Вирок № 67840630, 19.07.2017, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/221/17

Провадження № 1-кп/169/35/17

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Сіндочан-Трофімук Л.А.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Прадищука М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Датинь Ратнівського району Волинської області, жителя: АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2017 року приблизно о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки "Fiat Doblo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі М-07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин із швидкістю приблизно 80 км/год, на 471 км поблизу с.Комарів Турійського району Волинської області, на ділянці дороги, вкритій ожеледицею, не урахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого втратив контроль над транспортним засобом, в результаті чого той змістився на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем марки "BMW 320D", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, що рухалася у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.12.1., відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним,

у зв'язку з чим ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійної рани лівого коліна, закритого оскольчатого черезвертельного перелому нижньої третини правої променевої кістки в типовому місці, відриву шиловидного відростку, з яких, згідно висновку експерта № 60 від 13 березня 2017 року, закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, забійна рана лівого коліна відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а закритий оскольчатий черезвертельний перелом нижньої третини правої променевої кістки з відривом шиловидного відростка - до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та суду показав, що дійсно 28 січня 2017 року приблизно о 08 годині 30 хвилин він, керуючи технічно справним автомобілем марки "Fiat Doblo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі М - 07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин із швидкістю приблизно 80 км/год, на 471 км поблизу с.Комарів Турійського району Волинської області, на ділянці дороги, вкритій ожеледицею, втратив контроль над автомобілем і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки "BMW 320D", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, що рухалася у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

У вчиненому ОСОБА_3 щиросердно розкаявся, просив суворо його не карати, так як він частково відшкодував спричинену ним потерпілій шкоду і згідний в подальшому відшкодувати її повністю, а також згідний повністю відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, відповідно до заявленого прокурором цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 28 січня 2017 року приблизно о 08 годині 00 хвилин вона виїхала на технічно справному автомобілі марки "BMW 320D", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з м. Ковель Волинської області в м.Любомль Волинської області. В той день була ожеледиця, а тому асфальтове покриття дороги було слизьким, у зв'язку з чим вона рухалася із швидкістю приблизно 60 км/год. Проїхавши населений пункт Луків та продовжуючи рух автодорогою сполученням Київ-Ковель-Ягодин, вона побачила на правому узбіччі дороги мікроавтобус з увімкненим сигналом аварійної зупинки, а в кюветі - інший автомобіль та людей біля нього. Зрозумівши, що трапилася дорожньо-транспортна пригода, вона зменшила швидкість руху свого автомобіля до 40-45 км/год і в цей час звернула увагу, що в зустрічному напрямку до неї наближається легковий автомобіль синього кольору, який за 30-20 м до її автомобіля почало заносити на її смугу руху, після чого відбулося зіткнення вищезазначеного автомобіля з її автомобілем.

Так як в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, а її автомобіль отримав механічні пошкодження, то просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяну їй матеріальну шкоду в розмірі 265133 гривні 41 копійку та заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень 00 копійок. Інших претензій до обвинуваченого вона не має і просить суворо його не карати.

Таким чином, наведені вище показання обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 є детальними, чіткими та послідовними і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися у добровільності позиції, а також показань обвинуваченого, потерпілої, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Тому, всесторонньо проаналізувавши матеріали кримінального провадження та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і кваліфікує такі його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного (п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Крім того, суд враховує також характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які він повністю визнав, те, що тяжких наслідків в результаті порушення обвинуваченим правил дорожнього руху не настало, що інкримінований йому злочин вчинений з необережності, а також, що він свою винуватість визнав повністю. До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому та добровільне часткове усунення заподіяної шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 є здоровою працездатною особою молодого віку, має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності притягається вперше, згідно висновку досудової доповіді про обвинуваченого виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення його волі або обмеження волі на певний строк, а ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, а саме у виді обмеження волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами, так як це є одним із джерел доходу обвинуваченого.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 265133 гривні 41 копійка та моральної шкоди в сумі 20000 гривень 00 копійок, який обвинувачений ОСОБА_3 визнав повністю. Разом з тим під час судового розгляду даного кримінального провадження останнім добровільно передано потерпілій 5000 гривень 00 копійок як часткове відшкодування шкоди, що стверджується письмовою розпискою ОСОБА_1

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із наявних в матеріалах кримінального провадження квитанцій про оплату медичних препаратів та послуг експерта, висновку судової експертизи про завданий матеріальний збиток, оригінали яких були досліджені судом у судовому засіданні, а також доведеності факту заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях у зв'язку з пережитим нервовим стресом та ушкодженням здоров'я, внаслідок чого було порушено звичний ритм її життя, та відповідно до вимог ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення і з обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 265133 гривні 41 копійку матеріальної шкоди і 15000 гривень 00 копійок (20 000.00 грн - 5 000.00 грн) моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 967 гривень 12 копійок, який обвинувачений ОСОБА_3 також визнав повністю, підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Оскільки під час судового розгляду даного кримінального провадження доведено, що на стаціонарне лікування ОСОБА_1, якій внаслідок порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху було спричинено тілесні ушкодження, Ковельським міськрайонним територіальним медичним об'єднанням витрачено 967 гривень 12 копійок, то вказані кошти підлягають стягненню з ОСОБА_3

Майно, на яке накладено арешт, слід реалізувати, отримані кошти звернути в рахунок відшкодування шкоди по позовній заяві потерпілої, а залишок коштів повернути обвинуваченому ОСОБА_3

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк один рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 265133.41 грн. (двісті шістдесят п'ять тисяч сто тридцять три гривні 41 копійку) заподіяної матеріальної шкоди та 15 000.00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) заподіяної моральної шкоди.

У решті позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.

Цивільний позов прокурора Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (отримувач: місцевий бюджет м.Ковеля Ковельське УК м.Ковель 240603000, р/р 31413544700004 ГУДКСУ у Волинській області, ЕДРПО 37788874, МФО 803014. Призначення платежу: інші надходження (відшкодуванння витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину) 967.12 (дев'ятсот шістдесят сім гривень 12 копійок) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Майно, на яке накладено арешт, - автомобіль марки "Fiat Doblo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, реалізувати, отримані кошти звернути в рахунок відшкодування по позовній заяві потерпілої, а залишок коштів повернути обвинуваченому ОСОБА_3

Речові докази, а саме, легковий автомобіль марки "BMW 320D", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 належний ОСОБА_4, який знаходиться на майданчику для зберігання затриманих транспортних засобів Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, - повернути власнику (законному володільцю).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий