Ухвала суду № 67842136, 19.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1580/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівВасиленко Л. І., Фетісової Т. Л. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк», Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та визнання договорів оренди землі поновленими із попереднім орендарем.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

13 березня 2017 року СТОВ «Агроко» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, СТОВ «Маяк» Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та визнання договорів оренди землі поновленими із попереднім орендарем.

В обгрунтування своїх позовних вимог, СТОВ «Агроко», посилалось на те, що 11 лютого 2008 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко» було укладено договори оренди землі, згідно з якими орендодавці передали орендарю у користування належні їм земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області:

- ОСОБА_8, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,8234 га.;

- ОСОБА_9, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,6468 га.

Вказані договори оренди землі були укладені строком на 8 років, починаючи з 01 січня 2008 року і закінчуючи 31 грудня 2015 року.

Також, 02 січня 2009 року договір оренди землі було укладено між ОСОБА_6 та СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко», за умовами якого ОСОБА_6 передала, а СТОВ «Родина» прийняло у користування належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,7657 га, яка розташована в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області.

Відповідно до умов договору оренди землі він був укладений строком на 7 років.

СТОВ «Агроко» добросовісно й належним чином виконувало свої зобов'язання за укладеними та зареєстрованими відповідно до вимог закону договорами оренди землі, відповідно до умов цих договорів. Більш як за 100 днів до закінчення строку дії вище вказаних договорів оренди землі надіслав орендодавцям письмові повідомлення з прикладенням проектів додаткових угод до укладених з СТОВ «Агроко» договорів оренди землі, якими повідомив про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк.

Проте, останні ухилилися від укладення договорів оренди землі на новий строк із СТОВ «Агроко», мотивуючи це бажанням самостійно використовувати (обробляти) свої земельні ділянки (паї).

В подальшому, з отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації позивачу стало відомо, що ОСОБА_6, ОСОБА_8 на підставі договорів оренди землі від 11 січня 2016 року передали спірні земельні ділянки в користування іншій юридичній особі - відповідачу СТОВ «Маяк».

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_8 помер.

06 квітня 2017 року за клопотанням позивача, відповідач ОСОБА_8, в зв'язку зі смертю, в порядку ст. 37 ЦПК України був замінений на правонаступника - ОСОБА_7, до якої в порядку ст. 1216 ЦК України перейшли всі права та обов'язки (спадщина) за спірними договорами оренди землі.

Таким чином, ОСОБА_7, після отримання у спадщину земельних ділянок ОСОБА_8, набула усіх прав і обов'язків власника цих земельних ділянок, в тому числі прав і обов'язків попереднього власника за укладеними спірними договорами, а тому є належним відповідачем у справі.

Враховуючи залучення правонаступника, позивачем уточнювались позовні вимоги, які були викладені в заяві про уточнення позовних вимог.

СТОВ «Агроко» просили захистити своє переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, які до цього перебували у них в оренді. Просили суд визнати недійсними вищевказані договори оренди землі та скасувати їх державну реєстрацію, визнати поновленими договори оренди зі СТОВ «Агроко».

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року позов СТОВ «Агроко» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 11 січня 2016 року між СТОВ «Маяк» та ОСОБА_6, зареєстрований державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції в Черкаській області 03 лютого 2015 року за № 12452698 та скасовано державну реєстрацію цього договору.

Визнано поновленим договір оренди землі від 02 січня 2009 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,7657 га, кадастровий номер НОМЕР_3, укладений між СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко» та ОСОБА_6, зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 07 грудня 2009 року за № 040979700038.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 11 січня 2016 року між СТОВ «Маяк» та ОСОБА_8, зареєстрований державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції в Черкаській області 23 лютого 2016 року за № 13488271 та скасовано державну реєстрацію цього договору.

Визнано поновленим договір оренди землі від 11 лютого 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,9767 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко» та ОСОБА_8, спадкоємцем якого є ОСОБА_7, зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 28 серпня 2008 року за № 040879700322.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 11 січня 2016 року між СТОВ «Маяк» та ОСОБА_8, зареєстрований державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції в Черкаській області 23 лютого 2016 року за № 13488025 та скасовано державну реєстрацію цього договору.

Визнано поновленим договір оренди землі від 11 лютого 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,8234 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко» та ОСОБА_9, спадкоємцями якої є ОСОБА_8, ОСОБА_7, зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 29 вересня 2008 року за № 040879700982.

Стягнуто з СТОВ «Маяк», ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь СТОВ «Агроко» витрати по оплаті судового збору по 3 200 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі СТОВ «Маяк» просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Крім того, просить стягнути з позивача СТОВ «Агроко» на користь СТОВ «Маяк» 10 560 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Так, відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, 11 лютого 2008 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та СТОВ «Родина» було укладено договори оренди землі, згідно з якими орендодавці передали орендарю у користування належні їм земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області:

- ОСОБА_8, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,8234 га. (а.с. 30 Т. 1);

- ОСОБА_9, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,6468 га. (а.с. 50 Т. 1).

Відповідно до п. 8 договорів оренди землі, договір укладено строком на 8 років, починаючи з 01.01.2008 року і закінчуючи 31.12.2015 року (а.с. 27-30, 47-50 Т.1).

02 січня 2009 року між ОСОБА_6 та СТОВ «Родина» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_6 передала, а СТОВ «Родина» прийняло у користування належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,7657 га, яка розташована в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області. Відповідно до умов договору оренди землі він був укладений строком на 7 років. (а.с. 12-15 Т. 1).

Вищевказані договори були зареєстровані в Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», а саме: з ОСОБА_9 29 вересня 2008 року за № 040879700982; з ОСОБА_8 - 28 серпня 2008 року за № 040879700322; з ОСОБА_6 - 07 грудня 2009 року за № 040979700038.

Відповідно до нової редакції статуту СТОВ «Агроко» від 20 квітня 2014 року, дане товариство є правонаступником прав та обов'язків СТОВ «Родина» (а.с. 10-11 Т. 1).

СТОВ «Агроко» 02 січня 2009 року з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 уклали угоди про зміну договорів оренди землі, зміни стосувалися збільшення орендної плати (а.с. 31,51 Т.1).

СТОВ «Агроко» 01 січня 2013 року з ОСОБА_6 уклали додаткову угоду про зміну і доповнення договору оренди землі, дані зміни стосувалися збільшення орендної плати (а.с. 16 Т.1).

З довідки Відділу Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області № 3473 від 16 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_8 успадкував земельну ділянку (паю) площею 2,9767 га, кадастровий номер НОМЕР_2 після смерті своєї матері ОСОБА_9, державний акт НОМЕР_4, зареєстрований 18 липня 2011 року (а.с. 60 Т. 1).

02 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та СТОВ «Родина», правонаступником якого є СТОВ «Агроко», було укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі від 11 лютого 2008 року, зміни стосувалися розміру орендної плати (п.2) (а.с. 170 Т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_8 помер (а.с. 113 Т.1).

06 квітня 2017 року за клопотанням позивача, відповідач ОСОБА_8, в зв'язку зі смертю, в порядку ст. 37 ЦПК України був замінений на правонаступника - ОСОБА_7, до якої в порядку ст. 1216 ЦК України перейшли всі права та обов'язки (спадщина) за спірними договорами оренди землі (а.с. 133 Т.1).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, СТОВ «Агроко» посилалося на невизнання орендодавцями його переважного права, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого останніми були укладені договори оренди тих самих земельних ділянок з іншим орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони є укладеними, а отже - оспорюваними та за рішенням суду може бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За частиною другою статті 792 ЦК України - відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частинах першій-п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, де законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

СТОВ «Агроко» більш як за 100 днів до закінчення строку дії договорів оренди землі надіслав орендодавцям письмові повідомлення з прикладенням проектів додаткових угод до укладених з СТОВ «Агроко» договорів оренди землі, якими повідомив про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк. СТОВ «Агроко» запропонувало відповідачам у справі укласти договори оренди землі на новий строк на наступних умовах, а саме: строк дії договору - 10 років; орендна плата - 6 % від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 145 152, 99 грн., що становить в рік 8 709,18 грн.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар надав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Наявними у справі доказами доведено, що СТОВ «Агроко» виконало усі викладені вище умови. Посилання апелянта на неналежне виконання позивачем умов договору по своєчасній сплаті орендної плати нічим не підтверджені як не спростовані і вказівки на те, що лист-повідомлення направлялось власникам земельних ділянок з пустим бланком проекту додаткової угоди. Позивачу надані проекти додаткової угоди з доказами поштового відправлення усіх необхідних документів на адресу кожного орендодавця та отримання ними відповідної пропозиції (а.с. 17-20, 33-36 Т. 1).

Заперечення відповідачів що підписи на рекомендованих повідомленнях не їх, до уваги не приймаються, оскільки доказів на підтвердження протилежного сторонами ні першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Що стосується повідомлення орендодавця ОСОБА_8 від 20 січня 2015 року на адресу СТОВ «Агроко», тобто до закінчення дії договорів, про небажання продовжувати орендні відносини, то на підставі встановлених обставин, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, колегія суддів вважає, що даний лист не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Даючи оцінку наданого СТОВ «Маяк» Договору про встановлення площ та меж землекористування від 23 листопада 2015 року (а.с. 156-160 Т. 1), як доказу того, що СТОВ «Агроко» погодилося передати землі орендодавців у користування відповідачу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 - власник земельних ділянок, ще на початку 2015 року, тобто задовго до закінчення договорів оренди звернувся до СТОВ «Агроко» з листом про те, що в подальшому сам буде обробляти свою земельну ділянку і не бажає продовжувати договір оренди. Відповідач, діючи у відповідності до вимог закону, розпочав роботу про виділення вказаних земельних ділянок селянам для обробітку єдиним земельним масивом, що і підтверджує даний договір від 23 листопада 2015 року.

З отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації позивачу стало відомо, що відповідачі на підставі договорів оренди землі від 11 січня 2016 року передали спірні земельні ділянки в користування іншій юридичній особі - відповідачу СТОВ «Маяк», і зазначені договори були зареєстровані державними реєстраторами Чорнобаївського районного управління юстиції за СТОВ «Маяк» (а.с. 21-25, 37-40, 52-55, 222 Т. 1).

Приведені вище правові норми також дають підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Також, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року (справа № 6-219цс14 ).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір стосується захисту переважного права одного орендаря перед другим орендарем на продовження дії договору оренди і на підставі вказаних вище доводів вважає, що таке право СТОВ «Агроко» порушене, а рішення суду обґрунтоване і відповідає закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його діяльність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем, не доведено в судовому засіданні обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк», Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та визнання договорів оренди землі поновленими із попереднім орендарем залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :