Рішення № 6784531, 06.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2009 р.Справа № 10/148-09-3972 за позовом Приватного підприємства «Град-Сервіс» до відповідача Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

про стягнення 52997,56 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Корчевний О.В. за довіреністю від 29.01.2009р. №15

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПП «Град-Сервіс»звернулося до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 52997,56 грн., з яких: 29328,12 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на вивіз твердих побутових відходів №00156/2/К06/6/О від 01.01.2009р.; 2156,62 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 10.04.2009р. по 03.08.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 279,62 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 10.04.2009р. по 03.08.2009р.; 733,20 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу з квітня 2009 року по червень 2009 року; 20500 грн. –збитки, що спричинені позивачу знищенням контейнерів, а також просить суд зобов’язати Фонтанську сільську раду Комінтернівського району Одеської області прийняти фактично надані послуги за актами виконаних робіт у квітні 2009 року та визнати факт заподіяння шкоди ПП «Град-Сервіс»внаслідок знищення контейнерів для ТПВ у квітні 2009 року та покласти зобов’язання щодо її відшкодування на Фонтанську сільську раду Комінтернівського району Одеської області.

Окрім того у позові ПП «Град-Сервіс»просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, з посиланням при цьому на те, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки у позивача наявні підстави вважати, що грошові кошти можуть зникнути з рахунків відповідача.

Під час розгляду справи позовні вимоги уточнювалися позивачем, про що до суду надано відповідну заяву від 20.08.2009р. за вх.№21070, та у заяві від 15.09.2009р. за вх.№23502 позовні вимоги викладені позивачем в остаточній редакції, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 51094,85 грн., з яких, 29328,12 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на вивіз твердих побутових відходів №00156/2/К06/6/О від 01.01.2009р.; 830,83 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 21.06.2009р. по 06.08.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 113,29 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 21.06.2009р. по 06.08.2009р.; 322,61 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу за червень 2009 року; 20500 грн. –збитки, що спричинені позивачу знищенням контейнерів.

Відповідач про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, але у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також докази, які спростовують доводи позивача про знищення контейнерів до суду не надав.

Ухвалою за підписом голови суду від 05.10.2009р. строк розгляду справи продовжений до 06.11.2009р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.01.2009р. між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (замовник, відповідач) та ПП «Град-Сервіс»(виконавець, позивач) укладено договір на вивіз твердих побутових відходів №00156/2/К06/6/0, згідно з яким, позивач прийняв на себе зобов’язання самотужки та власними засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) з видалення твердих відходів (ТПВ), розміщених у надані і встановлені позивачем контейнери для ТПВ, а відповідач зобов’язався приймати виконані послуги (роботи) і вчасно їх оплачувати.

Згідно з розділом 2 договору, в якому встановлені умови щодо надання послуг (робіт), позивач самостійно встановлює відповідачу необхідну кількість контейнерів для ТПВ. Кількість, ємність, види контейнерів, місця їхнього розташування (дислокація), а також графік вивозу ТПВ визначається сторонами в Додатку №1 до цього договору (п.2.1.). Факт передачі контейнерів супроводжується підписанням Акту прийому-передачі контейнерів (п.2.2.).

Відповідно до розділу 3 договору відповідач в т.ч. зобов’язується вчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги (роботи) відповідно до умов цього договору, а також на протязі 5 календарних днів підписувати надані позивачем акти виконаних робіт (пп.2 п.3.3.); забезпечити схоронність контейнерів, переданих йому по Акту прийому –передачі згідно з п.2.2. цього договору (пп.9. п.3.3.).

Умовами п.5.6. договору передбачено, що у випадку не підписання відповідачем актів виконаних робіт по цьому договору у терміни, які вказані у підпункті 2 п.2.3. дійсного договору, а також не надання у адресу позивача мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт на протязі 5 (п’яти) днів з моменту отримання, послуги (роботи) по вивозу ТПВ також вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем. Відповідач зобов’язаний направити мотивовану відмову від підписання актів виконаних робіт замовною кореспонденцією або надати його на підпис представнику позивача.

У розділі 4 договору встановлені умови оплати послуг позивача, а саме, встановлено, що вартість наданих позивачем протягом місяця послуг (робіт) визначається в «Розрахунку вартості послуг (робіт) по вивозу ТПВ» (Додаток №2 до цього договору) (п.4.2.); що відповідач щомісяця оплачує послуги позивача по факту їх надання (п.4.4.).

У розділу 6 договору передбачені умови щодо відповідальності сторін, а саме, встановлено, що у випадку порушення відповідачем установлених даним договором термінів оплати послуг (робіт) позивача, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.6.1.); що з моменту підписання Акту приймання-передачі контейнерів відповідно до п.2.2. цього договору і до моменту їхнього повернення позивачу, ризик ушкодження (псування, зміни зовнішнього виду контейнерів, фарбування, установка замків, нанесення написів, наклейок, механічних і інших видів ушкоджень) контейнерів несе позивач (п.6.2.); що у випадку спалення, псування, знищення, крадіжки або разу комплектації контейнерів, у випадках приведення їх у стан, непридатний для подальшої експлуатації, зміни зовнішнього вигляду контейнерів (фарбування, установка замків, нанесення написів, наклейок, механічних і інших видів ушкоджень) представник позивача складає Акт про заподіяння збитку (п.6.3.); що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні заподіяні збитки в повному обсязі (п.6.4.).

Згідно з умовами п.9.1. договору даний договір укладений терміном на 1 (один) рік, набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р., а відповідно до умов п.9.5. договору будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише за умови, що вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Вказаний договір з боку відповідача підписаний головою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області Мовчан В.А.

У додатку №1 до договору сторонами узгоджено дислокацію, кількість контейнерів, графік вивозу сміття. У додатку №2 до договору сторонами узгоджено вартість щомісячних послуг по вивозу сміття в сумі 98265,99 грн.

Також судом встановлено, що 01.01.2009р. між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ПП «Град-Сервіс»складено та підписано акт приймання-передачі контейнерів за договором на вивіз твердих побутових відходів №00156/2/К06/6/0 від 01.01.2009р., згідно з яким, позивач передав, а відповідач прийняв у користування контейнери ємністю 1100 л у кількості 123 шт. загальною вартістю 252150 грн. Більш того, згідно з п.2 цього Акту приймання-передачі контейнерів, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за схоронність контейнерів, переданих йому у користування, а відповідно до п.3 Акту, даний акт являється невід’ємною частиною договору. При цьому з боку відповідача вказаний Акт приймання-передачі контейнерів також підписаний головою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області Мовчан В.А.

Разом з тим, наявні у справі подорожні листи до вантажного автомобілю від 01.04.2009р. №033854, від 03.04.2009р. №033853, від 05.04.2009р. №033852, від 08.04.2009р. №033855 свідчать, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з вивезення ТПВ, про що 09.04.2009р. позивачем складений і підписаний відповідний Акт виконаних робіт, згідно з яким, вартість наданих позивачем у квітні 2009 року послуг становить 29328,12 грн.

Вказаний Акт виконаних робіт за квітень 2009 року позивач направив відповідачу на підписання 11.06.2009р., що підтверджується фіскальним чеком від 11.06.2009р. №2753 та описом вкладення до цінного листа від 11.06.2009р., а відповідач вказаний Акт виконаних робіт одержав 13.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №3262495. Після одержання цього Акту відповідач його не підписав та мотивованої відмови від його підписання позивачу не надав.

Окрім того, судом встановлено, що за період з 01.04.2009р. по 02.04.2009р. позивачем виявлено спалення 10 контейнерів, які передані відповідачу у користування, та які відповідно до узгодженої між сторонами дислокації (Додаток №1 до договору) розташовані за адресами: вул. Олега Кошевого, вул. Днепровська, вул. Мира, а тому позивачем складено Акти про завдання збитків від 02.04.2009р., згідно з якими, внаслідок спалення 4-х контейнерів, які розташований по вул. Олега Кошевого позивачу спричинені збитки на суму 8200 грн., внаслідок спалення 2-х контейнерів, які розташований по вул. Дніпровська позивачу спричинені збитки на суму 4100 грн., та внаслідок спалення 4-х контейнерів, які розташований по вул. Мира позивачу спричинені збитки на суму 8200 грн.

Вказані акти про завдання збитків позивач також направив відповідачу 11.06.2009р., що підтверджується фіскальним чеком від 11.06.2009р. №2753 та описом вкладення до цінного листа від 11.06.2009р., а відповідач вказані Акти про завдання збитків одержав 13.06.2009р., але їх не підписав.

Оскільки відповідач не сплатив надані позивачем послуги та не відшкодував завдані позивачу збитки, що спричинені внаслідок спалення 10 контейнерів, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги в сумі 29328,12 грн. пеню в сумі 830,83 грн., 3% річних в сумі 113,29 грн., інфляційні в сумі 322,61 грн. та збитки в сумі 20500 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір на вивіз твердих побутових відходів, згідно з яким, позивач зобов’язався самотужки та власними засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) з видалення твердих відходів (ТПВ), розміщених у надані і встановлені позивачем контейнери для ТПВ, а відповідач зобов’язався приймати виконані послуги (роботи) і вчасно їх оплачувати, зокрема, щомісяця по факту їх надання, а також зобов’язався підписувати надані позивачем акти виконаних робіт на протязі 5 календарних днів та забезпечити схоронність контейнерів, переданих йому позивачем по Акту прийому –передачі.

Разом з тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивач належним чином виконав умови укладено між сторонами договору, а саме передав відповідачу у користування контейнери у кількості 123 шт., ємністю 1100 л., загальною вартістю 252150 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі контейнерів від 01.01.2009р. та у квітні 2009 року надав відповідачу послуги з вивезення ТПВ вартістю 29328,12 грн., що підтверджується відповідними подорожніми листами до вантажного автомобілю та складним і підписаним позивачем Актом виконаних робіт від 09.04.2009р., який направлений відповідачу на підписання 11.06.2009р..

Відповідач акт виконаних робіт, який одержаний ним 13.06.2009р. не підписав і мотивованої відмови під підписання цього акту не надав, а також надані позивачем послуги не оплатив, що свідчить про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо своєчасного у п’ятиденний термін підписання актів виконаних робіт, або у випадку їх не підписання надання своєчасної у п’ятиденний термін мотивованої відмови від їх підписання, а також щодо своєчасної щомісячної оплати наданих позивачем послуг.

При цьому до суду відповідач також не надав ані мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, ані заперечень щодо наданих позивачем послуг та їх вартості, ані доказів, які спростовують факт надання послуг позивачем.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст. 193 ГК України.

З огляду на вищевикладені законодавчі норми та встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за надані позивачем послуги з вивезення ТПВ в сумі 29328,12 грн., а отже, і їх задоволення.

Водночас господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, розмір яких уточнений позивачем у відповідній заяві, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати наданих позивачем послуг передбачена умовами п.6.1. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, акт виконаних позивачем у квітні 2009 року робіт одержаний відповідачем 13.06.2009р. В свою чергу розрахунок пені, який здійснений позивачем із врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, свідчить, що пеня нарахована відповідачу з 21.06.2009р. по 06.08.2009р. та її розмір становить 830,83 грн.

Вказаний розрахунок пені перевірений господарським судом та встановлено його відповідність умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Дослідивши надані позивачем розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким, сума інфляційних втрат становить 322,61 грн. та розрахунок 3% річних, згідно з яким, сума 3% річних становить 113,29 грн. господарським судом встановлено, що вказані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 20500 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.217 ГК України, відшкодування збитків є одним із видів господарським санкцій, що застосовуються сфері господарювання, а в силу вимог ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. ст. 224 та 225 вказаного Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 названого Кодексу боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, аналогічні положення містяться й у ст. ст. 218, 224, 225 ГК України.

Водночас умови щодо відшкодування збитків в повному обсязі за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов’язань містяться і у п.6.5. укладеного між сторонами договору, а згідно з умовами пп.9 п.3.3. договору відповідач зобов’язався забезпечити схоронність контейнерів, переданих по Акту прийму-передачі.

Разом з тим, згідно з п.2 Акту прийому –передачі контейнерів від 01.01.2009р., який підписаний уповноваженим представником відповідача та є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за схоронність переданих позивачем контейнерів, а умовами п.6.3. договору передбачено, що у випадку спалення, псування, знищення, крадіжки або разу комплектації контейнерів, у випадках приведення їх у стан, непридатний для подальшої експлуатації, зміни зовнішнього вигляду контейнерів (фарбування, установка замків, нанесення написів, наклейок, механічних і інших видів ушкоджень) представник позивача складає Акт про заподіяння збитку.

Як свідчать вищевстановлені обставини справи, 02.04.2009р. позивачем у справі складені і підписані Акти про заподіяння збитку, згідно з якими, внаслідок спалення 10 контейнерів позивачу спричинені збитки в сумі 20500 грн. При цьому при визначені розміру спричинених збитків позивач виходив із вартості одного контейнеру, які передані відповідачу за актом прийому –передачі контейнерів від 01.01.2009р.

Виходячи з того, що вказані акти про заподіяння збитку, які відправлені відповідачу 11.06.2009р. та одержані останнім 13.06.2009р. не підписані відповідачем, суд зобов’язав відповідача надати докази, які спростовують доводи позивача про знищення 10 контейнерів, про що виніс відповідні ухвали від 18.09.2009р. та від 05.10.2009р.

Оскільки відповідач не надав до суду витребуваних доказів, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що обставини спалення 10 контейнерів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків є доведеними позивачем.

          Таким чином, вставлені обставини справи свідчать, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо забезпечення схоронності переданих позивачем контейнерів, 10 контейнерів були спалені, внаслідок чого позивачу спричинені збитки в сумі 20500 грн. При цьому відповідачем не доведено відсутність його вини у завданих позивачу збитках.

          Такі обставини справи повністю відповідають вимогам вищевикладених законодавчих норм щодо відшкодування збитків, згідно з якими, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: факт порушення зобов’язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв’язок між порушенням зобов’язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов’язання.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків також підлягають задоволенню господарським судом.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача відхилено господарським судом, оскільки позивачем взагалі не доведені та не обґрунтовані його посилання на те, що грошові кошти можуть зникнути з рахунків відповідача, а такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не знаходиться у зв’язку з предметом позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, а витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача у справі, із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою, позивач здійснив розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції за вимогами суду, внаслідок чого розмір цих нарахувань зменшився.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Град-Сервіс»задовольнити.

2.Стягнути з Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Степова,4 код ЄДРПОУ 04379746, п/р 35413065001841 в ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011) на користь Приватного підприємства «Град-Сервіс»(67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 16, код ЄДРПОУ 32635131, р/р 26001310859501 в АБ «Південний»м. Одеси, МФО 328209) основний борг в сумі 29328 (двадцять дев’ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 12 коп., пеню в сумі 830 (вісімсот тридцять) грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 61 коп., 3% річних в сумі 113 (сто тринадцять ) грн. 29 коп., збитки в сумі 20500 (двадцять тисяч п’ятсот) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 510 (п’ятсот десять) грн. 95 коп., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 09 листопада 2009 року.

Суддя