУП», які підпадають під визначення пп. 14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1, ст. 185Податкового кодексу України та п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року в розмірі 259922,00 гривень, у тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 150642,00 гривень, за листопад 2015 року в сумі 25400,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 83880,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету усього в сумі 259922,00 гривень, у тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 150642,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 109280,00 гривень (том 1, а.с. 42).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК України)

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено податковими накладними ТОВ «ТІІДА ГРУП» фактично через відсутність об'єкта оподаткування з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року, оскільки постачальник не мав можливостей для виконання спірного договору.

Як зазначено в акті перевірки, отримано податкову інформацію стосовно контрагента позивача ТОВ «ТІІДА ГРУП». З податкової інформації вбачається, що у вказаного контрагента відсутні працюючі робітники, основні засоби, він не має умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, не є виробником чи імпортером ТМЦ та такий контрагент не може виступати як продавець товарів, законним власником яких не був на дату складання податкових накладних (том 1, а.с. 25).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ «ТІІДА ГРУП» є фігурантом кримінальних справ стосовно кримінального провадження № 32016060000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 січня 2016 року (том 1, а.с. 26).

Тобто, реальність вчинення господарських операцій ТОВ «ТІІДА ГРУП» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів. Виходячи з наведеного, фактично, ТОВ «ТІІДА ГРУП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, спірним питанням даної справи є наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ у випадку нереальної, на думку відповідача угоди.

Отже, відповідач фактично не визнав податкові накладні, виписані зазначеним вище постачальником у період з жовтня по грудень 2015 року.

Сторонами також не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «ТІІДА ГРУП» на суму ПДВ 259922,00 гривень, та які було включено до складу податкового кредиту у спірному періоді 2015 року.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за жовтень-грудень 2015 року суми ПДВ з причин нереальної угоди, про що прямо зазначив у акті.

Ні підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 131/05-99-14-04/30947505 від 12 травня 2017 року фіскальним органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 259922,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64980,50 гривень (а.с. 7).

В пункті 3.1 акту документальної перевірки наведено дані стосовно спірної угоди позивача у жовтні-грудні 2015 року (том 1, а.с. 28).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІІДА ГРУП» (постачальник) було укладено договір постачання від 01 жовтня 2015 року № 3 (том 1, а.с. 50-51). Предметом договору постачання товару окремими партіями зі складу постачальника автотранспортом покупця. Загальна сума договору складає 1559534,40 гривень. Слід зазначити, що одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 42.11. Будівництво доріг і автострад (том 1, а.с. 6 зв. бік).

На виконання договору ТОВ «ТІІДА ГРУП» було виписано наступні податкові накладні у кількості 10 штук: № 132 від 31.10.2015 року, № 129 від 30.10.2015 року, № 74 від 22.1.2015 року, № 69 від 20.10.2015 року, № 43 від 12.10.2015 року, № 9 від 02.10.2015 року, № 123 від 23.11.2015 року, № 131 від 21.12.2015 року, № 113 від 18.12.2015 року, № 70 від 14.12.2015 року на загальну суму 1559534,40 гривень, з яких ПДВ - 259922,40 гривень (том 1, а.с. 195-213). Всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивач за отримані товари розрахувався з постачальником (том 2, а.с. 20). Крім того, про сплату отриманих позивачем ТМЦ свідчать виписки обслуговуючого банку та платіжні доручення, засвідчені банком (том 2, а.с. 22-35)

Про перевезення ТМЦ свідчать товарно-транспртні накладні (том 1, а.с. 72-94) та подорожні листи (том 1, а.с. 95-100). Частину ТМЦ, як пояснив представник позивача було вивезено власним транспортом, що знаходиться на балансі підприємства, та про що свідчать наказ від 02.01.2015 року № 6, техпаспорти вантажівок та протоколи технічного стану транспорту (том 2, а.с. 56-60).

Оприбуткування на підприємстві позивача отриманих ТМЦ здійснено на підставі оборотно-сальдових відомостей, остаточних калькуляцій та актів списання (том 1, а.с. 101-193).

Подальше використання у власній господарській діяльності отриманих ТМЦ підтверджується укладеними позивачем договорами на виконання робіт з поточного ремонту автодороги, актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами, відомостями ресурсів (том 2, а.с. 114-94-том 3, а.с. 1-58).

Крім того, позивачем на адресу замовників також виписувалися податкові накладні (том 1, а.с. 212-228).

Проте, видані ТОВ «ТІІДА ГРУП» податкові накладні: № 132 від 31.10.2015 року, № 129 від 30.10.2015 року, № 74 від 22.1.2015 року, № 69 від 20.10.2015 року, № 43 від 12.10.2015 року, № 9 від 02.10.2015 року, № 123 від 23.11.2015 року, № 131 від 21.12.2015 року, № 113 від 18.12.2015 року, № 70 від 14.12.2015 року на загальну суму 1559534,40 гривень, з яких ПДВ - 259922,40 гривень не визнані відповідачем податковими документами.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Висновки акту перевірки відповідача ґрунтуються лише на даних податкової інформації стосовно контрагента позивача, оскільки перевірка було невиїзною. Вироків стосовно посадових осіб позивача чи ТОВ «ТІІДА ГРУП» фіскальним органом не надано.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ТІІДА ГРУП» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у жовтні, листопаді та грудні 2015 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Крім того, первинними документами, наданими позивачем, даними бухгалтерського обліку щодо оприбуткування відремонтованих доріг підтверджено правомірність виписаних спірних податкових накладних, а отже, позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у жовтні, листопаді та грудні 2015 року є протиправним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 000891400, винесене Головним управлінням ДФС у Донецькій області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДОРСТРОЙ-5» судові витрати з судового збору у розмірі 4873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 54 копійки.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.