Ухвала суду № 67828058, 20.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/583/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 № 0005103113, № 0007103113 та № 0006103113.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.10.2016 по 02.12.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Артель" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено Акт від 29.12.2016 №145/10-36-14-01-13/30554583.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем:

підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у частині виплати працівникам підприємства доходу у вигляді додаткового блага у загальній сумі 310393,69 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 50175,15 грн.;

- підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 09.09.2003 №451, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за №960/8281, у частині надання з недостовірними відомостями розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку за перший та другий квартал 2015 року;

- пункту 1.3 статті 16 розділу ХХ та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у частині виплати працівникам підприємства доходу у вигляді додаткового блага в загальній сумі 310393,69 грн. без утримання військового збору, що призвело до його заниження на загальну суму 3699,04 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017:

- №0005103113, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 102738,12 грн., у тому числі 50175,15 грн. за податковим зобов'язанням, 36924,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 15638,68 грн. пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України;

- №0007103113, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн.;

- №0006103113, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 7604,26 грн., у тому числі 3699,04 грн. за податковим зобов'язанням, 2699,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 1205,56 грн. пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та достатні докази, які спростовують доводи контролюючого органу про відсутність зв'язку наданих (компенсованих) послуг мобільного зв'язку та виплачених працівникам коштів на відрядження з господарською діяльністю підприємства.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтується на встановлених у ході перевірки фактах не включення до загального місячного оподатковуваного доходу працівників ТОВ "Артель" додаткового блага у вигляді вартості послуг мобільного зв'язку на загальну суму 249091,54 грн., а також у вигляді коштів у розмірі 61302,15 грн., виплачених на відрядження працівникам.

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додатковим благом кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платники податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1); 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.2); 162.1.3. податковий агент (підпункт 162.1.3).

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 Податкового кодексу України визначено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1);

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункт 164.2.2);

сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу (підпункт 164.2.11)

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Отже, надання працедавцем своїм працівникам послуг рухомого (мобільного) зв'язку (компенсація їх вартості), не є додатковим благом та вартість таких послуг не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за умови, що надання таких послуг (компенсація їх вартості) зумовлено виконанням працівником трудової функції.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Артель" (Абонент) та ПрАТ "Київстар" (Оператор) був укладений договір про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 21.08.2001 №338005, у порядку та на умовах якого Оператор надає Абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а Абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість.

Позивач зазначав, що на підприємстві існує необхідність підтримки оперативного зв'язку з підприємствами-постачальниками, клієнтами, швидкого прийняття управлінських рішень, спілкування у період відряджень, у зв'язку з чим було вирішено забезпечити мобільним зв'язком ряд посад на підприємстві.

Наказом ТОВ "Артель" від 03.01.2014 №3/пе "Про впровадження мобільного зв'язку на підприємстві" у зв'язку з виробничою необхідністю вирішено забезпечити мобільним зв'язком посади головного інженера, головного технолога, директора дільниці "Бородянка", директора по персоналу, заступника генерального директора, інженера з комплектації, менеджера зі збуту, начальника відділу збуту, начальника ВТК та лабораторії, начальника лабораторії, начальників цехів, технічного директора, технолога, фахівця з організації майнової та особистої безпеки, фінансового директора.

Розпорядженням ТОВ "Артель" від 13.01.2014 №1, прийнятим на виконання положень наказу від 03.01.2014 №3/пе, у зв'язку з виробничою необхідністю контролю за надходженням і реалізацією товарно-матеріальних цінностей та для оперативного контролю за діяльністю підприємства, працівникам, забезпеченим мобільним зв'язком, дозволено використання послуг мобільного зв'язку "Київстар" у позаробочий час та вихідні дні.

Наказом ТОВ "Артель" від 03.01.2016 №1-в розширено кількість посад, забезпечених мобільним зв'язком, зокрема, додані посади бухгалтерів, заступників директора, виконавчого директора, генерального директора, комерційного директора, завідувачів складів, менеджерів зі збуту, начальника зі збуту, начальника лабораторії, начальника відділу економічної безпеки, системного адміністратора та інші.

У період з 01.01.2014 по 30.06.2016 ПрАТ "Київстар" було виставлено ТОВ "Артель" рахунки за послуги рухомого (мобільного) зв'язку на загальну суму 249091,54 грн., у тому числі за 2014 рік - на суму 63790,94 грн., за 2015 рік - на суму 121090,60 грн., за 2016 рік - на суму 64210,00 грн.

Вказані рахунки були оплачені позивачем у повному обсязі.

Довідками від 02.03.2017 №30 та №31 від 03.03.2017 позивачем було надано відомості про прізвища та ініціали осіб, які користуються послугами мобільного зв'язку за рахунок ТОВ "Артель" у розрізі переліку посад, затверджених наказами ТОВ "Артель" від 03.01.2014 №3/пе та від 03.01.2016 №1-в. Особи, вказані у зазначених довідках, перебувають у трудових відносинах з ТОВ "Артель".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено зв'язок витрат послуг мобільного зв'язку з веденням господарської діяльності.

Також, апелянт стверджує, що позивачем протиправно не включено до загального оподатковуваного доходу грошових коштів у сумі 61302,15 грн., виплачені працівникам на відрядження, оскільки такі відрядження не були пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, а тому виплачені кошти є додатковим благом у розумінні податкового законодавства та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до пп. 165.1.11 п.165.1 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Отже, видані на відрядження кошти не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та не включаться до загального місячного оподатковуваного доходу за умови, що відрядження пов'язане з господарською діяльністю підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на відрядження працівникам виплачено коштів у сумі 61302,15 грн., що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 16.11.2015 №30 на суму 11726,02 грн., від 23.11.2015 №31 на суму 13489,68 грн, від 15.12.2015 №38 на суму 3858,88 грн., від 15.12.2015 №37 на суму 2005,54 грн., від 05.02.2016 №9 на суму 14517,52 грн., від 28.03.2016 №21 на суму 15704,51 грн.

На підтвердження зв'язку таких відряджень з господарською діяльністю позивачем надано: запрошення від "OLEXIM export-import-handel", "Kaminoo Sp z.o.o.", "Kaleta", накази про відрядження; посвідчення про відрядження з відмітками про дату прибуття та дату вибуття до резидентів Польщі "OLEXIM export-import-handel", "Kaminoo Sp z.o.o.", копії закордонних паспортів відповідних працівників ТОВ "Артель" з відмітками про перетин кордону, документи, що підтверджують вартість проживання та проїзду.

Відрядження позивач пояснює розширенням ринку збуту продукції підприємства та проведенням комерційних переговорів з нерезидентами "OLEXIM export-import-handel", "Kaminoo Sp z.o.o.", "Kaleta" та проведенням дій, необхідних для сертифікації продукції підприємства за стандартами Польщі.

Так, згідно звітів, складених за результатами відряджень, відрядженими особами були проведені комерційні переговори з представниками "OLEXIM export-import-handel" та надані зразки продукції до Народного інституту здоров'я для отримання висновку про відповідність гігієнічним нормам країни нерезидента, проведені зустрічі з представниками "OLEXIM export-import-handel" на предмет поставки продукції дистриб'ютору "OLEXIM export-import-handel" з подальшим розміщенням у мережах супермаркетів, проведені екскурсії по виробництву з ознайомленням з обладнанням, вирішені поточні питання щодо співробітництва з "Kaminoo Sp z.o.o." та "Kaleta".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані гігієнічні атестати Народного інституту здоров'я щодо відповідності будівельних матеріалів вимогам гігієнічних стандартів; технічний висновок Інституту техніки будування щодо будівельних сумішей Artisan.

В подальшому, між позивачем та "Kaminoo Sp z.o.o.", "OLEXIM export-import-handel" укладені зовнішньоекономічні контракти від 02.02.2016 №01-PL/2016 (т.3, а.с. 26-34), від 09.02.2017 №03-PL/2017 про поставку продукції ТОВ "Артель".

Отже, позивачем підтверджено зв'язок відряджень, за наслідками яких були складені звіти від 16.11.2015 №30, від 23.11.2015 №31, від 15.12.2015 №38, від 15.12.2015 №37, від 05.02.2016 №9, від 28.03.2016 №21, з господарською діяльністю ТОВ "Артель".

Відтак, висновок податкового органу про необхідність включення до загального оподатковуваного доходу коштів у сумі 61302,15 грн., виплачених працівникам на відрядження та вартості послуг мобільного зв'язку на загальну суму 249091,54 є помилковим.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0005103113, а відповідно і штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи, що відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи), а висновки ДПІ про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб помилковими, відповідно відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з військового збору податковим повідомленням-рішенням №0005103113.

Також є протиправним та підлягає скасування податкове повідомлення-рішення №0007103113, яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 510 грн. за надання до контролюючого органу розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, з недостовірними відомостями.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 20.07.17

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.