Ухвала суду № 67845515, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 754/14418/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Журавська О.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/4240/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарях - Гарматюк О.Д., Майданець К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову Банк зазначав, що 2 квітня 2012 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику банком надано кредит в розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що боржник неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2016 року становить 52 583, 6 грн., та складається з: 5 825 грн. - заборгованості за кредитом; 40 878, 43 грн. - заборгованості по процентам; 2 900 грн. - заборгованості по комісії, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 2 480, 17 грн. - штрафу (процентна складова),просив задовольнити позов.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто зОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2012 року в розмірі 52 583 грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 1 378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 20 квітня 2012 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

20 квітня 2012 року відповідач власноручно склав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» для отримання кредитної картки. Із цієї анкети-заяви слідує, що відповідач ОСОБА_1 надав згоду про те, що заява позичальника, разом з пам'яткою клієнта, запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між позичальником і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач, підписавши 20 квітня 2012 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», був повідомлений про зміст цих Умов і Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», та зобов'язався виконувати Умов і Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку, про що зазначено у самій Анкеті-заяві (а.с.8-8зв.).

Банком зобов'язання за договором виконані, надано відповідачу кредитні кошти, що не заперечувалось сторонами по справі. У свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитами та повернути кредити у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно з кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

У відповідності з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неналежним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором б/н від 20 квітня 2012 року, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року у нього утворилася заборгованість, яка становить 52 583, 60 грн., та складається з: 5 825 грн. - заборгованості за кредитом; 40 878, 43 грн. - заборгованості по процентам; 2 900 грн. - заборгованості по комісії, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 2 480, 17 грн. - штрафу (процентна складова).

Даний розрахунок позивача сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки підтверджується зібраними по справі доказами і ні відповідачем, ні його представником не спростований.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідач вказував, що заявлений Банком розмір заборгованості є невірним та сфальсифікованим, оскільки Банк є зацікавленою особою, заборгованість за кредитним договором ним була сплачена ще в серпні 2013 року шляхом сплати одноразово більше 5000 грн., про те доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надав.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до правильного висновку про те, що відповідач неналежно та не в повному обсязі виконував умовив договору б/н від 20 квітня 2012 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на загальну суму 52 583, 60 грн. та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором строк позовної давності є неспроможними, виходячи з наступного.

Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилом ч.1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом встановлено, і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що останній платіж був здійснений відповідачем 05 травня 2014 року, а до суду Банк звернувся 18 листопада 2016 року, що підтверджується конвертом, тобто в межах строку позовної давності, визначеної ч.1 ст. 257 ЦК України. Окрім того, відповідачем до ухвалення районним судом рішення не подано заяви про застосування позовної давності.

Також не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення суду і доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не витребувані документи щодо страхування кредитного договору б/н від 20 квітня 2012 року, оскільки відповідачем не були зазначені обставини, які можуть бути підтверджені вказаними документами.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: