Постанова № 67831862, 19.07.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/635/17

Провадження №2-а/319/29/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого суддіВалігурського Г.Ю.,

при секретарі Шипко.А.В.

за участю:

позивача не прибув,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Більмак справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пологівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 обєднаного УПФУ в Запорізькій області з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з березня 2016 року; зобовязання поновити нарахування та виплату пенсії; виплатиту заборгованості за період, починаючи з березня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначив, що у 2003 році здобув право на одержання державної пенсії. Раніше був зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 де й перебував на обліку у пенсійному фонді та отримував пенсію. У звязку з проведенням АТО з грудня 2014 року перебуває на обліку в ОСОБА_3 обєднаному управлінні пенсійного фонду України та отримував пенсію. Проте з березня 2016 року виплата пенсії йому припинена. Вважає, що припинення виплати йому пенсії безпідставне, у звязку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 20.06.2017 року здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача ОСОБА_3 обєднаного УПФУ в Запорізькій області на Пологівське обєднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі Пологівське ОУПФУ).

В судове засідання позивач не прибув, у позові просив суд справу розглядати без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється за відсутністю позивача.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що за результатами інформаційного обміну бази даних вимушено переміщених осіб з управління соціального захисту ОСОБА_3 райдержадміністрації позивачу виплата пенсії була призупинена з 01.03.2016 року з позначенням причини «вибув в інший район». Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно довідки від 10.11.2015 № НОМЕР_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, де зазначено фактичне його місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (смт Більмак), вул. Польова, буд. 33а.

ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Пологівському ОУПФУ в Запорізькій області та до 01.03.2016 року отримував пенсію, що підтверджується розпорядженням №59 від 23.11.2015 р. та довідкою про розмір призначеної і фактчино отриманої пенсії від 13.06.2017 р. №922/05.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами обміну інформації з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб виплату пенсії, з березня 2016 року та вказаної вище довідки від 13.06.2017 р. №922/05 ОСОБА_2 призупинено виплату пенсії з причини «вибув в інший район».

Таким чином спірним питанням є правомірність дій Пологівськоого обєднаного УПФУ в Запорізькій області щодо призупинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 року.

Відповідно п. 3.1.Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009вказано, що в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

У п. 3.3. Рішення КСУ № 25-рп/2009 вказано, що виходячи із правової позиції, соціальної природи пенсій право громадянина не одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

Відповідно достатті 8 ОСОБА_4 України,ОСОБА_4 Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіОСОБА_4 Україниі повинні відповідати їй. ОСОБА_4 Україниє нормами прямої дії.

Згідно ч.2статті 19 ОСОБА_4 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_4та законами України.

Відповідно до ч.3статті 22 ОСОБА_4 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 ОСОБА_4 Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно достатті 64 ОСОБА_4 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихОСОБА_4 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 ОСОБА_4 України.

Пунктом 19Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22ОСОБА_4 Українине підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановленихОСОБА_4 Україниі чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватисяОСОБА_4 Українияк актом прямої дії.

Відповідно достатті 1 ОСОБА_4 України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 ОСОБА_4 України).

За приписамистатті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіОСОБА_4 Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цьогорішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції,суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справі «Пічкур проти України» як джерело права відповідно до України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09.09.2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Отже, умовами виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року на час видачі довідки позивачу 10.11.2015 року, строк її дії становив шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №352 було також внесено зміни до постанови №509, згідно яких довідка діє безстроково. Довідка, що видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Безпосередньо у довідці виданій позивачу міститься відмітка про її дію безстроково.

Відповідно статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: вчинила дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Законупоновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених статтею 49 зазначеного Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії, а тому на час припинення відповідачем виплати позивачу пенсії 01.03.2016 року були відсутні, встановлені зазначеним Законом на це підстави.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року №365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отриманняінформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд приймає до уваги те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося 01 березня 2016 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року №365 та з підстав, не передбачених у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому припинення виплати пенсії позивачу з підстав вказаних у Порядку також є необґрунтованим.

Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно частини 2статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихОСОБА_4, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено врішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого реченнястатті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з 01.03.2016 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Пологівського ОУПФУ слід визнати протиправною та відновити нарахування та виплату позивачу, призначеної раніше пенсії з 01 березня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122,158-163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_2 до Пологівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Пологівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року протиправною.

Зобов'язати Пологівське обєднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_2, виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судомчастини третьої статті 160цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.Ю. Валігурський