Рішення № 67834387, 05.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017№910/7154/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «СД ЛОГІСТИК ПЛЮС»

про стягнення 134 014,50 грн.

Суддя Літвінова М. Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Акінтінова І. М. за довіреністю № 285/2016 від 12.12.2016;

від відповідача: Кулькін О.М. за довіреністю б/н від 04.07.2017;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 134 014,50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив товар у визначений Договором строк, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу на підставі п. 7.1. Договору поставки № 20042016/1 від 20.04.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7154/17, її розгляд призначено на 07.06.2017 року.

16.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СД ЛОГІСТИК ПЛЮС».

07.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 07.06.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2017 року підтримав подане ним клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СД ЛОГІСТИК ПЛЮС».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2017 на підставі статей 27, 77 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СД ЛОГІСТИК ПЛЮС» та відкладено розгляд справи на 21.06.2017 року.

15.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позову заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає що його вина у порушенні договірних зобов'язань відсутня у зв'язку з тим, що товар не був своєчасно поставлений позивачу через поломку автомобіля, на якому залучений відповідачем до виконання зобов'язання перевізник ТОВ «СД ЛОГІСТИК ПЛЮС» здійснював перевезення товару позивачу.

Крім того, 15.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зменшення штрафу відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду третьою особою подані письмові пояснення щодо заявленого позову, відповідно до змісту яких третя особа просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки несвоєчасна доставка товару позивачу була викликана як поломкою автомобіля під час перевезення, так і безпідставною затримкою прийняття товару самим позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/7154/17 на 15 днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 05.07.2017 року.

26.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2017 року проти задоволення позову заперечив, просив суд зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу.

Представник третьої особи в судове засідання 05.07.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.07.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки № 20042016/1 з протоколом розбіжностей до нього (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається, зазначається у Додатку № 1 «Специфікація», яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що товар постачається Постачальником окремими партіями у відповідності до Специфікації, в якій сторони узгоджують та прописують умови поставки, графік та кількість доставки кожної партії. Постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару відповідно до підписаної сторонами Специфікації власними транспортними засобами і за власний рахунок.

Відповідно до п. 2.3. Договору зобов'язання щодо поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару або повного пакету належним чином оформлених супровідних документів Покупцю, згідно з умовами даного Договору та чинного законодавства України.

Згідно з укладеною між сторонами Специфікацією (Рейс № 61) від 03.01.2017, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу 22.02.2017 року олію соняшникову рафіновану за ціною 26,472 грн. з ПДВ у кількості 40 500 шт. на загальну суму 4 091 909,40 грн., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 114, на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010».

Наявною в матеріалах довідкою ПАТ «Перший український міжнародний банк» № DNI-52/233 від 29.03.2017, підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 4 091 909,40 грн. 13.02.2017, 15.02.2017, 17.02.2017 та 22.02.2017 року у рахунок оплати товару.

Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав та своєчасно не поставив позивачу олію соняшникову рафіновану за ціною 26,472 грн. з ПДВ у кількості 20 250 шт. на загальну суму 536 058,00 грн.

У зв'язку з цим, позивачем на підставі пункту 7.1. Договору нараховано штраф в сумі 134 014,50 грн. та направлено на адресу відповідача претензію № 159 від 23.02.2017 про його оплату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Стаття 662 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару у строк, визначений за домовленістю сторін.

Так, відповідно до видаткової накладної № РН-151493 від 22.02.2017 та товарно-транспортної накладної № 170221_042/1 від 22.02.2017, олія соняшникова у кількості 20250 шт. на суму 536 058,00 грн. була поставлена позивачу 26.02.2017 року.

При цьому, судом встановлено, що з метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань відповідач уклав з третьою особою Договір № 23 від 09.11.2016 про організацію перевезення, відповідно до умов якого відповідач передав третій особі для перевезення товар позивачу, проте в процесі здійснення його доставки відповідач отримав від третьої особи повідомлення про поломку транспортного засобу, який перевозив товар, що унеможливило його своєчасну доставку позивачу. Про зазначений факт відповідач повідомив позивача листом № 1823 від 23.02.2017 та просив перенести час розвантаження означеного транспортного засобу.

За таких обставин відповідач вважає, що вжив всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання з поставки товару позивачу, і його вина у простроченні доставки товару відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-3 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (стаття 618 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.6. Договору передбачено, що Постачальник несе відповідальність за дії або бездіяльність своїх працівників, а також інших осіб, залучених до виконання зобов'язань за Договором, в т.ч. за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок порушення його працівниками або іншими залученими ним до виконання Договору особами умов Договору чи вимог Покупця.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку саме на відповідача покладено відповідальність за неналежне виконання умов Договору, у зв'язку з чим викладені ним у відзиві на позовну заяву доводи суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі, якщо протягом 3 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інший строк не узгоджено у Специфікації, Постачальник не виконує зобов'язання щодо поставки товару в узгоджений сторонами строк, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 134 014,50 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вищевказане клопотання відповідач просить суд прийняти до уваги, що доставка вантажу здійснювалась не його власним транспортним засобом, а залученим на підставі Договору перевезення Перевізником; відповідач зі свого боку вжив всіх заходів для належного виконання зобов'язання перед позивачем та попередив останнього про затримку вантажу; незначне затримання доставки товару не завдало майнової шкоди ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин.

Так, частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені також у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення неустойки нарахованої позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а також, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару позивачу, відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяних збитків, викликаних простроченням виконання, незначний період прострочення виконання зобов'язання та обставини, що призвели до порушення відповідачем строків поставки товару позивачу, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір штрафу на 50%.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо поставки товару позивачу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 67 007 (шістдесят сім тисяч сім) грн. 25 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010 (дві тисячі десять) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2017.

Суддя М.Є. Літвінова