Постанова № 67834400, 19.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 925/67/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: Теретьєв О.М. Геращенко М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой-3"на рішення та постановуГосподарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 рокуу справі№ 925/67/17за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт", товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой-3"про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.11.2014, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой-3".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 (суддя - Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 (головуючий - Кропивна Л.В., судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.11.2014, укладений між ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна", ТОВ "Агро-Старт" і ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3".

Стягното з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач - ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3", посилаючись на неправильне застосування і порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2014 у справі № 925/125/14, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" до ТОВ "Агро-Старт" про стягнення 2 978 295,08 грн задоволено. Стягнто з відповідача на користь позивача 2 899 996,00 грн попередньої оплати, 78 299,89 грн пені та 59 565,92 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 31.03.2014 господарським судом було видано наказ, а 21.10.2014 за заявою стягувача - ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" - дублікат наказу.

27.10.2014 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 31.03.2014 у справі № 925/125/14.

01.11.2014 між ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3" (новий кредитор), ТОВ "Агро-Старт" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, що виникло на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2014 у справі № 925/125/14, відповідно до якого було стягнуто з боржника на користь первісного кредитора 2 899 996,00 грн заборгованість з повернення суми попередньої оплати, 78 299,89 грн пені та 59 565,92 грн судового збору, у зв'язку з чим господарським судом був виданий виконавчий документ - наказ Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 у справі № 925/125/14, що виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2014 у справі № 925/125/14 (основне зобов'язання).

За п. 1.3. договору після підписання цього договору новий кредитор отримує всі права стягувача, що мав первісний кредитор у виконавчому провадженню з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 у справі № 925/125/14, що виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2014 у справі № 925/125/14 в тому числі право на погашення заборгованості в повному обсязі за рахунок будь якого майна боржника.

Відповідно до п. 1.4. договору первісний кредитор вибуває як стягувач із виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 у справі № 925/125/14, що виданий на виконання рішення, а новий кредитор стає правонаступником первісного кредитора у виконавчому провадженню з виконання наказу та стає стягувачем з вказаного виконавчого провадження.

Договір є підставою для проведення заміни стягувача у виконавчому провадженню з виконання основного зобов'язання (п. 5.7. договору).

01.11.2014 між ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (сторона -1) та ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3" (сторона - 2) була укладена угода про порядок проведення розрахунку за отримання права вимоги.

19.11.2014 ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою, у якій, посилаючись на умови договору про відступлення права вимоги від 01.11.2014, просило замінити стягувача ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 01.11.2014 порушує права позивача та суперечить нормам чинного законодавства, а тому є недійсним.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено апеляційним судом, зi змiсту оспорюваного договору вбачається, що його предметом є передача права вимоги виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2014 у справі № 925/125/14 і новому кредитору надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки, виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Інститут заміни сторони у зобов'язанні до правовідносин з приводу виконання судового рішення та заміни стягувача його правонаступником не застосовується.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають і управненою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 923/945/13.

Отже, господарські суди прийшли до правильного висновку, що при укладанні договору уступки права вимоги від 01.11.2014, сторони, не змінюючи кредитора в зобов'язанні в установленому порядку новим кредитором, замінили стягувача на стадії виконання рішення суду, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарські суди здійснивши аналіз змісту оспорюваного правочину, прийшли до правомірного висновку, що договір про відступлення права вимоги від 01.11.2014, укладений між ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна", ТОВ "Агро-Старт" і ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3" суперечить вимогам чинного законодавства, а тому є недійсним згідно з ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України.

Доводи, які наведені відповідачем ТОВ "Черкасизалізобетонстрой-3" у касаційній скарзі, як підстава для скасування судових рішень, повторюють доводи апеляційної скарги, які були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка, а також зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 1117 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой-3" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року у справі за № 925/67/17 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя В. Карабань Суддя І. Кондратова