Ухвала суду № 67839003, 19.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/507/17 Справа № 706/1489/16-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Олійник М. Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Ятченка М.О., Биби Ю.В.,

за участю прокурора Жубжицької Т.О.,

за участю секретаря Єгорової С.А.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Задояного Ю.В.,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Христинівки Черкаської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого ;

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 200000 (двісті тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненим злочином.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 703 (сімсот три) грн. 68 коп.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що він 31.03.2016 р. близько 13 год. 10 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2106, н/з НОМЕР_1, під'їжджаючи до залізничного переїзду - 122 км ПК 6,92 перегону Христинівка - Яроватка, який знаходиться між селищем Верхнячкою Христинівського району та м. Христинівкою, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3., пункту 20.2., підпунктів в), ґ) пункту 20.5. Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, та починаючи рух після зупинки перед залізничним переїздом, не керувався сигналами світлової та звукової сигналізації, не переконався в тому, що наближається поїзд, в той час коли рух через переїзд був заборонений, оскільки був увімкнений заборонований сигнал світлофора та звуковий сигнал і коли до переїзду в межах видимості наближався поїзд № 8856 при тепловозі ЧМЕ-З № 4972 під керуванням машиніста ОСОБА_8, виїхав на залізничні колії, де допустив зіткнення автомобіля із зазначеним поїздом.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2106, н/з НОМЕР_1, ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-02/114 від 01.04.2016 р. отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми хребта, кінцівок, грудної клітки та живота, яка супроводжувалась саднами обох рук, закритим переломом правого плеча, множинними двобічними переломами ребер з розривами пристінкової плеври з кровотечею в грудну порожнину біля 2 л, закритим переломом правої ключиці та руків'я грудини з розривом 1-го міжреберного проміжку справа, розривами правої долі печінки з кровотечею в черевну порожнину біля 0,3 л, закритим переломовивихом 2-го шийного хребця з розривом спинного мозку та його оболонок і яка призвела до знекровлення організму, від яких настала смерть останньої.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_3, а саме підпункту б) пункту 2.3., пункту 20.2., підпунктів в), ґ) пункту 20.5. Правил дорожнього руху, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, вважає, що даний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є занадто суворим, та невідповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Просить змінити вирок суду першої інстанції, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому вказує, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, а тому її слід залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали подану прокурором апеляцію, та просили її задоволити з наведених в ній підстав, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 просили залишити без задоволення, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та йогозахисника Задояного Ю.В., які підтримали подану обвинуваченим ОСОБА_3 апеляцію, та просили її задоволити з наведених в ній підстав, а апеляцію прокурора просили залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання прокурора на м'якість та обвинуваченого ОСОБА_3 на суворість призначеного покарання є необґрунтованими та безпідставними.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65, 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора щодо м'якості та обвинуваченого ОСОБА_3 щодо суворості призначеного покарання не підлягають задоволенню, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції, вірно врахував те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, злочин вчинений з необережності, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не стоїть на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, внаслідок злочину сам отримав тілесні ушкодження. Також вірно враховано, обставиною, яка пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2,3 ст. 50 КК України, може бути досягнута виключно при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. А тому вирок суду першої інтенції є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора щодо м'якості та обвинуваченого ОСОБА_3 щодо суворості покарання - непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню. Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ними нових злочинів і призначено в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Враховуючи наведене, вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляцій прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року відносно ОСОБА_3- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :