Постанова № 67835377, 17.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 910/2865/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Руденко М.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Дубинський О.О., від відповідача - Горбатенко А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті»

на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017

у справі №910/2865/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»,

Київська область, м. Вишгород,

про стягнення 386847,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 ТОВ «Алакор Сіті» (далі - позивач) подало до Господарського суду Київської області позов до ТОВ «Експансія» (далі - відповідач) про стягнення 386847,49 грн., а саме: 3177235,72 грн. основного боргу, 8681,59 грн. пені та 930,17 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору оренди №10-10-16/01 від 10.10.2016.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17 у задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що визначена в п. 4.2.1. договору сума орендної плати відповідачем сплачена, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу задоволенню не підлягають. Також, оскільки за наслідками розгляду спору судом встановлено відсутність боргу, що виключає факт прострочення, то відсутні підстави для стягнення пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Алакор Сіті» подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що ставка орендної плати в розмірі 4% від товарообігу, зазначена в п. 4.2.2. договору, вже включає в себе ПДВ, що не відповідає фактичним обставинам справи.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 03.07.2017 та долученому до матеріалів справи, відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №910/2865/17 апеляційну скаргу ТОВ «Алакор Сіті» на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 04.07.2017.

На підставі розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 №09-53/2471/17 та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2017 склад колегії суддів у справі №910/2865/17 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Руденко М.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 справу №910/2865/17 прийнято до провадження колегіє суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Руденко М.А., Чорногуз М.Г.; розгляд справи призначений на 17.07.2017.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2017 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Алакор Сіті» є власником торгово-складського комплексу з офісними приміщеннями та парковою, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37 (далі - торговий центр), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2016.

10.10.2016 між ТОВ «Алакор Сіті» (орендодавець) та ТОВ «Експансія» (орендар) було укладено договір оренди №10-10-16/01 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування частину торгівельно-складського комплексу, в межах якої розташований об'єкт торгівлі - Гіпермаркет «Фоззі», з цільовим призначенням під розміщення об'єкту торгівлі зі спеціалізацією: «гуртово-роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, з елементами виробничого циклу», площею 9746,80 кв.м, що розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37, а відповідач прийняв зазначені орендовані приміщення та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату, а також інші платежі, встановлені договором.

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.11.2016.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 4.1. договору орендар сплачує орендодавцю місячну орендну плату за користування орендованими приміщеннями, починаючи з дати початку оренди, і протягом усього строку оренди, тобто до фактичного повернення орендованих приміщень у володіння орендодавця згідно з підписаним сторонами Актом повернення.

Згідно з п. 4.2. договору сторони погодились, що за період користування орендованими приміщеннями сума орендної плати становить більше між двох значень, зазначених в п. 4.2.1. і 4.2.2. договору.

Відповідно до п. 4.2.1. договору передбачено орендну плату, визначену на основі ставки оренди у розмірі, який за період із 01.12.2016 по 31.12.2016 (включно) згідно з п. п. 4.2.1.2. договору становить 2800000,00 грн., в тому числі ПДВ 466666,67 грн. за всі орендовані приміщення за один календарний місяць.

Відповідно до п. 4.2.2. договору передбачено орендну плату, визначену на основі середньомісячного товарообігу орендаря у розмірі 4% від середньомісячного товарообігу орендаря за розрахунковий місяць (за місяць за який здійснюється оплата орендної плати).

Згідно з п. 4.3. договору середньомісячний товарообіг орендаря - це виручка (готівкова та безготівкова), яка не включає в себе розмір ПДВ, за відповідний календарний місяць, що отримана орендарем від торгівельної діяльності по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання на території орендованого приміщення (Гіпермаркету), окрім виручки по реалізації тютюнових виробів. В суму середньомісячного товарообігу не включаються будь-які інші доходи орендаря (послуги від рекламної та маркетингової діяльності), окрім торгівельної виручки від реалізації Товарів на території Гіпермакету.

Отже, договором оренди передбачено дві ставки орендної плати: фіксовану ставку, встановлену п. 4.2.1. договору, та ставку орендної плати від товарообігу відповідача, встановлену п. 4.2.2. договору, а також обов'язок відповідача сплатити за розрахунковий період ту із ставок, значення якої виявиться більшим.

Згідно з п. 4.4. договору орендні платежі, що належать до сплати на користь орендодавця, виплачуються в національній валюті України. До сьомого календарного дня поточного місяця орендар надає орендодавцеві документи, наведені в Додатку 6, щоб показати орендодавцеві середньомісячний товарообіг в орендованих приміщеннях за попередній місяць (далі - щомісячний звіт). Щомісячний звіт надається орендарем за формою, наведеною у Додатку 3 до цього договору. На підставі наданих щомісячних звітів орендодавець щомісячно визначає за ставками, вказаним у п. 4.2.2. договору розрахунковий розмір орендної плати за місяць, що минув з урахуванням положень пункту 4.3., 4.4. договору.

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно зі ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Позивач зазначає, що 05.01.2017 отримав засобами електронного зв'язку звіт про середньомісячний товарообіг відповідача у орендованих приміщеннях по Гіпермаркету за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, тобто за грудень 2016. Відповідно до вказаного звіту сума середньомісячного товарообігу за грудень 2016 без ПДВ склала 66192410,90 грн., що не заперечується відповідачем.

На думку позивача, ставка орендної плати за грудень 2016 в розмірі 4% від товарообігу згідно з п. 4.2.2. договору склала 2647696,44 грн. (66192410,90 х 4%) без ПДВ, відповідно з ПДВ сума орендної плати за грудень 2016 складає 3177235,72 грн.

Оскільки значення ставки орендної плати з товарообігу відповідача за грудень 2016 в сумі 3177235,72 грн. виявилась більшим за значення фіксованої ставки 2800000,00 грн., згідно з п. 4.2. договору при визначенні розміру орендної плати за вказаний період підлягає, на думку позивача, застосуванню саме ставка орендної плати, визначена з товарообігу відповідача.

Згідно з п. 4.6. договору орендна плата сплачується орендарем наступними частинами:

- згідно з п. 4.6.1. договору у сумі ставки орендної плати, встановленої п. п. 4.2.1 договору - щомісячно, до п'ятнадцятого числа поточного місяця, починаючи з місяця на який припадає дата підписання Акту приймання-передачі приміщень, на підставі рахунку, який орендодавець надає орендарю не пізніше десятого календарного дня поточного місяця;

- згідно з п. 4.6.2. договору у сумі різниці між ставками орендної плати, зазначеними у підпункті 4.2.1, та розрахунковим розміром, визначеним орендодавцем за ставкою згідно підпункту 4.2.2. договору за місяць що минув - щомісячно, до п'ятнадцятого календарного дня наступного за розрахунковим місяцем, на підставі рахунку, який орендодавець надає орендарю не пізніше десятого календарного дня такого місяця.

На виконання п. 4.6.2. договору позивач 11.01.2017 вручив представнику відповідача рахунок №136 від 11.01.2017 про сплату доплати орендної плати від товарообігу на суму 377235,72 грн. з ПДВ, яка складає різницю між ставкою орендної плати за п. 4.2.1. договору та визначеним згідно з п. 4.2.2. договору розрахунковим розміром (3177235,72 - 2800000,00 =377235,72 грн.).

Позивач стверджував, що у відповідності до п. п. 4.2., 4.6.2. договору відповідач був зобов'язаний не пізніше 16.01.2017 здійснити доплату орендної плати від товарообігу за грудень 2016 у сумі 377235,72 грн.

Згідно з п. 16.13. договору у випадку несплати орендарем орендодавцю суми орендної плати та/або комунальних послуг, та/або суми загальних витрат та інших платежів, що належить до сплати відповідно до цього договору на момент настання дати такого платежу (або, якщо не вказана дата, з дати відповідної вимоги), за весь період прострочення нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка сплачується винною стороною іншій стороні.

Позивач зазначав, що відповідачем прострочено сплату боргу з орендної плати за грудень 2016 в сумі 377235,72 грн., прострочення по якому станом на 15.02.2017 складає 30 календарних днів (з 17.01.2017 по 15.02.2017). У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 8681,59 грн. та 930,17 грн. 3% річних за наведений період прострочення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне та обґрунтоване рішення у даній справі з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, п. 4.3. договору дає визначення прийнятому в договорі поняттю середньомісячний товарообіг орендаря та передбачає, що це виручка (готівкова та безготівкова), яка не включає в себе розмір ПДВ, за відповідний календарний місяць.

Тобто для цілей договору обрахуванню підлягає сума чистої виручки від реалізації товарів, яка за грудень 2016 склала 66192410,90 грн., і відповідна сума в розумінні п. 4.3. договору є середньомісячним товарообігом орендаря, від якого визначається ставка орендної плати в розмірі 4%, що становить 2647696,44 грн.

Отже, за грудень 2016 ставка орендної плати мала визначатись за значенням, яке є більшим, а саме наведеним в п. 4.2.1 договору - 2800000,00 грн., та визначеним за п. 4.2.2. згідно з п. 4.3. договору, яке складає 2647696,44 грн.

При цьому, в п. 4.2.1. договору визначено, що сума 2800000,00 грн. включає в себе ПДВ в сумі 466666,67 грн., в той час, як п. 4.2.2. договору визначена сума виручки, що не включає в себе розмір ПДВ.

Відтак, на переконання колегії суддів, за змістом розділу 4.2 договору для визначення розміру орендної плати за грудень 2016 сторони спору погодили виходити зі ставки більшої за розміром, яка обраховується за правилами п. 4.2.1 та п. 4.2.2. згідно з п. 4.3. договору.

Тобто, порівнянню підлягають дві суми: 2800000,00 грн. та сума, розрахована на підставі п. 4.2.2. згідно з п. 4.3. договору. При цьому, умови договору не передбачають порядок обрахунку таких сум з чи без ПДВ.

Разом із тим, відповідачем сплачено наведену в п. 4.2.1. договору суму орендної плати, а тому борг з орендної плати за грудень 2016 відсутній, що також виключає нарахування пені та 3% річних.

Норми Податкового кодексу України не регулюють господарські договірні відносини сторін у даному спорі, стосуються виключно податкових відносин і зобов'язань, які є індивідуальними і обов'язковими для кожної зі сторін окремо.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №910/2865/17 залишити без змін.

3. Справу №910/2865/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.А. Руденко

М.Г. Чорногуз