Ухвала суду № 67828002, 18.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23808/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 28 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ «СК «Юнівес», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року без ПДВ», а також договору банківського вкладу №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_3, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 151843,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що транзакція від 28 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ «СК «Юнівес», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по договору безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року», а також договір банківського вкладу №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної транзакції, є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_3 (клієнт) було підписано заяву №002-07879-241114, відповідно до якої клієнт пропонує (надає оферту) ПАТ «Дельта Банк» (банк) на умовах, визначених в цій пропозиції, та відповідно до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів банку, і Тарифів банку, зазначених в п.2.6 ч.2 цієї пропозиції, що є невід'ємною частиною цієї пропозиції, укласти з ОСОБА_3 договір на невизначений строк, в рамках якого відкрити поточний рахунок (НОМЕР_1), операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, оформити електронний платіжний засіб платіжної системи (Visa International та/або MasterCard Worldwide та/або ВОПС Дельта).

Між ПрАТ «СК «Юнівес» (позикодавець) та позивачем (позичальник) 24 листопада 2014 року укладено договір безвідсоткової позики №4, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві у встановлений цим договором строк таку ж суму грошових коштів. Грошові кошти надаються позикодавцем позичальникові не пізніше 01 грудня 2014 року (допускається надання позики частинами) у безготівковій формі на вказаний у цьому договорі рахунок (НОМЕР_1 в АТ «Дельта Банк»). Позичальник зобов'язується повернути позику у безготівковій формі на вказаний в цьому договорі рахунок позикодавця (або будь-який інший рахунок, що буде вказаний позикодавцем позичальнику окремо в письмовій формі та не вимагає внесення змін до цього договору) не пізніше 28 лютого 2015 року. Дозволяється дострокове повернення позики та повернення позики частинами (п.п.1.1, 2.1-2.2 договору).

28 листопада 2014 року на рахунок позивача НОМЕР_1 від ПрАТ «СК «Юнівес» перераховано грошові кошти у сумі 200000,00 грн. з призначенням платежу - оплата по договору безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року, без ПДВ.

29 грудня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір №008-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях, за умовами якого сума вкладу складає 120000,00 грн., вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 цього договору, та по 28 січня 2015 року включно, процентна ставка на суму вкладу становить 13% річних (п.п.1.2-1.4 договору).

Відповідно до п.п.1.6, 1.8 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №43788175 від 29 грудня 2015 року підтверджується факт перерахування на рахунок позивача в банку НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 120000,00 грн. Згідно даного платіжного доручення платником та одержувачем є ОСОБА_3, призначення платежу - переказ коштів від ОСОБА_3

02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08 квітня 2015 року та №147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації запроваджено по 02 жовтня 2015 року включно.

Згідно довідки ПАТ «Дельта Банк» №05-2996649 від 10 червня 2015 року, станом на 10 червня 2015 року у позивача в ПАТ «Дельта Банк» обліковується залишок коштів в розмірі 3294,48 грн. на рахунку №26205702815031, в розмірі 31846,99 грн. на рахунку НОМЕР_1, а також за договором банківського вкладу (депозиту) №008-07976-291214 «Лояльний», укладений 29 грудня 2014 року, в розмірі 120000,00 грн., що припинив свою дію 29 березня 2015 року.

Згідно протоколу від 17 вересня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29 травня 2015 року, комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори, операції) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в додатку №1 до цього протоколу, зокрема, операція по перерахунку від ПрАТ «СК «Юнівес» грошових коштів у сумі 200000,00 грн. на рахунок позивача НОМЕР_1 (№ за порядком 92 в переліку). Перелік нікчемних договорів банківського вкладу наведено в додатку №3 до цього протоколу, зокрема, договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року на суму договору 120000,00 грн. (№ за порядком 50 в переліку). Також запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати відповідний наказ щодо виявлення операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів юридичними особами та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 18 вересня 2015 року №822 застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, зокрема, здійснено повернення коштів у сумі 120000,00 грн. з депозитного рахунку позивача НОМЕР_2, відкритого згідно договору №008-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях від 29 грудня 2014 року, на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1.

Пунктом 2 наведеного Наказу вирішено не застосовувати наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахунку коштів з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №3 до цього наказу, в тому числі операції з перерахування коштів від ПрАТ «СК «Юнівес» на рахунок позивача НОМЕР_1 у розмірі 200000,00 грн. (№ за порядком 212 в переліку) та з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1 у сумі 120000,00 грн. на його депозитний рахунок НОМЕР_2 (№ за порядком 213 в переліку).

02 жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На адресу позивача представником АТ «Дельта Банк» направлено повідомлення №9294/170 від 29 вересня 2015 року про нікчемність правочину, а саме транзакції (операції) від 28 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ «СК «Юнівес», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог.безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року, без ПДВ», а також договору банківського вкладу №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної нікчемної транзакції, згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, станом на жовтень 2015 року ОСОБА_3 включений до Реєстру на загальну суму 3298,21 грн., яка йому виплачена 09 жовтня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо необґрунтованості посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу для віднесення договору банківського вкладу (депозиту) №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року та операцій по перерахуванню ПрАТ «СК «Юнівес» коштів на поточний (картковий) рахунок позивача до нікчемних, та наявності підстав для скасування рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними вказаних транзакції і договору, а також зобов'язання останнього подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В силу вимог ч.ч.1-3, 5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктами 3, 4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до п.6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Таким чином, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч.3 ст.38 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на час прийняття уповноваженою особою оскаржуваного наказу) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання нікчемними операції з перерахування коштів від ПрАТ «СК «Юнівес» на поточний рахунок позивача та договору банківського вкладу, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», визначено п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Умовою застосування п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, у правовідносинах, що склались між сторонами, ОСОБА_3 є вкладником банку у розумінні ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не кредитором, та одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк», нікчемним.

Апелянт стверджує, що перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 200000,00 грн. було здійснено з рахунку юридичної особи ПрАТ «СК «Юнівес» та відповідна операція була здійснена у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження в діяльності банку, в той же час, зазначена постанова становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Відповідачем не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з банківського рахунку юридичної особи на рахунок фізичної особи суперечать законодавству або укладеним договорам.

Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.

Крім того, у своїй скарзі апелянт вказує на зазначення в рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27 липня 2015 року), що керівників структурних підрозділів банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлені постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, лише 15 січня 2015 року, а тому факт надання переваги банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16 січня 2015 року.

В той же час, операція щодо перерахування коштів від ПрАТ «СК «Юнівес» на рахунок позивача НОМЕР_1 відбулась 28 листопада 2014 року, а укладення ПАТ «Дельта Банк» з позивачем договору банківського вкладу та перерахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 відбулось 29 грудня 2014 року, тобто до повідомлення посадових осіб ПАТ «Дельта Банк» про відповідні обмеження, встановлені постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ.

Стосовно перерахування коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ «СК «Юнівес» колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує надходження коштів на його рахунок від ПрАТ «СК «Юнівес» та на підтвердження наявності законних підстав для такої операції ОСОБА_3 додано до матеріалів справи копію договору безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року та факт відповідного перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. сторонами визнається.

Крім того, умови обслуговування поточного рахунку НОМЕР_1, відкритого позивачу згідно заяви №002-07879-241114 від 24 листопада 2014 року, не містять жодних обмежень щодо надходження коштів на рахунок позивача від інших осіб.

В той же час, ПрАТ «СК «Юнівес», яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є його власністю. Апелянтом не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з банківського рахунку юридичної особи на рахунок позивача суперечать законодавству або укладеним договорам.

Перераховані на поточний рахунок позивача грошові кошти від ПрАТ «СК «Юнівес» за договором безвідсоткової позики №4 від 24 листопада 2014 року перейшли у власність позивача, оскільки в силу ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.

Крім того, у своїй скарзі апелянт посилається на наявність в договорах банківського вкладу (депозиту) умови, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу та відповідно до п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта банк» протоколом №14 від 20 березня 2013 року, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи платіжного дорученні №43788175 від 29 грудня 2014 року грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_2 були перераховані саме ОСОБА_3, таким чином, позивачем було дотримано умови договору №008-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях від 29 грудня 2014 року та п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта банк».

Посилання апелянта, що згідно оспорюваного наказу застосовано лише наслідки нікчемності, натомість, правочини не визнавались нікчемними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки уповноважена особа Фонду має право застосувати наслідки нікчемності правочинів лише за умови визнання правочинів нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, відповідне рішення уповноваженої особи має бути належним чином оформлено у вигляді наказу (розпорядження тощо) та мотивовано щодо наявності підстав, визначених законодавством, щодо нікчемності відповідних правочинів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання нікчемними операції з перерахування коштів від ПрАТ «СК «Юнівес» на поточний рахунок позивача та договору банківського вкладу, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», висновок про нікчемність вказаних правочинів є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним, не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним договору №008-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях від 29 грудня 2014 року та операції щодо перерахуванні грошових коштів у сумі 200000,00 грн. від ПрАТ «СК «Юнівес» на поточний рахунок позивача та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про наявність рахунків в АТ «Дельта Банк» вих.№05-2996649 від 10 червня 2015 року на ім'я позивача в банку відкрито два рахунки: №26205702815031 у валюті гривня, на якому станом на 10 червня 2015 року обліковується залишок коштів у розмірі 3294,48 грн.; НОМЕР_1 у валюті гривня, на якому станом на 10 червня 2015 року обліковується залишок коштів у розмірі 31846,99 грн.; договір банківського вкладу (депозиту) №008-07976-291214 «Лояльний», укладений на суму у розмірі 120000,00 грн., що припинив свою дію 29 березня 2015 року.

Таким чином, загальна сума грошових коштів на рахунках позивача, що мають статус вкладу становила 155141,47 грн., однак, внаслідок звернення до банку агента АТ «Ощадбанк» позивачем отримано суму відшкодування у розмірі 3298,21 грн., що підтверджується наявною в матеріалах копією заяви на видачу готівки від 09 жовтня 2015 року, та залишок невідшкодованої суми становить 151843,26 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 28 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта Банку ПрАТ «СК «Юнівес» та договору банківського вкладу №008-07976-291214 від 29 грудня 2014 року та про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_3, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 151843,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо встановлення відсутності у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. повноважень щодо списання з відкритих на ім'я ОСОБА_3 рахунків в АТ «Дельта Банк» належних йому грошових коштів у розмірі 151846,99 грн. на користь ПрАТ «СК «Юнівес», а також щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування позивачу за рахунок Фонду, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.