Рішення № 67840058, 11.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/21728/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Арапіна Н.Є.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/6998/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - КрючковаСергія Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

РішеннямДніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 2782 від 03 серпня 2012 року станом на 27 жовтня 2016 року, що становить у розмірі 253 756 (двісті п'ятдесят три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 39 коп., що складається із загальної суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 102 162,00 грн., суми нарахованих відсотків за період з 01 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 3 308,60 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту у розмірі 30 244,52 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14 335,95 грн. загальної суми трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу у розмірі 8 900,51 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основного боргу у розмірі 72 306,25 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам у розмірі 22 498,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по оплаті судового збору у розмірі 5221 (п'ять тисяч двісті двадцять одна) грн. 83 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Крючков Сергій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 456,43 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 27 жовтня 2016 року у розмірі 512 506,39 грн., що складається із загальної суми не простроченого кредиту у розмірі 57 500,00 грн., загальної суми прострочених чергових платежів за кредитом у розмірі 201 250,00 грн., загальної суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 102 162,00 грн., суми нарахованих відсотків за період з 01 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 3 308,60 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту у розмірі 30 244,52 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14 335,95 грн., загальної суми трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу у розмірі 8 900,51 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основного боргу у розмірі 72 306,25 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам у розмірі 22 498,56 грн.

Посилається на те, що 03 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2782, відповідно до якого відповідач отримала кредит у суму 345 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 відсотків на рік, на строк до 07 серпня 2017 року. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Представник позивача зазначає, що на теперішній час рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7383 від 03 серпня 2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2782 від 03 серпня 2012 року у сумі 314 466,30 грн., яка виникла станом на 20 травня 2015 року відповідачем не виконано.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 03 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2782, відповідно до якого відповідач отримала кредит у суму 345 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 відсотків на рік на строк до 07 серпня 2017 року (а.с. 7-8, т. 1).

Відповідно до уточненого позивачем розрахунку станом на 27 жовтня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором № 2782 від 03 серпня 2012 року у розмірі 512 506,39 грн., що складається із загальної суми не простроченого кредиту у розмірі 57 500,00 грн., загальної суми прострочених чергових платежів за кредитом у розмірі 201 250,00 грн., загальної суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 102 162,00 грн., суми нарахованих відсотків за період з 01 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 3 308,60 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту у розмірі 30 244,52 грн., загальної суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14 335,95 грн. загальної суми трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу у розмірі 8 900,51 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основного боргу у розмірі 72 306,25 грн., загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам у розмірі 22 498,56 грн. (а.с.132-140, т. 1).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7383 від 03 серпня 2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2782 від 03 серпня 2012 року у сумі 314 466,30 грн., яка виникла станом на 20 травня 2015 року та складала з: 155 250,00 грн. - загальної суми не простроченого кредиту (основного боргу), 103 500,00 грн. - загальної суми простроченого кредиту (основного боргу), 36 031,70 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 19 684,60 грн. - загальна сума пені (а.с.58-67, том 1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року змінено в частині визначення оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в іншій частині залишено без змін (а.с.4-6, т.2).

При вирахуванні із суми заборгованості станом на 27 жовтня 2016 року суми заборгованості станом на 20 травня 2015 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми не простроченого кредиту у розмірі 57 500,00 грн. та суми прострочених платежів за кредитом у розмірі 201 250,00 грн., оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором № 7383 від 03 серпня 2012 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2782, відповідно до якого відповідач отримала кредит у суму 345 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 відсотків на рік на строк до 07 серпня 2017 року (а.с. 7-8, т. 1).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 7383 від 03 серпня 2012 року, за умовами якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

За умовами п.1.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється одноразово з кредитного рахунку, відкритого в установі банку, готівкою протягом одного робочого дня з моменту виконання позичальником умов договору.

Судом встановлено, що Банк свої зобов'язання за договором виконав - надав позичальнику грошові кошти в сумі 345 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 03 серпня 2012 року (а.с.16, т.1).

Проте, ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, чим порушує п.1.1, 1.5, 4.3.1,4.3.2,4.3.3 кредитного договору.

Згідно п.4.2.2 договору банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.

За умовами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов'язання по договору, зокрема порушувалися строки здійснення платежів по погашенню суми наданого кредиту, визначені в п.1.5 договору.

08 травня 2014 року позивачем направлено відповідачу лист - вимога № 1009, який відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення був отриманий відповідачем 26.05.2014 року, в якому відповідача було повідомлено про відкликання всієї суми кредиту з вимогою повного погашення кредиту та сплатити нараховані проценти та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с.17, т.1).

Згідно п.5.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,0493% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 09.11.2015 року заборгованість позичальника перед банком за договором становить 349 802,39 грн. та складається з:

- 120 750,00 грн. - загальна заборгованість не простроченого кредиту (основного боргу);

- 138 000,00 грн. - загальна сума простроченого кредиту (основного боргу);

- 59 510,60 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено, що через систематичне невиконання позичальником/майновим поручителем кредитних зобов'язань, банком подано до Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7383 від 03.08.2012 року, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2782 від 03.08.2012 року в сумі 314 466,30 грн. на квартиру АДРЕСА_1, 2/3 якої належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з яких 1/3 - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 07.11.2007 року, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.01.2008 року та 1/3 - на підставі договору дарування частини квартири, посвідченого 10.10.2008 приватним нотаріусом КМНО Літош В.П., зареєстрованим у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17.10.2008 року; 1/3 якої належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане Дніпровською районної в місті Києві державною адміністрацією 07.11.2007 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.01.2008 року, шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України» як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії реалізації; з наданням ПАТ «Державний ощадний банк України» права на подання та отримання в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності, комунальних підприємствах (зокрема, але не обмежуючись, в органах Державної міграційної служби України, Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Державній реєстраційній служби України, житлово-експлуатаційних конторах тощо) та в нотаріусів, будь-яких документів, заяв та інформацію (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки, інформаційні довідки, довідки форми № 3, тощо) необхідних для продажу предмета іпотеки; з наданням ПАТ «Державний ощадний банк України» права на подання та отримання будь-яких документів та вчинення будь-яких дій, пов'язаних із реєстрацією права власності від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, в тому числі подавати до реєстраційної служби заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно та про отримання витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно, а також право вчиняти всіх дій, пов'язаних з підготовкою предмета іпотеки до продажу; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі по 1 421,91 грн. з кожного (а.с.58-67, том 1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року змінено в частині визначення оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в іншій частині залишено без змін (а.с.4-6, т.2).

02.11.2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подав заяву про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої станом на 27.10.2016 року заборгованість за кредитним договором № 2782 від 03 серпня 2012 року становить 512 506,39 грн. та складається із:

- загальної суми не простроченого кредиту у розмірі 57 500,00 грн.,

- загальної суми прострочених чергових платежів за кредитом у розмірі 201 250,00 грн.,

- загальної суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 102 162,00 грн.,

- суми нарахованих відсотків за період з 01 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 3 308,60 грн.,

- загальної суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту у розмірі 30 244,52 грн.,

- загальної суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14 335,95 грн.,

- загальної суми трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу у розмірі 8 900,51 грн.,

- загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основного боргу у розмірі 72 306,25 грн.,

- загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам у розмірі 22 498,56 грн.(а.с.131-132, т.1).

Станом на даний час рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року не виконано, предмет іпотеки не реалізовано, заборгованість за кредитним договором не погашено.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За умовами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно ст. 599 ЦК України.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань Банк звернувся до Дніпровського районного суду з позовом, про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 755/24739/14-ц).

Однак, станом на даний час, рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/24739/14-ц не виконано, предмет іпотеки не реалізовано, заборгованість за кредитним договором, в тому числі і в розмірі визначеному судом не погашено.

Крім того, прийняття Дніпровським районним судом м. Києва рішення, про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 755/24739/14-ц) за відсутності його реального виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин між Банком та ОСОБА_2 за кредитним договором, та не позбавляє Банк права на задоволення своїх вимог шляхом подання позову про стягнення заборгованості.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до автоматичного припинення основного зобов'язання чи заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Тобто, сама лише наявність судового рішення та наявність в ньому зазначених до стягнення сум, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Зобов'язання боржника ОСОБА_2 за кредитним договором не припинилися, право вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором (в тому числі і щодо повернення тіла кредиту) залишилось дійсним і підлягає судовому захисту.

Згідно правової позиції ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15 «Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.»

В постанові ВСУ від 23вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 суд дійшов правового висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України».

Правовим висновком ВСУ у постанові від 13 березня 2017 року у справі №6-224цс17 роз'яснено, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням,і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 559 ЦК України.

Виходячи з наведеного задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням з урахуванням того, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на час розгляду судом справи за позовом кредитора про стягнення з боржника суми заборгованості за основним зобов'язанням не виконано.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання і навпаки, звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає можливості стягнення заборгованості за основним зобов'язанням.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту, отже реалізація кредитором права на стягнення з боржника кредиторської заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечується виконання основного зобов'язання, не виключає можливості застосування кредитором іншого способу правового захисту, а саме шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором за рішенням суду.

Прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності доказів його реального виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами кредитного договору і не звільняє боржника від виконання зобов'язань за цим договором і не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості безпосередньо від самого боржника.

Таким чином, висновок суду про часткове задоволення позову є невірним, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2782 від 03.08.2012 року в розмірі 512 506,39 грн., що складається з:

- загальної суми не простроченого кредиту (основного боргу) у розмірі 57 500,00 грн.,

- загальної суми прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу) у розмірі 201 250,00 грн.,

- загальної суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 102 162,00 грн.,

- суми нарахованих відсотків за період з 01 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року у розмірі 3 308,60 грн.,

- загальної суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту у розмірі 30 244,52 грн.,

- загальної суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14 335,95 грн.,

- загальної суми трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу у розмірі 8 900,51 грн.,

- загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основного боргу у розмірі 72 306,25 грн.,

- загальної суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам у розмірі 22 498,56 грн.

Судові витрати належить розподілити відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Крючкова Сергія Сергійовича - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» п/р 37390005 у ОПЕРУ філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 09322277 заборгованість за кредитним договором № 2782 від 03.08.2012 року в розмірі 512 506 грн. (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот шість) 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» 9 065 грн. 65 коп. судових витрат та 8 456 грн. 43 коп. судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді