Рішення № 67834743, 17.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017р. Справа № 914/1266/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД», м.Дніпро

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення 99 287, 67 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідач: не з’явився

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 99 287, 67грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2017 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017 року.

Відповідачем на адресу суду 11.07.2017 р. подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх. 24502/17).

В судовому засідання 11.07.2017 р. оголошено перерву до 17.07.2017 р. для надання сторонам можливості подати необхідні докази по справі.

13.07.2017 р. позивач на адресу суду подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. 24858/17) якою просить стягнути з відповідача 86 346,00 грн. інфляційних та 12 879,62 грн. 3% річних.

17.07.2017 р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляду справи без участі позивача у зв’язку з неможливістю направити свого представника в судове засідання.

Позивач в продовжене судове засідання 17.07.2017 р. свого представника не забезпечив, однак, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в продовжене судове засідання 17.07.2017 р. явки повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 17.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. по справі №904/8159/16 встановлено, що заборгованість Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач по справі) перед ТзОВ “Торгівельно-промислове підприємство ТД” (позивач по справі) внаслідок неналежного виконання договірних зобов’язань, щодо оплати за поставлений товар згідно договору № 5/09/2012 від 05.09.2012 р., становила: основна заборгованість – 3 198 000,00 грн., 3% річних - 398 636,03грн., інфляційних нарахувань – 3 827 889,27 грн. та судовий збір. Як зазначено у позовній заяві, рішення оскаржувалось, однак залишено без змін та набрало законної сили.

Встановлену рішенням суду заборгованість відповідачем в повній мірі не погашено.

Зважаючи на те, що відповідачем зобов’язання по оплаті за поставлену продукцію в повній мірі не виконано, ТзОВ «Торгівельно-промислове підприємство ТД», звернулось до суду із позовною заявою з урахуванням уточнення до неї (вх. 24858/17) поданого 13.07.2017 р. з вимогою про стягнення із Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 12 879,62 грн. - 3% річних та 86 346,00 грн. – інфляційних нарахувань, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані і підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, ч. 3 ст. 35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 4.1 Постанови № 14 від 17.12.2013р. роз’яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п. 5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Окрім цього, у п. 7.1 цієї Постанови зазначається, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи правову природу індексу інфляції та 3% річних, стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ГПК України, зважаючи на те, що встановлену рішенням суду основну заборгованість не сплачено в повному обсязі, суд, проаналізувавши поданий позивачем уточнений розрахунок 3% річних та провівши відповідний підрахунок, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних за період з 17.11.2017р. по 04.01.2017р. включно, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань із оплати за поставлений товар, підлягає задоволенню та стягненню в сумі 12 879,62 грн. відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

Уточнена позовна вимога про стягнення 86 346,00 грн. інфляційних нарахувань нарахованих за період з листопада 2016 року по грудень 2016 року, обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків строку позовної давності (вх. 24502/17) то суд у задоволенні даної вимоги відмовляє за безпідставністю та не обґрунтованістю.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що уточненні позовні вимоги слід задоволити.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Уточненні позов вимоги задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД» (49050, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 3, код ЄДРПОУ 32627569) 12 879,62 грн. - 3% річних, 86 346,00 грн. - інфляційних та 1 600,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.07.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.