Ухвала суду № 67828026, 19.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25076/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Пан Логістик» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004242207 від 11.06.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 24 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пан Логістик» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Бекар-М» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 297/1-26-50-22-07-36958491 від 22.05.2015 року, згідно висновків якого виявлено порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 176 366 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 158 729 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004242207 від 11.06.2015 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 264 549 грн., з яких за основним платежем нараховано 176 366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88 183 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Пан Логістик» (замовник) та ТОВ «Успіх ЮА» (виконавець) укладено договір надання послуг № 01/07/14-2 від 01.07.2014 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: диспетчерські, вантажно-розвантажувальні, транспортно-експедиторські послуги, послуги з організації відправлень вантажів та контролю митного оформлення товарів і транспортних засобів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію цього договору, акти надання послуг з деталізацією маршрутів, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, картки водіїв, акти прийняття-передачі вантажів, маршрутні листи, листи руху та опломбування автомобілів, акти пошкодження вантажу, акт звіряння.

Також, між ТОВ «Пан Логістик» (замовник) та ТОВ «Бекар-М» (виконавець) укладений договір надання послуг № БМ010914 від 01.09.2014 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: диспетчерські, вантажно-розвантажувальні, транспортно-експедиторські послуги, послуги з організації відправлень вантажів та контролю митного оформлення товарів і транспортних засобів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію цього договору, акти надання послуг з детальними маршрутами наданих транспортно-експедиційних послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, картки водіїв, акти прийняття-передачі вантажів, маршрутні листи, листи руху та опломбування автомобілів, акти пошкодження вантажу, акт звіряння.

Згідно пункту 3 зазначених договорів оплата послуг виконавцю здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання правильно оформлених оригіналів документів (актів виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками сторін.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Господарські операції позивача з контрагентами оформлені первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту по операціям, які були предметом перевірки.

Також, суд наголошує, що акти наданих послуг не містять недоліків, які були зазначені контролюючим органом в акті перевірки, зокрема, в актах наданих послуг зазначена дата складання, місце складання та одиниця виміру товарів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Окремі недоліки в оформленні первинних документів не доводять протиправність правочинів, направлених на надання послуг за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, без аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, доказів про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.

Так, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, що не доведено відповідачем, має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 року № К/9991/81114/11, від 22.01.2014 року № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 року № К/800/50945/13, від 19.02.2014 року № К/800/61338/13, від 11.03.2014 року № К/800/1128/14.

Окрім того, окремо слід зазначити, що при вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року у справі № 826/9208/15, якою було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві № 0000382207 від 01.12.2014 року, яким, в свою чергу, позивачу було визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок невизнання контролюючим органом правомірності формування ним податкового кредиту за липень 2014 року в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Успіх ЮА» на виконання того ж договору № 01/07/14-2 від 01.07.2014, що і у даній справі.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004242207 від 11.06.2015 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 19.07.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.