Постанова № 67834269, 19.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 906/248/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2017у справі№906/248/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 33 454,39 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_5 (представник за дов. від 28.12.2016);

від відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач, підприємець) про стягнення 33454,39грн., з яких 21100,53 грн. боргу, 6221,00 грн. пені, 649,36 грн. 3 % річних, 5483,50 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2016 позов задоволено. Суд встановив, що позивач у період з січня 2015 по червень 2015 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 3235 м3 на суму 24847,97грн., згідно договору №7-2012-ПП-502 від 01.12.2011. Відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 21100,53 грн. Заявлені позивачем до стягнення пеня, річні та інфляційні перевірені судом та визнані обґрунтовано нарахованими.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 05.04.2017, перевірене рішення у справі змінив, виклавши пункти 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (10014, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 03344071) 21100,53 грн. боргу, 5255,13 грн. пені, 649,36 грн. 3 % річних, 5483,50 грн. інфляційних нарахувань, 1336,66 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 965,87 грн. відмовити".

Апеляційний суд підтримав висновки, викладені у рішенні, проте в частині заявленої до стягнення пені встановив, що позивачем при самостійному визначенні останнього періоду з 04.06.2015 по 07.08.2015, за який нараховувалася пеня, не вірно визначено кількість днів прострочення, відповідно здійснено неправильний розрахунок за вказаний період.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення апеляційним судом ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, при заміні судді у колегії, розгляд справи не було розпочато спочатку. На думку скаржника судами порушено п. 5.13.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання (далі-Правила), оскільки не враховано, що лічильник відповідача знімався для проведення позачергової перевірки та ремонту з 25.02.2015 по 26.02.2015.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 01.12.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладено договір №7-2012-ПП-502 на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно пункту 1.1 якого, постачальник постачає природний газ (газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1 договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання пункту 10.1 договору сторони переоформляли додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу у якому визначили планові обсяги на продовжений термін та укладали договірні обсяги постачання природного газу на 2012, 2013, 2014, 2015 роки.

Приписами пунктів 2.6-2.9 договору встановлено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживачу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або у судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

На виконання умов договору упродовж першого півріччя 2015 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" поставило ФОП ОСОБА_4 природний газ в об'ємі 3235 м3 на суму 24847,97грн., що підтверджується як наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу, так і встановленими фактичними обставинами у справі №906/533/15 господарського суду Житомирської області.

Пунктами 4.1, 4.4 договору сторони погодили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності, а визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Сторони погодили, що розрахунковий період за договором від 01.12.2011 становить один місяць - з 08:00 години першого дня місяця до 08:00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору, виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (пункти 4.5 - 4.7 договору).

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Предметом розгляду даного судового спору є стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого газу внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повних та вчасних розрахунків з постачальником.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.629 ЦК України та ст.193, 216 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наслідками розгляду спору судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в порушення умов договору лише частково оплатив вартість газу і наданих послуг, сплативши на рахунок ПАТ "Житомиргаз" 3747,44 грн., внаслідок чого у підприємця виникла заборгованість з оплати спожитого газу за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 рр., у сумі 21100,53грн.

Судом апеляційної інстанції перевірені нараховані на встановлену суму боргу річні, інфляційні та пеню й визнано їх обґрунтованими в сумі 649,36 грн, 5483,50 грн, 5255,13 грн. відповідно.

З огляду на встановлені у справі обставини, висновки апеляційного суду визнаються касаційною інстанцією правомірними та такими, що відповідають законодавству, що регулює дані правовідносини та умовам договору, укладеного сторонами.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм п. 5.13.1. Правил не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі, оскільки за приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Житомирської області від 24.06.2015 у справі №906/533/15, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Житомиргаз" про зобов'язання здійснити перерахунок спожитого природного газу за період 25.02.2015 по 26.02.2015. Відтак, доводи викладені в касаційній скарзі щодо відсутності газового лічильника упродовж 25.02.2015 - 26.02.2015 досліджувались при розгляді справи №906/533/15 і як вбачається з тексту оскаржуваної у даній справі постанови, ці обставини вивчались та враховувались апеляційним судом при вирішені спору.

Посилання скаржника на порушення апеляційним судом положень ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України також визнаються касаційною інстанцією неспроможними, оскільки ст. 102 Господарського процесуального кодексу України визначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. З матеріалів апеляційного провадження вбачається, що доповідач по справі не змінювався, а заміна судді у складі колегії відбулась з дотриманням норм процесуального законодавства, зокрема, ст. 2-1 вказаного Кодексу. При цьому постанову у справі прийнято в уперше сформованому складі. Зі змісту протоколів судового засідання випливає, що права сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 та порядок ведення судового засідання, унормований ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом були дотримані.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №906/248/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Л.І. Рогач