Рішення № 67834875, 17.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа №910/7846/17За позовом Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія"

до Державного підприємства "Антонов- фінанс"

про стягнення заборгованості в розмірі 53 194,51 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Тимошенко К.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (далі - позивач) до Державного підприємства "Антонов- фінанс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 53 194,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №08-14 від 09.10.2014 Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» виконало передбачені договором роботи, проте відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7846/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

У судове засідання 06.06.2017 представник позивача з'явився, подав клопотання про доручення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 06.06.2017 не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 17.07.2017.

У судове засідання 17.07.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2014 між Державним підприємством «Антонов-Фінанс» (Замовник) та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (підрядник) укладено Договір підряду № 08-14 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується у відповідності до умов цього договору розробити проектно-кошторисну документацію, погодити її з ПАТ «Київенерго», виконати та здати роботи з «Приведення РУ-10 кВ ТП-3412, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 104/1 до вимог Держенергонагляду з метою подальшого підключення до РУ-10 кВ ТП-3412 нових об'єктів»

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Договору підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. До виконання робіт Підрядник забезпечує обстеження об'єкту та після завершення виконання робіт отримання відповідних Акту та Дозволу на подальшу експлуатацію РУ-10 кВ ТП-3412 від Держенергонагляду України.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 та п. 3.3 Договору загальна вартість робіт по цьому договору складає 48683,00, у тому числі ПДВ 8114,00 грн. Замовник здійснює розрахунки з підрядником по цьому договору підряду не раніше 5 банківських днів після підписання Замовником та Підрядником Актів виконання робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Запропонована ціна зафіксована на весь термін дії договору та є незмінною.

Термін виконання робіт за цим договором до 31 грудня 2014 року. Роботи виконуються згідно з графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього договору, підписується уповноваженими представниками Сторін цього Договору та узгоджується зі співкористувачами ТП-3412 (пункти 4.1 та 4.2 договору).

За умовами пункту 5.2 Договору замовник зобов'язується прийняти виконану підрядником роботу та оплатити її згідно умов цього Договору.

У відповідності до п. 5.3 Договору підрядник зобов'язується якісно та в строки розробити проектно-кошторисну документацію на виконання вимог ТУ № 44528 від 13.08.2009 в редакції листа № ДепТП030/43/1-23/44528/1746 від 24.10.2013, рекомендованого висновку ПАТ «Київенерго» від 05.06.2014 № 030/25-6065 та листа від 08.08.2014 № ДепТП030/43/1-23/44528/25405, відповідно до вимог Державних будівельних норм та правил, встановлених нормативів та чинного законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами свої обов'язків відповідно до цього Договору (п. 9.1 Договору).

Як зазначає позивач, ним було виконано свої обов'язки за Договором, однак відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи та використані матеріали, в зв'язку з чим за останнім, станом на дату звернення з позовом до суду обліковується заборгованість в розмірі 48 683 грн.

23.01.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу про оплату виконаних робіт за Договором підряду вих. № 2/02-2017 від 23.01.2017, відповіді на яку позивачем не отримано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач роботи за договором виконав у повному обсязі на загальну суму 48 683 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за 20.10.2015 від 20.10.2015, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за 20.10.2015 від 20.10.2015, які містяться в матеріалах справи.

Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 48 683 грн. відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. п. 3.2 Договору замовник здійснює розрахунки з підрядником по цьому договору підряду не раніше 5 банківських днів після підписання Замовником та Підрядником Актів виконання робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Однак, відповідачем не було оплачено у строк погоджений сторонами у Договорі виконанні позивачем роботи.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 48 683 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 359,13 грн. (за період з 05.03.2017 по 12.05.2017), 3 % річних в розмірі 276,09 грн. (за період з 05.03.2017 по 12.05.2017) та інфляційні втрати в розмірі 876,29 грн. (за період з 05.03.2017 по 12.05.2017).

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання за кожний день прострочення.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач нараховує пеню не від дня, коли відповідач мав сплатити виконані позивачем підрядні роботи, та відповідно з порушенням строків, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, в зв'язку з чим вимога про стягнення пені, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем невірно, однак здійснення перерахунку судом інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з тим, що клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, а тому стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 876,29 грн.

В свою чергу, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 276,09 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Антонов-фінанс" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 104; ідентифікаційний код: 34694422) на користь Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код: 31171267) заборгованість в розмірі 48 683 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн., інфляційні втрати в розмірі 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 29 коп., 3 % річних в розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 498 (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.07.2017.

Суддя О.А. Грєхова