Постанова № 67834244, 18.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 910/21211/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Демидової А.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 27.12.2016 Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017у справі№ 910/21211/16господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"простягнення 459 445 грн. 17 коп.,за участю представників: від позивача: Грубник Д.Л.,від відповідача: Мальована Т.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Демидової А.М., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 459 445, 17 грн., з яких: 121 601,10 грн. процентів за банківським вкладом, 19 508,20 грн. 3% річних, 240 919,83 грн. пені та 77 416,04 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору банківського депозиту №2/14-14/ГД від 13.02.2014 та ст.ст.525, 526, 530, 612, 625, 1058, 1061 ЦК України.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2016 у справі №910/21211/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 121 601,10 грн. процентів по банківському вкладу, 19 508,20 грн. 3% річних, 77 416,04 грн. інфляційних втрат, 24 091,98 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено.

Місцевим господарським судом зменшено суму пені до 10% від заявленого розміру на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України з огляду на наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 910/21211/16 змінено рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував винятковість обставин, яка надає можливість зменшити розмір пені.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник зазначає, що зобов`язання банку перед позивачем за додатками 4 та 5 припинились у строк, встановлений додатками (17.03.2016 та 14.03.2016), а відтак нарахування та стягнення з банку процентів за користування коштами депозитів/додатків понад строк їх дії за ставками цих додатків суперечить правовій природі вкладу та умовам договору та додатків. Тому не можуть підлягати задоволенню вимоги про стягнення з банку процентів у розмірі 18,7% за період затримання перерахування депозитів. Умовами додатків встановлено, що проценти (18,7%) нараховуються виключно по день, що передує дню повернення депозиту.

Після перерахування банком депозитів з процентами (17.03.2016 та 14.03.2016) з депозитного рахунку на транзитний рахунок банку, подальше перерахування коштів на поточний рахунок банку було ускладнено тим, що Правлінням НБУ банк віднесено до категорії проблемних, запроваджено обмеження та введено куратора (постанова НБУ від 15.02.2016 №74/БТ).

Враховуючи сутність пені та беручи до уваги умови п.7.3 договору, п.п. 9.1, 9.3-9.4, 10.1 Загальних умов, вимоги постанов НБУ, не можна кваліфікувати дії банку як неналежне виконання зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції в порушення ст.ст. 43, 83 ГПК України не оцінив докази банку, не дослідив повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи в їх сукупності та безпідставно змінив рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені та неправильно застосував ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

У скарзі вказується на неправомірність рішень в частині стягнення з банку за ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних. Також суди не застосували ч.2 ст.1070 ЦК України, за якою банк мав би сплатити позивачу проценти у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом на вимогу.

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що згідно п.3.1 договору банк нараховує вкладнику проценти на суму депозиту за ставкою, зазначеною в депозитному дорученні/додатку до договору. Відповідно до п.3.2 цього розділу проценти на суму депозиту нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів.

Посилання відповідача на постанову НБУ від 03.03.2016 є помилковим, оскільки в ній запроваджено певні обмеження щодо видачі готівки в іноземній валюті, або банківських металах через каси та банкомати.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

13.02.2014 між ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" як клієнтом та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір банківського депозиту №2/14-14/ГД.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк зобов`язується приймати від вкладника та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти у національній та/або іноземній валютах на умовах строкового банківського вкладу і зобов`язується виплачувати вкладнику депозит/депозити та проценти по депозитам на умовах і в порядку, встановлених Загальними Умовами, депозитними дорученнями/додатками до договору та цим договором.

За п.п.1.2, 2.1 договору особливі умови розміщення депозитів визначаються у депозитних дорученнях/додатках до договору. Вкладник розміщує кожний депозит в банку на підставі відповідного депозитного доручення/додатку до договору.

Згідно п.7.1 договору банківського депозиту за невиконання банком обов`язку щодо своєчасного повернення депозиту та/або за несвоєчасну виплату процентів банк несе відповідальність в формі пені, що буде розраховуватись на суму невиконаного вчасно зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

На виконання п.1.2 договору сторонами укладено додаток депозит "Депозит - Online Premium" №4 від 08.01.2015, згідно з умовами якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок №26516620563310 кошти в сумі 1 000 000 грн. строком до 17.03.2016.

Також сторонами укладено додаток депозит "Депозит -Online Premium" №5 від 30.03.2015, за умовами якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок №26516620563310 кошти в сумі 1 000 000 грн. строком до 14.03.2016.

Суди встановили, що відповідач після закінчення строку розміщення грошових коштів не повернув вкладникові суми депозитів за додатками №4 та №5 у розмірі 2 000 000 грн. та не сплатив проценти, нараховані на суми депозитів.

06.04.2016 позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення суми депозиту, процентів, пені, 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання станом на 06.04.2016 включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №910/6764/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, позов задоволено.

04.08.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти в сумі 17 371,58 грн. з призначенням платежу "виплата % по депозитних коштах за лютий 2016", 1 006 642,08 грн. з призначенням платежу "виплата депозитних коштів 1000000,00 та процентів 6642,08 згідно дог. №5 від 30.03.2015", 1 008 174,86 грн. з призначенням платежу "виплата депозитних коштів 1000000,00 та % 8174,86 згідно договору №4 від 08.01.2015", що підтверджується випискою за 04.08.2016 по рахунку, відкритому позивачу в ПАТ "Сбербанк Росії".

Згідно додатку №4 за період з 07.04.2016 (день, по який з відповідача стягнуто проценти згідно рішення у справі №910/6764/16) по 03.08.2016 (день, що передує дню фактичного повернення коштів вкладнику) за ставкою 18,7% (відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень №12 до додатку №4 від 12.02.2016) проценти на банківський вклад складають 60 800,55 грн.

Згідно додатку №5 за період з 07.04.2016 (день, по який з відповідача стягнуто проценти згідно рішення у справі №910/6764/16) по 03.08.2016 (день, що передує дню фактичного повернення коштів вкладнику) за ставкою 18,7% (відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень №10 до додатку №5 від 11.02.2016) проценти на банківський вклад складають 60 800,55 грн.

7. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Обставини щодо невчасного повернення депозиту та несплати відсотків встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №910/6764/16 та не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи згідно ст.35 ГПК України.

Відповідно до п.1.3 договору про внесення змін №12 до додатку депозиту № 4 строк розміщення коштів на депозитному рахунку - до 17.03.2016.

Згідно п.1.3 договору про внесення змін №10 до додатку депозиту № 5 строк розміщення коштів на депозитному рахунку - до 14.03.2016.

Посилання скаржника на ст.1070 ЦК України правильно відхилено апеляційним господарським судом, оскільки вказана норма застосовується тільки в тому випадку, якщо договором не визначено розміру процентної ставки за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії.

Як правильно вказано господарськими судами попередніх інстанцій, закінчення строку вкладу є підставою для повернення депозитних коштів та не є підставою для припинення правовідносин між сторонами за договором банківського вкладу з огляду на умови договору та наведені норми права.

При цьому, з договору банківського депозиту, а саме п.4.1 договору вбачається, що цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів по вкладу позивача, що не був вчасно повернутий у сумі 121 601,10 грн.

Проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056 1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст.625 ЦК, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором). (Див. аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві ВСУ від 01.07.2014).

Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України у постанові від 29.05.2013 у справі №6-39цс13.

Господарськими судами попередніх інстанцій правильно застосовано ст.625 ЦК України та з перевіркою розрахунку стягнуто нараховані суми 3% та інфляційних втрат.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційний господарський суд встановив відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки. Відхилено посилання на запровадження постановами НБУ обмежень, оскільки відповідні заборони стосувалися лише використання іноземної валюти. Разом з тим, депозит був переданий банку у національній валюті.

Судом також враховано, що в добровільному порядку до винесення рішення суду у справі №910/6764/16 відповідач не здійснював жодної проплати щодо повернення депозиту та сплати процентів за період з 11.02.2016 по 16.03.2016.

Натомість судом апеляційної інстанції звернуто увагу, що позивач зареєстрований та здійснює свою діяльність в зоні проведення АТО, що значно вливає на фінансовий стан останнього.

Враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за договором банківського депозиту, майновий стан обох сторін, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

З такими висновками погоджується Вищий господарський суд України.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №910/21211/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: А. Демидова

І. Плюшко