Ухвала суду № 67842598, 19.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13278/16-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/3753/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 26 19.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, -

встановила:

у листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 08 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду , що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивачем було виконано умови договору, а відповідач в свою чергу порушив умови договору, чим спричинив заборгованість, яка станом на 06.11.2016 року становить 29 616,03 грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 2 911,04 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 22 156 грн. 61 коп., заборгованості за пенею та комісії - 2 900,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф фіксована частина - 250,00 грн. та штраф процентна складова - 1 398,38 грн.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 29 616,03 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норми матеріального і процесуального права, а також недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем здійснювалося списання з рахунку відповідача для погашення кредитної заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по кредитному рахунку.

Апелянт, стверджує, що списання відбулося на законних підставах.

Крім того, вказує, що банком було здійснено договірне списання у рахунок заборгованості і за кредитним договором, при цьому такі дії банку відповідачем не оскаржені, незаконними не визнані. Також, апелянт, стверджує, що він звернувся до суду першої інстанції 18 листопада 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.12.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 3 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір б/н укладений шляхом заповнення та підписанням анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 08.12.2008 року, відповідно до якої відповідач підписавши дану заяву погодився на Умови та правила надання кредиту фізичним особам, тобто був укладений договір, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк», який являється правонаступником прав ЗАТ КБ «Приватбанк», відповідно до Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.25), надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 3 000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується копією анкети-заяви від 08.12.2008 р. та копією умов та правил надання банківських послуг (а.с.14,15-20).

Також встановлено, що між сторонами було укладено договір приєднання, відповідно до умов та правил надання кредиту фізичним особам, а відповідач підписав заяву-анкету приєднався до запропонованого договору.

Позивачем виконано умови договору та надано відповідачу кредит.

Відповідачем в свою чергу порушено умови договору, чим спричинено заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за договором станом на 06.11.2016 року становить 29 616,03 грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 2 911,04 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 22 156,61 грн., заборгованості за пенею та комісії - 2 900,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф фіксована частина - 250,00 грн. та штраф процентна складова - 1 398,38 грн. (а.с.4-13,64-74)

Згідно п.6.6 «Умов та правил надання банківських послуг», клієнт зобов'язаний у разі не виконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (а.с.18).

Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18).

Відповідно до п.8.6 Умов та правил, при порушені позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 гривень + 5% від суми позову.

Відповідно до п.6.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість (а.с.18). Як встановлено в судовому засіданні відповідач з даною заявою до банку не звертався.

Також, встановлено, що ОСОБА_3 з умовами договору був ознайомлений, підписав заяву і отримав кредит в обумовленій сумі, але умови договору порушив.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано було належних та допустимих доказів в підтвердження обставин щодо списання коштів з рахунків відповідача на погашення кредитної заборгованості за договором від 08 грудня 2008 року, оскільки в анкеті-заяві відсутні відомості щодо рахунку в графі «погашення заборгованості».

Крім того, не надано доказів в підтвердження того, що відповідач уповноважував банк на підставі договору чи довіреності здійснювати вищезазначені списання.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Ця сума визначається кредитодавцем у Анкеті-Заяві з якою ознайомлений клієнт.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що даний кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.9.12 «Умов та правил надання банківських послуг», договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як передбачено ч. 5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Колегія суддів приходить до висновку, що остання оплата відповідачем була проведена 20.01.2012 року і тому перебіг строку позовної давності розпочинається саме з цього часу до 20.01.2015 року, підстав вважати, що відбулось переривання строку позовної давності керуючись лише наданим банком розрахунком, без надання квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження щодо здійснення платежу після 20.01.2012 року особисто ОСОБА_3, та про визнання ним боргу, відсутні.

Строки позовної давності підлягають застосуванню до даних правовідносин, вимоги за позовом не належать до переліку тих вимог, на які позовна давність не поширюється відповідно до ст.268 ЦК України.

В постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року, яку прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом /судами/ касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у кредитних правовідносинах, викладено правову позицію стосовно того, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року, яку прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом /судами/ касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у кредитних правовідносинах, викладено правову позицію стосовно того, що Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді