Постанова № 67835768, 06.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа №922/732/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Черкашина С.Ю., за довіреністю №007Др-40-1216 від 30.12.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №1410 від 17.03.2017 року та за довіреністю №3430 від 06.07.2017 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкашина С.Ю., за довіреністю №007Др-45-1216 від 29.12.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків, (вх.№1725Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року у справі №922/732/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», м.Харків,

про стягнення 84086,99 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11415jj74VGP016 від 01.01.2016 року в сумі 84086,99 грн., з яких 82133,78 грн. основний борг, 1764,19 грн. пеня та 189,02 грн. 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року у справі №922/732/17 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» 82133,78 грн. основного боргу, 1764,19 грн. пені, 189,02 грн. 3% річних та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в порушення вимог Кодексу газорозподільних систем 04.01.2017 року було проведено засідання постійно діючої комісії з питань, пов'язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем, та складено протокол №122. Відповідача не було проінформовано про день та час проведення засідання, чим порушено його право, передбачене Кодексом. Відповідача фактично позбавили можливості прийняти участь у розгляді акту про порушення №21/12/1 від 21.12.2016 року та надати свої докази відсутності в його діях порушень чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що як вбачається з протоколу №122 на засіданні комісії 04.01.2017 не були присутні уповноважені представники метрологічної організації та територіального органу Регулятора, що є також прямим порушенням порядку розгляду актів про порушення, що визначені Кодексом. Також з тексту протоколу №122 від 04.01.2017 року вбачається, що розглянувши документи, комісія вирішила провести нарахування за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання згідно п. 1 глави 4 розділу XI Кодексу. Однак, згідно з положеннями Кодексу за вчинення порушень застосовується така санкція як перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування. Такої санкції як проведення «нарахування» за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання чинним законодавством України взагалі не передбачено.

Скаржник відзначає, що в протоколі №122 від 04.01.2017 року відсутні посилання на норми Кодексу, які були порушені відповідачем, а також відсутні посилання на норми, на підставі яких до відповідача були застосовані санкції.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що 29.12.2016 року представниками ПАТ «Харківгаз» було складено розрахунок не облікованих об'ємів природного газу, в якому визначено, що об'єм спожитого газу відповідачем складає 12580 куб.м., однак на засіданні комісії 04.01.2017 року вищезазначений розрахунок не розглядався. Крім того розрахунком не визначено за якою саме методикою було визначено об'єм спожитого газу та не визначено яким чином представники ПАТ «Харківміськгаз» визначили номінальну потужність газового обладнання.

Апелянт наполягає на тому, що позивачем та представниками ПАТ «Харківміськгаз» неправомірно проведено перерахунок не облікованих об'єму природного газу за період з 01.12.2016 року 07-00 год. по 27.12.2016 року 12-00 год., що становить 12580,00 куб.м., а також неправомірно внесено інформацію про обсяг розподіленого газу відносно відповідача до реєстру обсягів розподіленого природного газу споживачам ТОВ «Харківгаз Збут» за грудень 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.06.2017 року представник позивача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6611), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 21.06.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, враховуючи зміну складу колегії суддів, а також нез'явлення в судове засідання представника відповідача (апелянта у справі), розгляд справи було відкладено.

06.07.2017 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№7112), в якому просить призначити по справі інженерно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити питання, перелік яких наведено у клопотання, а її проведення доручити експертам Науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Як вказує представник відповідача, наразі викликають сумніви в достовірності результатів повірки, а з метою встановлення факту наявності чи відсутності похибки у роботі газового лічильника, а також дійсних причин такої похибки, доцільним є проведення експертизи.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 року, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору що стосується своєчасної та належної оплати за спожитий газ. Заперечення відповідача проти стягнення коштів зводяться до незгоди із встановленням факту порушення споживання газу та методики розрахунку суми боргу.

Колегія суддів вважає, що заявлене відповідачем клопотання є необґрунтованим та зводиться до можливості відповідачем отримати відповідний висновок експерта з метою його використання в межах даної справи в порядку ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, що є порушенням приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що стосуються предмету позову і суд не позбавлений права та можливості здійснити перевірку розрахунків сторін та з урахуванням норм чинного законодавства надати оцінку правовідносинам сторін. Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи слід відмовити.

У судовому засіданні 06.07.2017 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача та третьої особи проти позиції скаржника заперечували з підстави викладених у відзиві, який надано та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач у справі) укладено договір №1831911415JJ74VGP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач зобов'язався поставляти природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У пункті 2.9 договору передбачено, що визначення фактичного обсягу поставленого обсягу природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу відповідачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та відповідачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Згідно п. 3.2 договору ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1379,34 грн., всього з ПДВ 8276,04 грн.

Відповідно до п. 4.7 договору, оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Відповідно до п. 4.2.3 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач вказує, що ним належним чином виконано умови, укладеного між сторонами договору та надано відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості 12,580 тис.м.куб. за грудень 2016 року на суму 117682,84 грн., що підтверджується реєстром обсягів розподіленого природного газу. У свою чергу, відповідач порушив умови договору та не вчасно і не в повному обсязі здійснив розрахунки за спожитий газ, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка складає 82133,76 грн.

Матеріали справи свідчать, що 21.12.2016 року представниками оператора ГРМ у відповідача проведено перевірку вузла обліку газу і газо споживаючого обладнання.

За результатом проведеної перевірки 21.12.2016 року представником ПАТ «Харківміськгаз» складено акт про порушення №21/12/1, яким встановлено обрив пломбувального матеріалу та підключено несертифіковане газове обладнання без внесення в проектну документацію. Вказаним актом зобов`язано відповідача демонтувати зварочним способом невикористаний опуск у місці приєднання до газопроводу. Зазначений акт скріплений підписами двох сторін, зокрема, з боку відповідача.

Також у матеріалах справи наявний акт перевірки технічного стану вузла обліку від 21.12.2016 року, відповідно до якого проведено перевірку вузла обліку та встановлено відповідні порушення. Зазначений акт скріплений підписами двох сторін, зокрема, з боку відповідача.

Враховуючи виявлені порушення, представником ПАТ «Харківгаз» складено протокол №150/16 від 27.12.2016 року про направлення на позачергову повірку/експертизи ЗВТ та пломб, який також підписаний відповідачем.

27.12.2016 року ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано довідку №ЦСБ473П про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки, якою встановлено, що засіб вимірювальної техніки (ЗВТ) не відповідає вимогам лічильника газу; підстави для визнання ЗВТ непридатним - основна відносна похибка лічильника при витратах 0,05Q maх та Q min перевищує допустимі межі.

Тобто, лічильник газу відповідача GMS G-40-40 зав №115007 визнано непридатним до застосування.

Взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ регламентуються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941.

Згідно з пунктом 3 Правил вузол обліку газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, що призначена для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму газу, зведеного до стандартних умов, і складається з одного або декількох вимірювальних комплексів.

Комерційний вузол обліку газу - це вузол обліку газу, за даними якого сторонами договору на постачання газу оформлюються акти приймання-передачі газу і здійснюються взаєморозрахунки.

Відповідно до пункту 5.1 Правил постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.

Згідно з п. 5.2 Правил у разі відсутності вузла обліку газу в обліковій організації приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача.

Відповідно до п. 5.12 Правил у разі виникнення між сторонами суперечливих питань щодо технічних, у тому числі метрологічних, характеристик засобу вимірювальної техніки сторони договору мають право вимагати проведення позачергової або екпертної повірки ЗВТ територіальними органами Держспоживстандарту України.

Отже, право позивача вимагати позачергової перевірки вузлів обліку, установлених у споживача, спеціально уповноваженим органом у сфері метрології чітко передбачено законодавством.

Крім того, здійснення позачергової перевірки вузлів обліку передбачено умовами, укладеного між сторонами договору, а саме п. 5.1.2 у відповідності до умов якого, постачальник має право безперешкодного доступу на територію об`єктів споживача, а також до комерційних вузлів обліку природного газу, що встановлені на об`єктах споживача, для звірки даних фактичного споживання природного газу.

Згідно з п. 4.2.1, 4.2.4, п. 5.5 Національного стандарту України ДСТУ 2708:2006 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення (ДСТУ) одним із видів повірки є позачергова повірка, яку проводять до закінчення міжповірочного інтервалу у певних передбачених випадках, зокрема, за потреби заявника пересвідчитись у придатності засобів вимірювальної техніки до застосування.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем проведено саме позачергову повірку зазначеного лічильника газу.

Пунктом 5.6.1 ДСТУ встановлено, що результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, має бути задокументовано відповідно до методики повірки. На вимогу заявника йому надають засвідчену копію протоколу повірки.

Відповідно до п. 5.6.7 ДСТУ на засоби вимірювальної техніки, що визнані непридатними до застосування за результатами повірки, оформлюють довідку про непридатність, яку видають заявнику на його вимогу.

За результатами вимірювань, отриманих під час повірки лічильника газу відповідача, встановлена його непридатність до застосування.

При цьому, відповідно до п. 5.6.6 ДСТУ якщо в результаті повірки засіб вимірювальної техніки визнають непридатним до застосування, то вчений зберігач еталону або державний повірник анулює свідоцтво про повірку і (або) гасить попередній відбиток повірочного тавра чи робить відповідний запис у експлуатаційних документах.

Непридатність засобу вимірювальної техніки до застосування (спірного лічильнику газу) встановлена за результатами вимірювань, отриманих під час проведення повірки, а тому порядок оформлення довідки відповідно до п. 5.6.7 ДСТУ не спростовує наведену обставину, оскільки довідка про непридатність, відповідно до п. 5.6.7 ДСТУ, оформлюється на засоби вимірювальної техніки, що вже визнані непридатними до застосування за результатами повірки.

Таким чином, у даному випадку позивачем у відповідності до умов чинного законодавства було проведено позачергову повірку лічильника та встановлено його непридатність, а вузол обліку газу відповідача працював з лічильником газу, який був визнаний непридатним до застосування.

Відповідно до п.п. 1 п. 4 розділу ХІ Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року, за №1379/27824 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

29.12.2016 року ПАТ «Харківгаз» на виконання вищевказаної норми виконано перерахунок (розрахунок) не облікованих об`ємів природного газу за період з 01.12.2016 року по 27.12.2016 року. З вказаного розрахунку вбачається, що має місце зміна лише режиму нарахування.

На вищезазначеному розрахунку міститься підпис відповідача про отримання 05.01.2017 року документів технічного розрахунку, технічного акту за грудень 2016 року, акт №ХРГ0002446 за послуги розподілу природного газу за грудень 2016 року (а.с. 52).

На підставі здійсненого розрахунку, позивачем було направлено на адресу відповідача акт №ХО300043469 від 31.12.2016 року приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією чеку «Укрпошта» та супровідним листом позивача від 21.02.2017 року №khz07-СІ-1519-0217 (а.с. 56).

Відповідач вищезазначений акт не підписав та не здійснив оплати спожитого газу у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.9.2 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача.

Згідно п. 2.9.3 договору, відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У пункті 2.9.4 договору передбачено, що у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу відповідачем, обсяг постачання газу встановлюється позивачем в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Відповідач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обліку обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних позивача.

Як вірно відзначив суд першої інстанції, наразі в матеріалах справи відсутня мотивована відмова відповідача від підписання акту приймання-передачі природного газу, як і відсутні в матеріалах справи докази звернення відповідача до суду за вирішенням спору з приводу обліку обсягів спожитого газу. У той час, відповідач у клопотанні та у апеляційній скарзі зазначає, що має місце звернення до суду з позовом щодо невідповідності розрахунку, порушень при складенні актів, однак доказів вчинення таких дій немає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено порушення з боку відповідача умов діючого законодавства, а матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання за договором №18319 11415JJ74VGP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 року. Таким чином, місцевий господарський суд, перевіривши матеріали справи та розрахунок позивача, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 82133,79 грн. боргу за спожитий газ, враховуючи відсутність доказів їх оплати, є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що здійснені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин. При цьому, доводи відповідача щодо невідповідності актів та про неповідомлення його про розгляд комісією акту про порушення, спростовується матеріалами справи, зокрема, тим, що відповідачем акти підписано без зауважень, а про розгляд його на комісії відповідач повідомлявся відповідним листом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського Кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Частина 2 статті 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.2.1 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення пені, з урахуванням норм чинного законодавства України, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення такої вимоги і стягнення пені в сумі 1764,19 грн. з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаної норми Закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 189,02 грн.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши нарахування позивача, зробив правомірний висновок щодо стягнення 3% річних в сумі 189,02 грн. з відповідача на користь позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору №1831911415JJ74VGP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 року щодо своєчасної у встановленому порядку та розмірі оплати.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/732/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/732/17 залишити без змін.

Повний тест постанови складено 11 липня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.