Рішення № 67842212, 13.07.2017, Оболонський районний суд міста Києва

13.07.2017 Справа № 756/15411/16-ц

Ун.№756/15411/16-ц

Пр.№2/756/1698/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

13липня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Лізингова компанія АВТО ЛАЙФ» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 1786 від 11.11.2016р. укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» і ОСОБА_1, стягнення з відповідача 35 372,00 грн. авансового платежу.

Вимоги мотивує тим, що 11.11.2016р. уклав із ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» договір фінансового лізингу № 1786, за яким він мав намір придбати транспортний засіб «Chery Arrizo 7 Comfort» вартістю 353 720,00 грн., що цього ж дня він сплатив авансовий платіж в розмірі 35372,00 грн. Лізингодавець не виконав умов договору, транспортний засіб йому не передав.

11.11.2016р. між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» укладено додатковий договір до договору фінансового лізингу № 1786, за яким він мав намір придбати транспортний засіб «ВАЗ Lada Kalina Cross,2014року випуску».

Вважає, вищеозначений договір відповідно доположень ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", є несправедливим і таким, що обмежує права споживача. Також зазначив, що договір фінансового лізингу від 11.11.2016р. № 1786, що укладений між сторонами нотаріально не посвідчений.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувсь до суд з заявою про розгляд справи за його відсутності, підтримавши заявлені вимоги та не заперечивши проти розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а відповідач в судове засідання не зявився, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглядає справу на підставі зібраних в ній доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Так, судом встановлено, що 11 листопада 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №1786 з додатками № 1та № 2. Предметом договору фінансового лізингу є автомобіль «Chery Arrizo 7 Comfort» вартістю 353 720,00 грн.

11 листопада 2016 року позивачем ОСОБА_1 на підставі Додатку № 1 та п. 8.5 Договору на рахунок відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» було сплачено кошти, а саме авансовий платіж, у розмірі 35372,00 грн., що підтверджено квитанцією № 19МУ 44597 від 11.11.2016 року (а.с.23).

Як зазначено в договорі, авансовий платіж обов`язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця до моменту передачі предмета лізингу.

За умовами розділу І Договору лізингу, предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений у ст. 1.1 та у Специфікації (Додаток № 2 Договору), в якому визначаються детальні особливості Предмету Лізингу.

Як вбачається з додатку № 2 до Договору лізингу, в ньому повно не зазначено особливості предмету лізингу, а саме не зазначені рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо.

Згідно п. 5.8 вказаного договору, лізингоодержувач свідомо обирає предмет лізингу, який визначається у п. 1.1 даного договору. В результаті цього лізингодавець не несе відповідальності за будь-які особливі характеристики або придатність предмета лізингу для будь-якої мети.

Відповідно до умов п. 8.2 Договору фінансового лізингу, вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 13 500,76 доларів США з урахуванням ПДВ, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 35372,00 грн.

У пункті 8.3 договору зазначено, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату даного договору, може змінюватись у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Пунктом 8.5 вказаного договору передбачено, що всі платежі, які визначаються у додатку № 1 та Додатку № 3 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця.

У Додатку № 1 від 11.11.2016 року до цього договору визначено вартість предмета лізингу, яка становить 13500,76 доларів США; авансовий платіж - 50 %; суму виплати авансового платежу - 6750,38 доларів США; щомісячний авансовий платіж - 662,53 доларів США; комісію за організацію договору (10%) 1350,08 доларів США, комісію за передачу предмету лізингу (3%) 405,02 доларів США, а Додаток № 3 до договору взагалі відсутній.

Із змісту договору випливає, що лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.

Згідно п. 1.7 договору, лізингодавець передає у користування лізингоодержувачу предмет лізингу протягом терміну, який становить не більше 30 (тридцяти) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: Комісії за організацю Угоди, Авансового платежу; Комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. даного Договору.

Пунктом 3.4.3 передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний відмовитись або розірвати договір у передбачених даним договором або чинним законодавством випадках.

Зі змісту п. 12.1 слідує, що лізингоодержувач, який не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа та зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення повернення коштів.

Оспорюваний договір фінансового лізингу не встановлює жодної відповідальності (компенсації) у випадку невиконання лізингодавцем його обов`язків (не поставка, несвоєчасна поставка предмета лізингу).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК Українипро лізинг, найм (оренду), договір купівлі-продаж, поставку таЗаконом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду з урахуванням особливостей, встановленихпараграфом 6 ЦК Українита законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів(змішаний договір).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідност. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, законодавством передбачено, що договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі, а при укладенні договору фінансового лізингу відносно транспортного засобу при передачі його в найм чи при його продажу договір лізингу підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

У частинах 2 та 3ст. 216 ЦК Українизазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання ліцензії.

Фінансовий лізинг, а також адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовими послугами (пункти 5 та 11-1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання умов договорів недійсними.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-330цс16, визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(даліЗакон № 1023-XII). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормустатті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За частиною третьоюстатті 18 Закону № 1023-XIIнесправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).

Проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу суд приходить до висновку, що положення вказаного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» 11 листопада 2016 року, обмежують права позивача, як споживача, передбаченіЗаконами України «Про захист прав споживачів», «;Про фінансовий лізинг»таЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі та в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, а тому є несправедливими і порушують вимоги чинного законодавства.

З вищевикладених підстав суд вважає за необхідне визнати умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти в сумі 35 372грн.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст.203,215,227,509,799,628,806 ЦК України,Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 1786 від 11 листопада 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія» «Авто Лайф», код ЄДРПОУ 40352937 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 35 372,00 (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят дві) грн.. сплачені за договором фінансового лізингу № 1786 від 11 листопада 2016 року, як такі, що були помилково внесені.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія» «Авто Лайф», код ЄДРПОУ 40352937 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Луценко