Рішення № 67834753, 11.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2017р. Справа №905/1100/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, код ЄДРПОУ 40150216

про стягнення 2527,70 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 2527,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №53917936 залізницею було допущено на шляху прямування незбереження вантажу у вагоні №62312822, про що складений комерційний акт БА №751325/531 від 09.05.2016р.

Відповідач у запереченнях б/н від 07.07.2017р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що, всупереч приписів ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, позивачем не було надано до матеріалів справи документів щодо розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме рахунок вантажовідправника.

Крім того, у заяві б/н від 07.07.2017р. відповідач вказував, що Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» порушено строк предявлення позовних вимог щодо стягнення збитків у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання, зокрема, 11.07.2017р. не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

03.05.2016р. за залізничною накладною №53917936 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило в адресу Приватного акціонерного товариства «Азовсталь» (вантажоодержувач), зокрема, у вагоні №62312822 концентрат вугільний. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №53917936, маса нетто у вагоні №62312822 65000 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Сартана Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений станцією Красноармійськ Донецької залізниці акт загальної форми №44900 від 07.05.2016р., було здійснено комісійне переваження вагону №62312822, про що складений комерційний акт БА №751325/531 від 09.05.2016р., відповідно до якого встановлено, що у вагоні №62312822 вага брутто становить 84500 кг, тара 23400 кг, нетто 62000 кг, що менше документу на 3000 кг.

У комерційному акті БА №751325/531 від 09.05.2016р. також відображено, що завантаження у вагоні №62312822 навалом, вище рівня бортів на 10-20 см; вантаж марковано однією поздовжньою борозною катка-ущільнювача; над шостим, сьомим люком наявна виїмка близько 280 см х 280 см х 60 - 70 см; маркування порушене; вагон бездверний, люка закриті.

Вагон №62312822 прибув на станцію Сартана Донецької залізниці у технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переваження вантажу здійснювалось на справних 150 т вагонних вагах вантажоодержувача (держ-повірка 08.09.2015р.). При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як передбачено у ст.130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі продукції від 03.05.2016р. та рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг» (постачальник вантажу за договором №УПр14/32 від 28.02.2014р.) №0305-2 від 03.05.2016р., згідно з якими вартість камяного вугілля складає 1239,07 грн без ПДВ за 1 т (1486,88 грн з ПДВ), а також банківська виписка відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у м.Маріуполь від 26.05.2017р. про сплату вартості товару за вказаним договором поставки.

Відтак, посилання відповідача, викладені у запереченнях б/н від 07.07.2017р., щодо ненадання позивачем документів, які підтверджують оплату вантажу, спростовуються наявною у матеріалах справи банківською випискою від 26.05.2017р., що підтверджує оплату вартості вантажу по рахунку №0305-2 від 03.05.2016р., кількість якого зазначена у залізничній накладній №53917936 від 03.05.2016р.

Разом з цим, відповідно до довідки №11/1440 від 01.06.2017р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправника) вартість однієї тони вантажу, відправленого за накладною №53917936 від 03.05.2016р. становила 1238,28 грн без ПДВ та 1485,94 грн, яка, з огляду на приписи ч.1 ст.115, ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України, п.2.7 роз'яснень №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», підлягає застосуванню при здійсненні розрахунку недостачі.

У графі 20 залізничної накладної №53917928 від 03.05.2016р. «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (вугілля камяне) навантажено з вологістю - 7%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

За даними комерційного акту БА №751325/531 від 09.05.2016р., недостача у вагоні №62312822 складає 3000 кг.

За таких обставин, збитки позивача, що виникли у звязку з незбереженням вантажу при перевезенні, складають 2526,10 грн (з огляду на те, що вартість однієї тони вантажу згідно з довідкою №11/1440 від 01.06.2017р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправника) становить 1485,94 грн).

Твердження відповідача, викладені у заяві б/н від 07.07.2017р., щодо порушення Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» строку предявлення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні до уваги судом не приймаються з огляду на наступне:

Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 вказаного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

За змістом ч.3 ст.925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною 2 ст.9 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1 4 ст.315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Водночас, за приписами ст.134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема, з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

За змістом листа №758-0-2-08-19 від 26.12.2008р. Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Відтак, враховуючи наведене, у даному випадку перевага надається спеціальному акту, і, як наслідок, до спірних відносин застосовується позовна давність у шість місяців, встановлена ст.315 Господарського кодексу України.

При цьому, судом враховано, що Статут залізниць України є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, внаслідок чого та з урахуванням приписів ст.258 Цивільного кодексу України, вирішальним при визначенні позовної давності щодо спірних правовідносин є саме Господарський кодекс України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.04.2012р. по справі №10/26/166-10-4300.

Разом з цим, за змістом п.4.7.1 постанови №10 від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Відтак, відповідно до відомостей, які наявні у залізничній накладній, з огляду на встановлений ст.315 Господарського кодексу України строк позовної давності щодо спірних правовідносин, право на предявлення претензії щодо стягнення збитків у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні могло бути реалізовано у встановлений вказаною процесуальною нормою 6-місячнй термін, а саме у період з 10.05.2016р. по 09.11.2016р. (дата видачі вантажу 09.05.2016р. відповідно до накладної №53917936 від 03.05.2016р.).

Разом з цим, враховуючи наданий законодавцем шестимісячний термін для предявлення претензії, трьохмісячний термін розгляду заявленої претензії, та подальше право судового захисту протягом 6 місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді, розглядуваний позов поданий до суду з дотриманням правил позовної давності.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» «Азовсталь» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 2527,70 грн, підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 2526,10 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» «Азовсталь», м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 2527,70 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського 1, код ЄДРПОУ 00191158) збитки, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 2526,10 грн, а також судовий збір в сумі 1598,99 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 11.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.07.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця