Рішення № 67842028, 17.07.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2854/17

Провадження № 2/712/1151/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Романенко В.А.

при секретарі - Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі та гідності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі та гідності, посилаючись на те, що з 2004 року вона перебуває на посаді старшої будинку АДРЕСА_1, на яку її було призначено за спільної згодою мешканців будинку та керівництва РЕУ-7. Весь час її перебування на цій посаді вона не отримувала зауважень або дорікань зі сторони сусідів, намагалася завжди враховувати їх побажання та працювати на благоустрій їхнього будинку.

В квітні 2012 року до нашого двору в буд. АДРЕСА_1 завітав депутат ОСОБА_9 зі своєю передвиборчою компанією. Суть цієї зустрічі була в тому, щоб допомогти у благоустрої їхнього двору. Він запропонував допомогу у вигляді сертифіката на 10000 гривень, який вони вирішили витратити на встановлення паркану та завозу чорнозему. Але звернутися з цим сертифікатом щоб обміняти його на гроші вони мали після виборів, що нею з ОСОБА_10 було зроблено.

Однак, кошти нею не були отримані, з незалежних від неї причин, а сертифікат ще й досі зберігається у неї.

Всі мешканці були повідомлені про те, що гроші вона не отримала, але деякі мешканці не повірили і почали дуже різко висловлюватись в її сторону, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 Такими діями вони нищать її репутацію перед іншими мешканцями будинку.

ОСОБА_2, яка є мешканкою нашого будинку, кв. АДРЕСА_1, принижувала її, як добропорядну людину, сказавши, що нібито вона брала ті гроші, на які їй був даний сертифікат, але які вона насправді не отримувала. ОСОБА_4, мешканка кв. АДРЕСА_2 обзиває її «аферисткой».

ОСОБА_5 разом зі своїм сином - ОСОБА_14 з кв. АДРЕСА_3, постійно розпускають плітки про неї іншим жителям будинку, обзиваючи її «воровка и аферистка». ОСОБА_6 з кв. АДРЕСА_4, безпідставно звинувачує її в тому, що вкрала гроші, які нібито депутат ОСОБА_9 їм все ж таки видав за сертифікатом.

Під час проведення зібрання мешканців будинку 11 червня 2016 року ОСОБА_7 з кв. АДРЕСА_4 разом зі своєю донькою образили її, сказавши, що в неї «прилипли руки к чужим деньгам», а її чоловік - ОСОБА_15 пообіцяв відвезти її до прокуратури. В свою чергу ОСОБА_8 вигадує нові історії з приводу того, як саме вона «виходила с пачками денег из офиса ОСОБА_9»

На цих зборах була присутня половина жителів нашого будинку, які чули ці образи і безпідставні звинувачення, які надходили на її адресу.

В результаті перерахованих дій відповідачів, вона не має змоги зібрати жителів будинку і повідомити їм знайдені нею варіанти обслуговування будинку, які мають зацікавити їх, тому як втратила їхню довіру.

Вона неодноразово намагалася виправити ситуації та примиритися з сусідами, всі спроби були марні.

Вчинюваними діями, вираженими в тому, що відповідачі розповсюджують неправдиві відомості та обмовляють її, цим самим порочать її честь, гідність і ділову репутацію, даючи непристойну оцінку її поведінки і особистості, заподіяли моральну шкоду, яка виявилась в тому, що відповідачі своїми діями принизили її честь, гідність та ділову репутацію. Вона відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес. Порушився нормальний хід її життя. Їй доводиться пояснювати і спростовувати брехню, поширювану відповідачами перед мешканцями будинку і близькими їй людьми, що вимагає додаткової організації її життя. Хід її життя порушений тому як вона не знає яку ще брехню вигадають відповідачі і де її поширять. У неї порушився сон і погіршилося самопочуття.

Вважає, що з відповідачів необхідно стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 6000 грн.

Просить суд визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, які розповсюджують ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 6000 гривень.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, скерувала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, в позовних вимогах просила суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, укладеним на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

За частиною 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до частини 1 статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно вищевказаної норми закону, його об'єктивна сторона передбачає одночасну наявність таких складових елементів, як недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).

У розумінні вищевказаної норми закону, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно із частинами 4, 7 статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а на підставі статті 299 ЦК України - фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

З наведених норм права вбачається, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.

Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 (далі Постанова), роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Також відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За правилом ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлення, які не мітять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляд на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатиру). оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В позовній заяві позивач вказує, що з 2014 року вона являється старшою будинку АДРЕСА_1, на яку її було призначено за спільною згодою мешканців будинку та керівництва РЕУ-7.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що загальні збори мешканців будинку стосовно призначення ОСОБА_1 на посаду старшої будинку не проводились, а позивачем на спростування даного факту не надано протоколу зборів мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо обрання її старшою будинку.

Позивач вказує, що відповідачі висловлюють в її сторону образи, безпідставні звинувачення, розповсюджують неправдиві відомості про неї під час проведення зібрання мешканців будинку 11 червня 2016 року, чим порочать її честь, гідність і ділову репутацію.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, достеменно не зазначили, хто саме з відповідачів безпідставно звинувачував позивача та висловлював на її адресу образи. Свідкине підтвердили тих обставин, що дії відповідачів були сприйняті як образа позивачем, а тому покази даних свідків суд не може взяти до уваги.

Що стосується протоколу зборів мешканців будинку АДРЕСА_1 від 27.07.2017 року, на який в судовому засіданні посилалася позивач, суд не бере до уваги пояснення сторін стосовно даного протоколу, оскільки позивач в позовній заяві, не посилається на нього, як на обґрунтування позовних вимог.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази завдання відповідачами шкоди особистим немайновим правам та діловій репутації позивача.

Зазначені позивачем вислови зі сторони відповідачів не містили фактичних даних і тому суд вважає їх такими, що не підлягають спростуванню, оскільки є оціночними судженнями з боку відповідачів і ця думка була висловлена у формі, яку не можна вважати вираженою у непристойній формі, що принижує честь та гідність. Крім того, порушень меж допустимого втручання у права позивача при поширенні оспорюваної інформації не було та було забезпечено належний баланс між конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації інших осіб.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, які не можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Окрім того, право на свободу вираження поглядів, захищене ст. 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, яка разом з відповідною практикою застосування норм Конвенції Європейським судом з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є для суддів джерелом права.

Так, у своїй практиці Європейський суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджено, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню, вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986р.).

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач не надала належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті. Позивач не довела факту розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, що зачіпає її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачем не наведено фактів цілеспрямованого розповсюдження відповідачами оспорюваної інформації з метою принизити її честь, гідність та ділову репутацію.

Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, а отже також до задоволення не підлягає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 277, 297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі та гідності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: