Вирок № 67831896, 20.07.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/807/17

Провадження №1-кп/319/75/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря Фінько Ю.В.,

за участю прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Кльопова А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Куйбишевського районного суду Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2015 року за №42015080370000023,

відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сарни Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, освіта середня, працюючого стропальником, неодруженого,

за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 413 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На виконання Указу виконуючого обов'язки Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_2 11 серпня 2014 року був призваний за мобілізацією Сарненським РВК Рівненської області та був направлений для подальшого проходження військової служби у військову частину польова пошта В0113. Наказом командира військової частини польова пошта В0113 від 11.08.2014 №160 молодшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира 3 відділення 2 взводу 3 мотопіхотної роти військової частини, зараховано на всі види забезпечення. 18 грудня 2014 року під час перевірки особового складу було виявлено відсутність на місці служби, місці дислокації базового табору військової частини польова пошта В0113, який знаходився у Куйбишевському районі Запорізької області, молодшого сержанта ОСОБА_2 Діючи на порушення ст.ст. 3-6, 11, 16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, молодший сержант ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби, 18 грудня 2014 року самовільно залишив місце служби - місце дислокації базового табору військової частини польова пошта В0113, який дислокувався у Куйбишевському районі Запорізької області, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та ухилявся від проходження військової служби до 16 червня 2017 року.

Тим самим ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби.

Також 18 грудня 2014 року молодший сержант ОСОБА_2, перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини польова пошта В0113 у Куйбишевському районі Запорізької області, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 148 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пп. 2.26, 4.4. Інструкції організації обліку, зберігання та видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, передав ввірену йому для службового користування зброю - підствольний гранатомет ГП-25 НОМЕР_3 невстановленому слідством військовослужбовцю військової частини польова пошта В0113, внаслідок чого зброю вартістю 1 327,77 грн. було втрачено.

Тим самим ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 413 КК України - втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів, визнав повністю, та пояснив суду, що дійсно був призваний за мобілізацією у Збройні Сили України, де проходив військову службу у військовій частині польова пошта В0113. До виконання військового обов'язку ставився нормально, мобілізації не уникав. Батьків в нього немає: мати померла, коли йому було 14 років, батько залишив у 15-річному віці. Його виховував з 15 років дід. Військову частину залишив, оскільки захворів дід, та крім ОСОБА_3 нема кому було піклуватися про діда. До військкомату зі зізнанням з'явився добровільно. В час після залишення військової частини і до з'явлення зі зізнанням працював та доглядав за дідом, оскільки є єдиною близькою людиною. В судовому засіданні обвинувачений заявив про своє щире розкаяння. Також пояснив, що підствольний гранатомет в порушення встановлених інструкцій передав іншому військовослужбовцю, проте контакти з ним втрачені.

Враховуючи неоспорення обставин залишення ОСОБА_2 військової частини 18 грудня 2014 року, втрату ним ввіреної йому зброї - підствольного гранатомету ГП-25 НОМЕР_4, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за погодженням з прокурором, обвинуваченим та потерпілим було визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо цих обставин. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та потерпілому наслідки щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було визначено наступний порядок дослідження доказів: дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого, допит обвинуваченого, дослідження документів в обґрунтування цивільного позову.

У судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до яких ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах в межах висунутого обвинувачення повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.408 та ч. 2 ст. 413 КК України.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обставинами, що відповідно до статті 66 КК України пом'якшують покарання, є з'явлення зі зізнанням та щире каяття, про що зазначено в обвинувальному акті, та що підтверджено прокурором під час судового розгляду.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2, суд у відповідності зі ст.65 КК України враховує конкретні обставини справи, тяжкість скоєних ним злочинів, які є злочином середньої тяжкості, обставини справи, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого.

З урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2, його відношення до вчиненого злочину, суд, керуючись ст.ст. 65-67 КК України, вважає можливим призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 408 та ч. 2 ст. 413 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, застосувати статті 75, 76 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням на певний термін.

Також суд, враховуючи щире каяття обвинуваченого, його з'явлення зі зізнанням, визнання вини під час судового розгляду, наявність постійного місця роботи, не вважає за необхідним обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого. Більш того необхідність у раніше обраному запобіжному заході у вигляді домашнього арешту також відсутня.

До початку судового розгляду прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини А4367 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої злочином, а саме - втратою підствольного гранатомету в розмірі 13 277 грн., тобто в десятикратному розмірі вартості втраченої зброї.

Розглядаючи цивільний позов, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 13 постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину. Згідно з п. 14 цієї постанови військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови КМУ від 02.11.1995 №880 «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості» у десятикратному розмірі відшкодовується нестача вогнепальної і холодної зброї - пістолети, револьвери, автомати, гвинтівки, карабіни, кулемети, гранатомети, вогнемети, кортики, багнети-ножі, ножі (розвідників, водолазні, десантні та стропові).

Згідно відповіді військової частини від 26.06.2017 вартість 40 мм підствольного гранатомету ГП-25 станом на вересень 2014 року становить 1 327,77 грн. Таким чином, розмір шкоди, що підлягає стягненню, становить 13 277,70 грн.

Тобто цивільний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, ст. 1166 ЦК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 408 та ч. 2 ст. 413 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

- за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 413 КК України, - у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Застосувати ч. 1 ст. 70 КК України і призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік шість місяців.

Відповідно до ст.76 КК України, у зв'язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирати. Обраний раніше запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Цивільний позов заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини А4367 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Сарненським РВ УДМС України в Рівненській області 19 лютого 2016 року, зареєстрованого у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь військової частини А4367 (ідентифікаційний код 24982887, розташована за адресою: 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Леваневського, 2, розрахунковий рахунок №37118047601444 у Державній казначейській службі України МФО 820172) 13 277,70 (тринадцять тисяч двісті сімдесят сім 0-70) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Т.Р.Хамзін