Постанова № 67834180, 17.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року Справа № 920/953/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№ 920/953/14 Господарського суду Сумської областіза позовомПрокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській областідо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб", 1) Сумська міська рада; 2) Сумська обласна радапро за участю прокурора від відповідача: від третіх осіб:стягнення 1329128,64 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5, не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.12.2016 у справі № 920/953/14 (у складі колегії суддів: Заєць С.В.-головуючого, Соп'яненко О.Ю., Яковенко В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не здійснено розрахунку маси забруднюючих речовин, які викинуті в атмосферне повітря відповідачем, а дані статистичних спостережень відповідача не є розрахунком маси забруднюючих речовин, який обов'язково має здійснюватися відповідно до п.п. 3.6, 3.7 Методики.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 (у складі колегії суддів: Россолов В.В.-головуючого, Пелипенко Н.М., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2016 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області скасовано, і прийнято нове рішення, яким позов прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області задоволено в повному обсязі. Стягнуто із Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" 1329128,64 грн. шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 398738,60 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України; 265825,72 грн. - спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 664564,32 грн. - до місцевого бюджету Сумської міської ради, із початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Сумської міської ради по коду бюджетного призначення платежу -24062100, р/р №33119331700002, ОКПО 37970593, відкритий в УДКСУ в Сумській області, МФО 837013, 21930,62 грн. витрати з оплати судового збору.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Дочірнє підприємство "Завод обважених бурильних та ведучих труб" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області скасувати,, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2016 залишити без змін.

У касаційній скарзі скаржник посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, представника скаржника, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено і матеріалами справи підтверджується, що з 05.11.2013 по 25.11.2013 Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", за результатами якої складено відповідний акт.

В ході перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що в період з 11.04.2013 по 05.11.2013 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювались без відповідного дозволу, які вважаються наднормативними.

Державною екологічною інспекцією у Сумській області 07.11.2013 складено протокол про адміністративне правопорушення № 004687 у зв'язку із здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферу в період з 11.04.2013 по 05.11.2013 без відповідного дозволу та накладено адміністративне стягнення на начальника відділу - головного енергетика Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" згідно із ч. 2 ст.308 КУпАП.

Про вказані обставини прокурору Сумської області стало відомо внаслідок проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у зв'язку з чим останній, надав розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, здійснений Державною екологічною інспекцією у Сумській області, сума якого, з урахуванням останніх уточнень позовних вимог, склала 1329128,64 грн., звернувся до господарського суду з цим позовом на підставі вимог ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. п. 3.6, 4.1 Методики.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За приписами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Господарські суди дійшли до правильного висновку, що протиправна поведінка відповідача в даному випадку полягає у здійсненні викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 01.07.2013 по 30.09.2013 без отримання спеціального дозволу на реалізацію відповідних дій, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, складовою частиною якого є безпечне атмосферне повітря, та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) і зобов'язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66).

Правопорушення проти довкілля посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Враховуючи специфіку екологічної шкоди (можливість прояву її наслідків через певні, а інколи значні, проміжки часу), Методика її розрахунку складається на підставі факту вчинення екологічної шкоди.

Пункт 1.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (далі Методика) дає визначення поняттю викиду, як надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднюючої речовини, як речовини хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до даного пункту затверджений гранично допустимий викид - дозволений обсяг викиду забруднюючої речовини, який встановлений у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: для стаціонарних джерел викидів, які віднесені до основних, у мг/куб.м та г/с; для джерел викидів, віднесених до інших, у мг/куб.м; для джерел викидів, на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства, у г/с.

Відповідно до п. п. 2.1.2, 2.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що шкода полягає у викиді в атмосферне повітря речовин хімічного походження без визначення (узгодження) від держави їх гранично-дозволеного обсягу (лімітів), унаслідок чого можуть не тільки погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, стан інших об'єктів природного середовища. Фактично не відбулось зарахування коштів до бюджету відповідного рівня.

За змістом п. п. 2.1.2, 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1 Методики).

Пунктом 4.1 Методики встановлено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на підставі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно із Методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказаний припис Методики визначає можливість розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря за даними, зафіксованими в документації суб'єкта господарювання, зокрема, в звіті про охорону атмосферного повітря (дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП), проте не встановлює необхідності його здійснення безпосередньо під час проведення перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у формах № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) (квартальна) відображаються дані про викиди забруднювальних речовин та парникових газів від стаціонарних джерел забруднення. Дані про викиди від пересувних джерел забруднення, включаючи виробничу, сільськогосподарську та іншу техніку, а також автомобільний та інші види транспорту, у цих формах не враховуються (пункт 1.4).

У звітності за формою № 2-ТП (повітря) (квартальна) інформація відображається за кожний квартал окремо без урахування даних про викиди в попередньому кварталі (пункт 1.5).

У розділі 1 форм № 2-ТП (повітря) (річна) та № 2-ТП (повітря) (квартальна) визначення викидів забруднювальних речовин та парникових газів в атмосферне повітря проводиться для виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок), які наведено в додатку 1 Перелік виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок). У графі 1 вказуються сумарні викиди забруднювальних речовин та парникових газів відповідно до Переліку забруднювальних речовин та парникових газів (додаток 2), включаючи підсумкові коди (пункт 2.1).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що форма державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП містить повні відомості щодо маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для здійснення розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючих речовин (коефіцієнт mi) Державною екологічною інспекцією запитувались дані, необхідні для визначення відповідних мас (листи від 15.11.2013 № 2814/02-16, від 04.12.2013 № 3010/02-16, від 27.12.2013 № 329/02-16, від 24.02.2014 № 480/02-16). Відповідні листи залишились без належного реагування від відповідача у зв'язку з чим інспекцією проведено розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин (коефіцієнт mi) на підставі даних статистичної звітності за формою державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП за ІІІ квартал 2013 року.

Викид забруднюючих речовин підтверджується наявним у матеріалах справи звітом з інвентаризації викидів забруднюючих речовин на Дочірньому підприємстві "Завод обважених бурильних та ведучих труб" (Том 1, а.с.40-71).

В статистичній звітності за формою державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП за ІІІ квартал 2013 року (Том 1, а.с.39) детально відображено масу викидів окремої забруднювальної речовини та парникових газів відповідно до Переліку забруднювальних речовин та парникових газів, як визначають п.п. 1.4, 1,5, 2.1 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (річна) та № 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (квартальна). Таким чином дані державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП за ІІІ квартал 2013 року (Том 1, а.с.39) містять детальну інформацію щодо кожної окремої маси забруднювальних речовин, викид яких здійснено Дочірнім підприємством "Завод обважених бурильних та ведучих труб" у ІІІ кварталі 2013 року.

Позивачем доведено наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки саме у зв'язку із несвоєчасним отриманням спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря з 01.07.2013 по 30.09.2013 відповідач без погодження із державними органами обсягів та лімітів викиду, проведення оплати, здійснював викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що питання можливості проведення розрахунку маси викиду забруднюючих речовин в порядку п. 3.6 Методики на підставі даних статистичного звіту № 2-ТП (повітря) не відноситься до компетенції судового експерта, а є прерогативою суду. Таким чином відповідне експертне дослідження не відповідає принципам належності і допустимості та суперечить наявним матеріалам у справі.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області прийнято із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія Вищого господарського суду України вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 920/953/14 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.