Постанова № 67834447, 18.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 917/906/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Селіваненка В.П.за участю представників сторін:від позивача - Кінаш А.Г., від відповідача - Гуйван Д.П.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 917/906/16за позовомКомунального підприємства "Благоустрій Кременчука" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"простягнення 4 479 202, 34 грн

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" (далі - КП "Благоустрій Кременчука") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") про стягнення 1606387,46 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі за договором №291 від 01.03.2001 та договором №292 від 01.03.2001, 286146,98 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі за договором №291 від 01.3.2001 та договором №292 від 01.03.2001 та 2586667,90 грн пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті орендної плати за договором №291 від 01.3.2001 та договором №292 від 01.03.2001.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 порушено провадження у справі №917/906/16 за позовом КП "Благоустрій Кременчука" до ПАТ "Полтаваобленерго" про стягнення 4 479 202,34 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Кульбако М.М.) від 22.08.2016 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 1606068,51 грн інфляційних втрат, 2300159,46 грн пені, 279477,03 грн 3% річних та 62689,93 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бородіна Л.І. - головуючий суддя, судді Здоровко Л.М., Лакіза В.В.) від 12.01.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2016 скасовано частково; пункт 2, 3 резолютивної частини рішення викладено в редакції, згідно з якою стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2039732,56 грн пені, 279458,02 грн. 3% річних, 1606387,46 грн інфляційних втрат та 58838,67 грн судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 33075,71 пені та 4051,61 грн. 3% річних припинено. В решті рішення Господарського суду Полтавської області залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, ПАТ "Полтаваобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати частково, стягнути ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 1876328,92 грн пені, 279458,02 грн 3%річних, 845172,77 грн інфляційних втрат та 45115,35 грн. судового збору; припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 33075,71 грн. пені та 4051,61 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 254, 625 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2017 прийнято касаційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 18.07.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2001 між Міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (правонаступником якого є КП "Благоустрій Кременчука", орендодавець) та ВАТ "Полтаваобленерго" (орендар) було укладено договір № 291 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі Міського комунального підприємства "Кременчукенерго", вартість якого становить за експертною оцінкою 23139188 грн.

Згідно із п. 3.1, 3.2 цього договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - січень 2001року) 38565,30грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 12 числа наступного місяця, за звітним кварталом, і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 цього договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Договір укладений на 25 років та діє до 01.03.2026р. (п.10.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 19.01.2001 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 01.03.2001 №291, що належить до комунальної власності, п.3.3 викладено у наступній редакції: "Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно, не пізніше 12 числа наступного місяця і направляється на рахунок «Кременчукенерго» для погашення заборгованості з різниці по цінам. КП «Кременчукенерго» одержані грошові кошти перераховує на рахунок ВАТ «Полтаваобленерго» для погашення заборгованості по «угоді про переказ боргу» б\н від 19.12.2001р., укладеної між КП «Кременчуктеплокомуненерго» та КП «Кременчукенерго".

Додатковою угодою 10.06.2010 до договору №291 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, від 01.03.2001 виклали п.3.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 771472,53грн. Базовий місяць - травень 2010року".

Також, 01.06.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, №291 від 01.03.2001, відповідно до умов якої орендодавець додатково до орендованого майна, визначеного в розділі 1 договору передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно, згідно з актом прийому-передачі в оренду ПАТ "Полтаваобленерго" основних засобів, відповідно до договору оренди від 01.03.2001р. № 291, експертна вартість якого становить 2446280,00 грн.

Пунктом 2 цієї угоди встановлено, що розмір орендної плати за користування майном, визначеним у п. 1 цієї додаткової угоди, становить без ПДВ за базовий місць розрахунку червень 2011 року 30578,50 грн., крім того ПДВ - 20%.

На виконання умов укладеного договору №291 та додаткових угод до цього договору, КП "Благоустрій Кременчука» за актами приймання-передачі основних засобів передало, а ПАТ «Полтаваобленерго» прийняло в строкове платне користування мережі теплопостачання.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій 01.03.2001 між Міським комунальним підприємством «Кременчукенерго» (правонаступником якого є КП «Благоустрій Кременчука», орендодавець) та ВАТ «Полтаваобленерго» (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №292, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі Міського комунального підприємства "Кременчукенерго", вартість якого становить за експертною оцінкою 158451грн.

Згідно з п.3.1 цього договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - січень 2001року) 1320,40 грн.

Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 12 числа наступного місяця, за звітним кварталом, і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 цього договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Додатковою угодою від 19.12.2001 до договору оренди індивідуально визначеного майна №292 від 01.03.2001, сторони виклали пункт 3.3 договору в наступній редакції: «Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно, не пізніше 12 числа наступного місяця і направляється на рахунок «Кременчукенерго» для погашення заборгованості різниці по цінам. КП «Кременчукенерго» одержані грошові кошти перераховує на рахунок ВАТ «Полтаваобленерго» для погашення заборгованості по «Угоді про переказ боргу» б/н від 19.12.2001, укладеній між КП «Кременчуктеплокомуненерго» та КП «Кременчукенерго».

Додатковою угодою від 10.06.2010 до договору №292 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності сторони виклали п.3.1 договору в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць 1498,01 грн. Базовий місяць - травень 2010".

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що ПАТ «Полтаваобленерго» неналежним чином виконало зобов'язання щодо строків сплати орендної за договором від 01.03.2001р. №291 за період січень - листопад 2015 року, а саме відповідачем сплачено за платіжними дорученнями: від 22.07.2015 на суму 1361278,67грн. за січень 2015року, від 07.08.2015 на суму 1433426,44грн. за лютий 2015року, від 09.09.2015р. на суму 1588236,49грн. за березень 2015року, від 06.10.2015р. на суму 1810589,60грн. за квітень 2015року, від 24.12.2015р. на суму 1850422,57грн. за травень 2015року, від 30.12.2015р. на суму 1857824,27грн. за червень 2015року, від 28.04.2016р. на суму 9251582,69грн. за липень-листопад 2015року та за договором від 01.03.2001р. №292, що підтверджується платіжними дорученнями: від 22.07.2015р. на суму 2182,54грн. за січень 2015року, від 07.08.2015р. на суму 2298,22грн. за лютий 2015року, від 09.09.2015р. на суму 2546,42грн. за березень 2015року, від 06.10.2015р. на суму 2902,92грн. за квітень 2015року, від 24.12.2015р. на суму 2966,78грн. за травень 2015року, від 30.12.2015р. на суму 2978,65грн. за червень 2015року та від 29.04.2015р. на суму 14833,10грн. за липень-листопад 2015року.

Неналежне виконання ПАТ «Полтаваобленерго» зобов'язань за договором №291 від 01.03.2001 та договором №292 від 01.03.2001 щодо сплати орендної плати у строки визначені договорами, стало підставою для подання даного позову, предметом якого є матеріально-правові вимоги КП "Благоустрій Кременчука" до ПАТ "Полтаваобленерго" про стягнення 1606387,46 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі за договором №291 від 01.03.2001 та договором №292 від 01.03.2001, 286146,98 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі за договором №291 від 01.3.2001 та договором №292 від 01.03.2001 2586667,90 грн пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті орендної плати за договором №291 від 01.3.2001 та договором №292 від 01.03.2001.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення ч.6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, а відтак, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/6379/14).

У пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що сторони в п.3.5 договору оренди №291 від 01.03.2001 та договору оренди №292 від 01.03.2001 погодили, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати, дійшов висновку, що пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів за спірними договорами оренди слід нараховувати по момент її сплати.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що сторонами за договорами оренди №291 та №292 встановлено іншу тривалість періоду нарахування пені, за прострочення виконання орендарем зобов'язання щодо сплати орендної плати, обгрунтовано відхилив доводи ПАТ «Полтаваобленерго» про необхідність нарахування пені в межах шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позовних вимог, встановив, що при здійсненні розрахунку пені, 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за договорами №291, 292 позивачем неправильно визначений початок перебігу строку порушення зобов'язання по кожному з орендних платежів, пеню, 3% річних нараховано без урахування вимог статей 252-254 ЦК України щодо визначення строку оплати по кожному з періодів оплати орендних платежів та не враховано рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2015 у справі №917/578/15, що призвело до невірного розрахунку.

Підпункт 1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачає, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При здійсненні перерахунку, розміру пені, що підлягає до стягнення за порушення строків внесення орендної плати за договорами №291 та №292, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Сторони в п.3.3 договору оренди №291 та №292 погодили, що орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно, не пізніше 12 числа наступного місяця, отже, останнім днем сплати орендної плати є саме 12 число місяця, наступного за місяцем, протягом якого майно перебувало в оренді.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що період нарахування пені, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, з урахуванням неробочих днів, за договором оренди від 01.03.2001р. №291 за прострочення сплати орендної плати за січень, лютий 2015 року починається з 17.03.2015р. (оскільки за попередній період прострочення - пеня стягнута на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2015р. у справі №917/578/15), за квітень - липень, вересень 2015року - починається з 13 числа відповідного наступного місяця, а за березень, серпень та листопад 2015року - з 14 числа, відповідного наступного місяця; за прострочення сплати орендних платежів за договором оренди від 01.03.2001р. №292 за січень, лютий, квітень-липень, вересень 2015року нарахування пені починається з 13 числа, відповідного наступного місяця, а за березень, серпень та листопад 2015 року - з 14 числа відповідного наступного місяця.

Однак, висновки суду апеляційної інстанції, щодо початку перебігу строку для нарахування пені та 3% річних за порушення відповідачем строків сплати орендної плати за договорами №291 та №292 за червень 2015 з 13 числа наступного місяця, за серпень 2015, листопад 2015 з 14 числа наступного місяця, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що зроблені без урахування положень ч.5 ст. 254 ЦК України, а саме судом не було враховано, що останній день внесення орендної плати за договорами у вказані місяці - 12.07.2015, 12.09.2015, 12.12.2015 припадав на вихідний день, отже днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відповідно, враховуючи ст. 253 ЦК України, період нарахування за прострочення за червень 2015, слід обраховувати з 14.07.2015, за серпень 2015 - з 15.09.2015, за листопад 2015 - з 15.12.2015.

Також, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції не було враховано того, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті .

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншим за місяць. Поденний індекс інфляції не розраховується.

Однак, суд апеляційної інстанції при здійсненні перерахунку інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, зазначеного не врахував, не звернув увагу на контрозрахунок відповідача щодо інфляційних втрат, помилково здійснив нарахування інфляційних втрат за періоди, коли мало місце прострочення менше місяця, у зв'язку з чим колегія суддів вважає здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок інфляційних втрат необгрунтованим та арифметично невірним.

З урахуванням викладеного, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування норм ст.ст. 253, 254, 625 ЦК України, а тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32- 34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у касаційної інстанції процесуальної можливості з'ясовувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових та інших майнових вимог, періодів, за які заявлено стягнення, що має істотне значення при перевірці правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2 553 592,19 грн. пені, 1 606 387,46 грн. інфляційних втрат та 282 095,37 грн. 3% річних підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Що стосується постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 33075,71 грн пені та 4051,61 грн 3% річних на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, то колегія суддів виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2015р. у справі №917/578/15 за позовом КП «Благоустрій Кременчука» до ПАТ «Полтаваобленерго» про стягнення 2857714,86грн., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. та набрало законної сили, стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2794705,11грн. основного боргу, 55268,40грн. пені, 7741,35грн. 3% річних, 57154,30грн. витрат по сплаті судового збору. Зокрема, стягнуто з позивача на користь відповідача за договором оренди від 01.03.2001р. №291 за прострочення сплати орендних платежів за січень 2015року за період прострочення з 13.02.2015р. по 16.03.2015р. пеню в сумі 28363,08грн. та 3580,35 грн. 3% річних; за лютий 2015 року за період з 13.03.2015р. по 16.03.2015р. пеню в сумі 4712,63 грн та 471,26 грн 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах (п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2015р. у справі №917/578/15, яке набрало законної сили, вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме в частині стягнення пені за договором оренди від 01.03.2001р. №291 за прострочення сплати орендної плати за січень 2015року за період прострочення з 13.02.2015р. по 16.03.2015р. в сумі 28363,08грн. та 3580,35 грн. 3% річних; за лютий 2015 року пені за період з 13.03.2015р. по 16.03.2015р. в сумі 4712,63 грн та 471,26 грн 3% річних, які є предметом спору у даній справі, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України щодо стягнення 33075,71 грн пені та 4051,61 грн 3% річних, у зв'язку з чим оскаржувана постанова в цій частині вимог підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №917/906/16 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" 2 553 592,19 грн. пені, 1 606 387,46 грн. інфляційних втрат та 282 095,37 грн. 3% річних скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №917/906/16 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" про стягнення 33075,71 грн пені та 4051,61 грн 3% річних залишити без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Селіваненко В.П.