Ухвала суду № 67828445, 12.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1798/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю представника позивача Булиги І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»» до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2016 року ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, в якому просило суд:

- скасувати податкову вимогу №4026-17 від 04.11.2016р.;

- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №556 від 04.11.2016р.;

- зобов'язати відповідача надати розстрочення сплати грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 5496095 грн. за вересень 2016р. терміном на 3 місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1 832 032 грн. щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було безпідставно відмовлено підприємству у наданні розстрочення сум грошових зобов'язань, оскільки, на думку позивача, подана ним заява цілком відповідала встановленій формі та містила всі необхідні документи, у зв'язку з якими виникла заборгованість, на підставі якої, в подальшому, була прийнята податкова вимога.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року адміністративний позов ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено частково. Визнано протиправною відмову Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у наданні позивачу розстрочки грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5496095 грн. листом від 25.11.2016р. за №8009/9/21-03-17-02-09. Зобов'язано Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.10.2016р. №08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Начальник Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 28.03.2017р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р., та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача мотивовано наполягав на залишенні без задоволення апеляційної скарги податкового органу.

Представник відповідача в судове засідання суду 2-ї інстанції двічі не прибув з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ДП «Херсонський облавтодор» подало декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, в якій задекларувало до сплати до бюджету 5496095 грн.

27.10.2016р. позивач звернувся до Херсонської ОДПІ та ГУ ДФС у Херсонській області із заявами №08-24/905 та №08-24/907, в яких просив розстрочити сплату грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 5496095 грн. терміном на 3 (три) місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року - по 1832032 грн. щомісяця.

До вказаних заяв підприємством позивача було додано: податкова декларація з ПДВ за вересень 2016 року, економічне обґрунтування щодо можливості погашення розстроченого податкового зобов'язання з ПДВ, графік погашення податкових зобов'язань з ПДВ, аналіз фінансового стану щодо встановлення загрози виникнення по ДП «Херсонський облавтодор», довідка про залишки коштів на поточних рахунках, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2016р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-вересень 2016 року, баланс станом на 30.09.2016р., економічне обґрунтування та аналіз фінансового стану ДП «Херсонський облавтодор» на 30.09.2016р.

04.11.2016р. Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області сформувала податкову вимогу №4026-17, якою повідомила підприємство позивача про те, що станом на 03.11.2016р. сума податкового боргу по ПДВ становить 5277467 грн., також відповідачем, в той же день було прийнято рішення №556 про опис майна платника податків у податкову заставу. Вказані рішення отримані позивачем 10.11.2016р.

25.11.2016р. Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області своїм листом №8009/9/21-03-17-02-09 повідомила позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов'язань. Підставою для відмови зазначено те, що в заяві та доданих до неї документів ДП «Херсонський облавтодор» нібито не зазначено жодної обставини з переліку визначених Постановою №1235, які є беззаперечною підставою для розстрочення грошового зобов'язання, підприємством надано довідку про залишки коштів на поточних рахунках, які не підтверджені документально банківськими установами. Оскільки сума розстрочення грошових зобов'язань була більше 3 млн. грн., відповідач листом від 07.11.16 № 6630/8/21-22-17-12 звернувся до ДФС України щодо розстрочення грошового зобов'язання позивача, листом-відповіддю ДФС України було повідомлено відповідача про відсутність законних підстав для надання такого розстрочення.

Вважаючи таку відмову відповідача у наданні розстрочення безпідставною і протиправною, а також прийняті податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу такими, що прийняті передчасно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з часткової неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту вимог пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Так, у відповідності до приписів пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

За змістом норм ст.32 ПК України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк і здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань визначені ст.100 Податкового кодексу України, «Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (затв. наказом Міндоходів України від 10.10.2013р. №574), Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

Як встановлено положеннями п.100.1 ст.100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу - є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

З приписів п.100.2 ст.100 ПК України видно, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.100.6 ст.100 ПК України, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Як передбачено п.100.4 ст.100 ПК України, підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до п.3.1 Розділу ІІІ «Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Згідно п.3.2 Розділу ІІІ Порядку №574, за результатами розгляду заяви про розстрочення податкового боргу керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у п.3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

Отже, відповідно до вищезазначених норм, при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань контролюючим органом з'ясовується існування обставин, що є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється оцінка фінансово-господарського стану підприємства.

Крім того, положеннями п.2.1 Розділу ІІ Порядку встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми; головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн. гривень; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.

До того ж, слід зазначити, що при вирішенні питання розстрочення та оцінці фінансово-господарського стану необхідно брати до уваги і Методичні рекомендації щодо встановлення загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу та проведення аналізу фінансового стану підприємств, які звертаються до органів Міндоходів для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), які були скеровані всім підпорядкованим органам листом Міндоходів України від 05.06.2013р. №7017/7/99-99-11-02-03-17.

Так, як вбачається зі змісту п.1.3 вказаних вище Методичних рекомендацій, за результатами аналізу фінансового стану визначаються: загроза виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу підприємства; оцінка фінансово-господарської діяльності та платоспроможності підприємства; фінансова стійкість та динаміка основних показників діяльності підприємства; достатність заходів, які планується реалізувати для виконання розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (боргу). Об'єктом аналізу фінансового стану є фінансові, виробничі та інвестиційні показники діяльності підприємства (п.1.4). За результатами розгляду документів та аналізу фінансового стану підприємства-заявника керівник (заступник керівника) органу Міндоходів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви, які у разі прийняття рішення органом ДПС вищого рівня розподіляються між органами Міндоходів різних рівнів відповідно до п.3.2 наказу №1261, приймає рішення про розстрочення (відстрочення) сплати сум грошових зобов'язань (податкового боргу) або відмовляє платнику у розстроченні (відстроченні) письмово з викладенням причин відмови.

Далі, після проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства-заявника органом Міндоходів складається висновок, який повинен мати такі основні розділи: загальна характеристика діяльності підприємства (назва, статус та інші реєстраційні дані, структура власників, основні узагальнюючі показники діяльності підприємства за поточний та минулий роки тощо); висновок щодо існування загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу з наведенням обґрунтувань; оцінка фінансово-господарського стану (фінансова, виробнича та інвестиційна діяльність) та висновок щодо платоспроможності або неплатоспроможності підприємства; оцінка резервів поліпшення ефективності функціонування підприємства та висновок про фінансову стійкість підприємства; оцінка забезпечення податкового кредиту; узагальнюючий висновок про доцільність застосування режиму розстрочення (п.2.2).

Інформація згідно з вимогами Методичних рекомендацій (у т.ч. аналітичні таблиці, додаткові матеріали та розрахунки) підприємством надається у добровільному порядку і використовується органом Міндоходів для встановлення загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, проведення аналізу фінансового стану та формування висновку щодо доцільності застосування режиму розстрочення (відстрочення). Здійснення органом Міндоходів аналізу загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу та аналізу фінансового стану проводиться на підставі оригіналів документів (засвідчених підписом керівника та проставленням печатки підприємства), які надано у пакеті документів у вигляді додатків.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, позивач, відповідно до приписів п.2 ч.1 Постанови КМУ від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», звернувся до ОДПІ та ГУ ДФС у Херсонській області із заявами про розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу посилаючись на загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Однак, відповідач, прийнявши вказану заяву до свого розгляду, додатково не вточнив ніякі відомості та, дослідивши всі надані платником документи, 25.11.2016р. своїм листом №8009/9/21-03-17-02-09 повідомив позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов'язань, зазначивши причиною такої відмови - відсутність в заяві та доданих до неї документів жодної обставини з переліку визначених Постановою КМУ №1235.

Так, приймаючи висновок щодо визначення існування (відсутності) загрози виникнення податкового боргу Херсонською ОДПІ було встановлено, що у позивача фактично відсутня загроза виникнення боргу з ПДВ, оскільки коефіцієнт загрози виникнення податкового боргу (Кз або Кзн) складає 1,06, а при значенні Кз (або Кзн) більше одиниці підприємство забезпечено ресурсами для погашення податкових зобов'язань, загроза виникнення податкового боргу відсутня.

Разом з тим, п.3.1 Методики встановлено, що при значенні Кз (або Кзн) більше одиниці підприємство може надати додаткову інформацію про очікуване надходження коштів у рахунок погашення дебіторської заборгованості до граничного терміну сплати з урахуванням особливості фінансової діяльності підприємства. Також підприємство може додатково пояснити рух коштів та поточних фінансових інвестицій, надати відповідні обґрунтування, розрахунки та розшифрувати структуру дебіторської заборгованості з наданням відомостей про чинники, які унеможливлюють її своєчасне отримання. Вся додаткова інформація, розрахунки та обґрунтування повинна бути документально підтверджена.

Таким чином, на підставі цих даних заявник має додатково розрахувати Кз (або Кзн) і скласти висновок про неможливість виконання грошових зобов'язань. Контролюючий орган розглядає ці розрахунки, висновок і у разі визнання належно обґрунтованими за результатами аналізу встановлює наявну загрозу накопичення або непогашення податкового боргу. У разі якщо підприємство не в змозі надати зазначені обґрунтування, контролюючий орган визнає відсутність такої загрози, що є підставою для відмови у наданні розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, податкова інспекція не просила надати платника податків та не витребувала у нього ніяких додаткових документів.

Крім того, при оцінці платоспроможності підприємства відповідач встановив, що позивач має ознаки неплатоспроможності та не забезпечення оборотними коштами для виконання зобов'язань, коефіцієнт ліквідності склав 0,7.

Насправді цей коефіцієнт фактично показує, скільки відсотків боргів підприємство зможе сплатити, а скільки перейде до розряду прострочених. Оцінка платоспроможності підприємства здійснюється для встановлення можливості погашення підприємством грошових зобов'язань (п.3.2 Методичних рекомендацій). У випадку невідповідності коефіцієнта покриття теоретично виправданому значенню (якщо він менший 2) необхідно розглянути заходи, заплановані підприємством для забезпечення виконання короткотермінових зобов'язань. Підприємство може надати очікувані за період дії розстрочки (відстрочки) зміни обсягів оборотних активів та зобов'язань, які покращать платоспроможність підприємства. Наприклад, підприємство може надати копії господарських договорів (контрактів), за якими передбачено отримання коштів або інших активів, відомості про майбутні кредити банків або фінансових організацій, позики з бюджету тощо.

З вказаного вище вбачається, що значення коефіцієнта загальної ліквідності, в даному випадку, фактично підтверджує загрозу виникнення податкового боргу у позивача, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань платника податків. Тобто, на час звернення позивача із заявою про розстрочення він мав ознаки неплатоспроможності, що є додатковим підтвердженням загрози виникнення (накопичення) податкового боргу.

Отже, враховуючи наведене оскільки відповідачем не було взято до уваги усі обставини економічного становища підприємства позивача, то, відповідно, ним було помилково та протиправно відмовлено йому у наданні розстрочення податкових зобов'язань.

Що ж стосується інших позовних вимог, пов'язаних із зобов'язанням ОДПІ прийняти рішення про розстрочення грошового зобов'язання з ПДВ, то на думку, судової колегії, судом 1-ї інстанції було вірно зазначено, що при встановлені факту неправомірних дій чи рішення суб'єкта владних повноважень, суд не може тільки зафіксувати протиправність дій або рішень, яка є очевидним для самого позивача, а й вжити певні заходи щодо відновлення порушеного права, можливим способом відновлення такого порушеного права є зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення цих дій.

При цьому, слід зазначити, що така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008р., згідно з якими, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, а також і з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який, в свою чергу, неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи недодержання податковим органом порядку розгляду заяви ДП «Херсонський облавтодор» про надання розстрочення грошового зобов'язання, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву позивача.

Крім того, приймаючи остаточне рішення по даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент ухвалення судом 1-ї інстанції рішення, т.б. станом на 08.12.2016р., позивачем було вже реально сплачено грошове зобов'язання з ПДВ у повному обсязі. Однак, разом з тим, зазначена обставина не скасовує того факту, що на момент звернення до податкового органу із вимогою про розстрочення цього грошового зобов'язання та на момент відмови, були наявні усі необхідні підстави для такого розстрочення, та у зв'язку з неправомірною відмовою в якій, в подальшому, позивачу, не зважаючи на фактичне погашення вказаного вище податкового боргу, були нараховані штрафні санкції.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко