Постанова № 67835639, 18.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа№ 910/13098/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Мохонько О.А., від відповідача - Іващенко О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2017

у справі №910/13098/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом комунального підприємства по утриманню

житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 1101767,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Київенерго» (далі - відповідач) про стягнення 1101767,22 грн. за неналежне виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1994 №1220001, а саме 706335,57 грн. основного боргу, 166695,19 грн. інфляційних втрат, 26473,07 грн. 3% річних та 202263,39 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. 1212 ЦК України та на те, що ним було надмірно сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 706335,57 грн., які відповідач відмовився повертати, наслідком чого стало звернення за стягнення таких коштів до господарського суду та нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних.

29.07.2016 (після порушення провадження у справі) ПАТ «Київенерго» подало до КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва заяву №94ПЗ/3947 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1153286,29 грн., в тому числі по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1994 №1220001 - на суму 701640,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 припинено провадження у справі №910/13098/16 в частині стягнення 701640,15 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Вказана ухвалу позивачем не оскаржено.

Відтак, предметом розгляду у справі №910/13098/16 є, зокрема, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4695,42 грн. надмірно сплачених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 166695,19 грн. витрат від інфляції, 26354,76 грн. 3% річних, та 2895,75 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення 4695,42 грн., відсутність підстав для стягнення 202263,39 грн. пені з посиланням на ст. 547, ст. 551 ЦК України, а також про обґрунтованість вимог про стягнення 166695,19 грн. інфляційних втрат та 26473,07 грн. 3% річних з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Київенерго» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Апеляційна скарга не містить правового обґрунтування її вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №910/13098/16 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.07.2017.

На підставі розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 №09-53/2470/17 та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2017 склад колегії суддів у справі №910/13098/16 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кропивна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №910/13098/16 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кропивна Л.В., Чорногуз М.Г.

04.07.2017 відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи №910/13098/16 у зв'язку з тим, що відповідач не підготував і не подав суду апеляційної інстанції повного тексту апеляційної скарги внаслідок несвоєчасного отримання оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 розгляд справи №910/13098/16 відкладено на 17.07.2017.

17.07.2017 відповідачем подані суду доповнення до апеляційної скарги, згідно яких відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі №910/13098/16 в частині стягнення 701640,15 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України згідно з ухвалою від 11.05.2017. Також, відповідач стверджує, що строк сплати основного боргу не настав, тобто суд безпідставно задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних; розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є неправильними. При цьому, у вказаних доповненнях відповідач зазначає, що знімає вимогу апеляційної скарги про скасування оскарженого рішення в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити в силі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.1994 між підприємством київських теплових мереж ПЕО «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго» (енергопостачальна організація), та КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (споживач) було укладено договір, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася відпустити споживачу теплову енергію у гарячій воді у визначеному розмірі та визначеним тепловим навантаженням, споживач у свою чергу зобов'язався проводити своєчасну оплату поставленої теплової енергії (п.п. 2, 13 договору).

Договір укладається строком по 31.12.1995 і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення поточного не надійде заява від однієї із сторін про відмову від договору (п. 21 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, ст. 19 було доповнено частиною четвертою, відповідно до якої виконавцем послуг централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), та частиною п'ятою, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, було доповнено ст. 29 Закону частиною третьою, в якій передбачено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з п.п. 28, 29 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом; виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Оскільки, позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у відповідних сферах (ліцензії) та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», то позивач звернувся до відповідача з листом щодо розірвання договору.

Позивач повідомив позивача, що вважає договір припиненим з 30.06.2014 лише в частині здійснення постачання теплової енергії населенню (окрім споживачів категорій «бюджетні організації», «інші споживачі», «творчі спілки», «релігійні організації»).

Як стверджував позивач, він на виконання умов договору щодо оплати поставленої відповідачем теплової енергії забезпечував оплату коштів від населення (п. 10 додатку 2 до договору) та станом на жовтень 2015 було надмірно перераховано товариству кошти у сумі 706335,57 грн.

Факт надходження коштів у виконання договору підтверджено довідкою ГІОЦ від 14.03.2017 №02-1618.

23.05.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою, в якій просив відповідача повернути надмірно перераховані кошти у сумі 706335,57 грн. в семиденний термін з дня отримання претензії.

Відповідач не надав доказів про сплату 706335,57 грн. позивачеві.

Разом із цим, позивачем не надано документальних доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження наявності у відповідача обов'язку щодо повернення 4695,42 грн., а тому висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 4695,42 грн. є правильним.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 202263,39 грн. пені за період прострочення з 01.04.2015 по 24.09.2015.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що укладений між сторонами спору договір не містить умов, яка встановлює право позивача нарахувати відповідачеві пеню на суму надмірно перерахованих грошових коштів, а тому нарахування позивачем 202263,39 грн. пені суперечить ч. 1 ст. 547, ч. 2 ст. 551 ЦК України, а тому такі вимоги обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 166695,19 грн. інфляційних втрат та 26473,07 грн. 3% річних за період прострочення з 01.04.2015 по 30.06.2016, розрахованих згідно ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

У даній справі сторони спору у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» припинили правовідносини по договору від 01.12.1994 в частині здійснення постачання теплової енергії населенню.

Відповідно, у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві надмірно сплачені за вказаним договором грошові кошт на підставі ст. 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15).

Тобто, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються до зобов'язальних правовідносин, тоді як позов в частині стягнення основного боргу заявлено на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає безпідставним задоволення судом першої інстанції вимог позовних вимог про стягнення 166695,19 грн. інфляційних втрат та 26473,07 грн. 3% річних.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 в частині стягнення 166695,19 грн. інфляційних втрат та 26473,07 грн. 3% річних та приймає цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 в частині стягнення 166695,19 грн. інфляційних втрат та 26473,07 грн. 3% річних скасувати.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/13098/16 викласти в такі редакції:

4. «1. В позові відмовити повністю».

5. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 18179,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Л.В. Кропивна

М.Г. Чорногуз