Рішення № 67834511, 17.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа №910/7783/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Капітал Білд"

про стягнення 73 178,11 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ентальцева Н.Є., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Капітал Білд" (далі - відповідач) про стягнення 73 178,11 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №896 від 06 грудня 2016 р., згідно якого відповідач зобов'язався виконати у відповідності з умовами договору роботи по зварюванню люка кресл.. 4106.45.100-01СБ в зборі з модернізацією по проекту К25.06-00.00.00.0-00, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи. Всупереч умов п. 2.8 договору відповідач видав податкові накладні №59, 60, 61 та 62 від 10 січня 2017 р., оформлені без дотримання вимог ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: з порушенням порядку заповнення її в частині дати видачі. Посилаючись на те, що вказані порушення відповідача унеможливили віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, посилаючись на п.2.8 договору позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування 20% від вартості робіт у сумі 73178,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7783/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

06.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 06.06.2017 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 06.06.2017 не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 17.07.2017.

У судове засідання 17.07.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Капітал Буд» (далі - підрядник. відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» (далі - замовник, позивач) було укладено Договір № 896 (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник поручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами даного Договору роботи по зварюванню кришки люка кресл. 4106.45.100-01СБ в зборі з модернізацією про проекту К25.06-00.00.00.0-00 (далі - роботи).

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з умовами даного Договору. Обсяг робіт та їх вартість, вказується в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору роботи виконуються силами та обладнанням підрядника на території замовника за адресою: м. Кам'янське, вул. Українська, 4 та з матеріалів замовника.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що продукція повинна відповідати вимогам по якості до зварних з'єднань. Здача-прийом виконаних робіт здійснюється після приймання якості зварювальних з'єднань. При одержанні позитивних результатів приймання виконаних робіт сторони підписуються Акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно зразка (Додаток № 3 до цього Договору), та Акт приймання-передачі (повернення), згідно зразка (Додаток № 4 до цього Договору), по кожній партії. При одержанні негативних результатів приймання виконаних робіт сторони складають Акт з переліком необхідних доробок та строки їх виправлення. Під партією сторони узгодили 112 шт. кришки люка.

У відповідності з п. 2.8 Договору підрядник надає замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством України, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі неналежного оформлення первинних документі (електронна податкова накладна) підрядник відшкодовує замовнику 20 % від вартості робіт, протягом 3-х банківських днів з дати пред'явлення вимоги замовника, згідно виставленого рахунку.

За умовами пункту 3.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт, згідно розділу 2 цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору вартість робіт вказується у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1). Який є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума Договору орієнтовано складає 823 253,76 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 137 208,96 грн.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє по 31.12.2016 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від його виконання. За згодою сторін строк дії Договору може бути подовжено шляхом підписання Додаткової згоди, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, 30.12.2016, у відповідності до п. 2.3 Договору, були підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт № 30121, № 30122, № 30123 та № 30124, які були оплачені позивачем 10.01.2017.

За твердженням позивача, відповідачем було порушено умови Договору, оскільки надані позивачу податкові накладні № 59, № 60, № 61 та № 62 датовані 10.01.2017, що є порушенням податкового законодавства, адже датою складання Актів приймання-передачі виконаних робіт є 30.12.2016, в зв'язку з чим, відповідач на підставі п. 2.8 Договору має відшкодувати позивачу 20% від вартості робіт в розмірі 73 178,11 грн.

02.02.2017 з листом № 2/10-92 позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 10 від 31.01.2017 з вимогою сплатити зазначену вище суму протягом 3-х банківських днів, згідно умов Договору.

В лютому 2017 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав перерахувати протягом 3-х банківських днів грошові кошти в сумі 73178,11 грн., посилаючись на те, що податкова накладна не відповідає п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що унеможливлює віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проте відповідачем не виконано дану претензію, не надано відповідної відповіді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору убачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши аналіз узгоджених сторонами пунктів договору, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

За приписами частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Порядок та умови здачі приймання робіт визначено у розділі 2 договору, а саме, здача-прийом продукції та матеріалів для виконання робіт здійснюється сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі по 1 примірнику для кожної сторони, згідно зразка (Додаток № 2 до цього договору) окремо по продукції та окремо на допоміжні матеріали, в присутності уповноважених представників сторін. Здача-прийом виконаних робіт здійснюється після приймання якості зварювальних з'єднань. При одержанні позитивних результатів приймання виконаних робіт сторони підписуються Акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно зразка (Додаток № 3 до цього Договору), та Акт приймання-передачі (повернення), згідно зразка (Додаток № 4 до цього Договору), по кожній партії. При одержанні негативних результатів приймання виконаних робіт сторони складають Акт з переліком необхідних доробок та строки їх виправлення. Під партією сторони узгодили 112 шт. кришки люка. (п.п. 2.1, 2.3 договору).

30.12.2016 між сторонами погоджено та підписано Акт № 30121 приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 896 від 06.12.2016 на суму 91472,64 грн., Акт № 30122 приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 896 від 06.12.2016 на суму 91472,64 грн., Акт № 30123 приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 896 від 06.12.2016 на суму 91472,64 грн., Акт № 30124 приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 896 від 06.12.2016 на суму 91472,64 грн.

Зазначені Акти № 30121, 30122, 30123, 30124 приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 896 від 06.12.2016 підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень.

Вищенаведені акти, які у відповідності до пункт 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами обліку, містять посилання на договір №896 від 06.12.2016 року, що беззаперечно свідчить про їх підписання саме на виконання вказаного договору.

Виходячи з викладеного, підписані між сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором.

Суд звертає увагу, що вищенаведені акти є підтвердженням здійснення господарської операції відповідача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з підпунктом 198.2 пункту 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За наслідками факту господарської операції відповідачем виписані податкові накладні № 59, № 60, № 61 та № 62 датовані 10.01.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідачем було порушено умови Договору, оскільки надані позивачу податкові накладні № 59, № 60, № 61 та № 62 датовані 10.01.2017, що є порушенням податкового законодавства, адже датою складання Актів приймання-передачі виконаних робіт є 30.12.2016, в зв'язку з чим, відповідач на підставі п. 2.8 Договору має відшкодувати позивачу 20% від вартості робіт в розмірі 73 178,11 грн.

Так, згідно з п. 2.8 Договору підрядник надає замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством України, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі неналежного оформлення первинних документі (електронна податкова накладна) підрядник відшкодовує замовнику 20 % від вартості робіт, протягом 3-х банківських днів з дати пред'явлення вимоги замовника, згідно виставленого рахунку.

02.02.2017 з листом № 2/10-92 позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 10 від 31.01.2017 з вимогою сплатити зазначену вище суму протягом 3-х банківських днів, згідно умов Договору.

В лютому 2017 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав перерахувати протягом 3-х банківських днів грошові кошти в сумі 73178,11 грн., посилаючись на те, що податкова накладна не відповідає п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що унеможливлює віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проте відповідачем не виконано дану претензію, не надано відповідної відповіді.

Відповідно до положень п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, виходячи з того, що приймання-передача виконаних робіт за договором №896 від 06.12.2016р. було здійснено раніше ніж зарахування коштів від покупця, відповідні податкові накладні мали бути складені підрядником (відповідачем) саме 30.12.2016р., а не 10.01.2017р., що є порушенням п.187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Судом було встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" скористалося своїм правом на звернення до Державної податкової інспекції зі скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Капітал Білд" (за формою згідно з Д8) щодо порушення порядку заповнення податкової накладної та з копіями документів, передбачених статтею 201 розділу 5 Податкового кодексу України.

У ст.198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з п.198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.

Крім того, з 01.01.2015р. набрали законної сили зміни до ст.201 Податкового Кодексу України, якими було скасовано правовий механізм віднесення сум ПДВ до податкового кредиту шляхом подання відповідної скарги у вигляді додатка №8 до податкової декларації. Тобто, навіть за умови подання такої скарги позивач не вправі з 01.01.2015р. включати будь-які суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 23.11.2016 у справі № 917/852/16.

Отже, встановивши наведені обставини та керуючись вказаними нормами Податкового кодексу України у відповідній редакції, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України та п.2.8. договору склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № № 59, № 60, № 61 та № 62 не на дату приймання-передачі робіт - 30.12.2016, а на дату їх оплати - 10.01.2017, тобто, всупереч ст. 201 Податкового кодексу України, вказав дату податкової накладної не день виникнення податкового зобов'язання, яке, в даному випадку виникло в дату виконання робіт (30.12.2016) та виникло раніше, ніж відбулася оплата робіт (10.01.2017), при цьому, не вчинив на вимогу позивача дій щодо виправлення допущеної ним в установлений законом спосіб, що призвело до позбавлення позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості товару сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Позивачем розраховано штраф, за порушення відповідачем зобов'язання, встановленого п. 2.8 Договору, розмір якого, згідно наданого суду розрахунку, становить 73178,11 грн. (365890,56 х 20% : 100%).

З огляду на викладені вище обставини, відносно неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, суд дійшов висновку щодо наявності підставою для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 73178,11 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Капітал Білд" (04119, м. Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код: 40496848) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, вулиця Українська, будинок 4; ідентифікаційний код: 05669819) штраф у розмірі 73 178 (сімдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2017.

Суддя О.А. Грєхова