Рішення № 67835424, 06.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 р.Справа № 917/932/17

за позовом Колективного підприємства "МЕДЕЯ", 36023, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25168924, р/р 26005160561 в АТ "Мегабанк", МФО 351629

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Воровського, 34, каб. 26, код ЄДРПОУ 38252567, р/р26003410201 в ПАТ "ПФБ", МФО 331768

про стягнення заборгованості в сумі 94829,00 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор, паспорт запис №19711007-01803 документ №000274916 від 06.01.2017р.

ОСОБА_2 - бухгалтер, НОМЕР_1 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 25.06.1997р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: розглядається позов про стягнення заборгованості згідно договору поставки №36 від 21.02.2013р. в сумі 94829,00 грн., в т.ч. 80500,00 грн. - основного боргу, 8050,00 грн. - штрафу та 6279,00 грн. пені.

06.07.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №8446 від 06.07.2017 р.), відповідно до якої позивач відмовився від позову в частині стягнення пені в розмірі 6279,00 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 80500,00 грн. основного боргу та 8050,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову, а саме про стягнення з відповідача 80500,00 грн. - основного боргу та 8050,00 грн. - штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та наполягав на його задоволенні з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в обґрунтування позову посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

21.02.2013р. Колективне підприємство "МЕДЕЯ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" уклали договір поставки №36.

Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник (позивач) зобов'язувався поставити в обумовлені договором строки масло солодковершкове селянське, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах EXW згідно правил INKOTERMS в редакції 2010 року автомобільним транспортом Покупця за рахунок Покупця.

Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю, номенклатурою та ціною після підписання товарної накладної, належним чином уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передплати. Підставою для оплати є рахунок Постачальника.

29.03.2017 уповноваженим представником Торгівельна компанія "Агротехмолторг" отримано 9000 кг масла солодковершкового селянського від КП"МЕДЕЯ" на загальну суму 724500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 120750,00 грн., що підтверджується накладною № 31 від 29.03.2017р., довіреністю № 9 від 29.03.2017р., виданої представнику одержувача ОСОБА_3 та товарно - транспортною накладною №27 від 29.03.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 644000,00 грн., відповідно до виставленого позивачем рахунку №31 від 29.03.2017р.

Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати товару в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 80500,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 80500,00 грн. основного боргу та 8050,00 грн. штрафу за неналежне виконання останнім умов договору поставки № 36 від 21.02.2013р.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт отримання відповідачем товару на суму 724500,00 грн. підтверджується накладною №31 від 29.03.2017р.

Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, отриманий товар оплатив частково, станом на час розгляду справи сума боргу, становить 80500,00 грн., що не було спростовано відповідачем.

Претензія позивача №33 від 12.04.2017р., яка направлялась відповідачу 14.04.2017р. (копія чеку та опису в матеріалах справи), залишилась без відповіді.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80500,00 грн. є правомірними, обґрунтованими підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 8050,00 грн.

Згідно з п. 7.4 договору сторони вправі застосувати і інші дозволені законодавством санкції за невиконання зобов'язань, в т.ч. сплату штрафу у розмірі 10% від суми неналежного виконання зобов'язання, а також у разі не виконання Покупцем зобов'язання в строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 8050,00 грн. штрафу.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 80500,00 грн., 8050,00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Воровського, 34, каб. 26, код ЄДРПОУ 38252567, інші відомості: р/р26003410201 в ПАТ «ПФБ», МФО 331768) на користь Колективного підприємства "МЕДЕЯ" (36023, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25168924, інші відомості: р/р 26005160561 в АТ «Мегабанк», МФО 351629) 80500,00 грн. - основного боргу, 8050,00 грн. - штрафу, 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам.

Суддя В.В. Паламарчук