Постанова № 67827774, 13.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19487/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Центр" та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Сидорчука Андрія Вікторовича, Міністрерства юстицій України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк"Центр", Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Сидорчука Андрія Вікторовича, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Центр», служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив: визнати протиправним рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого головним управлінням житлового забезпечення, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.12.2009 на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 01.12.2009 №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18.12.2009, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.02.2011, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за №98; скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого головним управлінням житлового забезпечення, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.12.2009 на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 01.12.2009 №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18.12.2009, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.02.2011, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за №98; зобов'язати Державну реєстраційну службу України виключити запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПАТ "Комерційний банк"Центр" подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Також не погоджуючись з вищезазначеним рішенням із апеляційною скаргою звернувся і позивач ОСОБА_2, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Комерційний банк"Центр" не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається матеріалів справи, Між ПАТ "Комерційний Банк "Центр" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у сумі 2 000 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за договором про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ між публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Центр" (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (іпотекодавець) також укладено договір іпотеки від 23.02.2011, зареєстрованого в реєстрі за №98.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки).

Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що на підставі цього договору іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, згідно з порядком, встановленим статтею 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому, дане застереження визначається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. За цим договором іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, встановленою на момент такого придбання на підставі оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У випадку набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечиних іпотекою вимог іпотекодержателя.

На підставі викладеного із зазначенням третьою особою-1 факту невиконання позивачем умов договору про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ, а саме: наявність заборгованості, публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Центр" звернулось із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за вказаним товариством.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією картки прийому заяви від 30.05.2014 №13432962, наданої відповідачами (а.с. 198-199 том 1), до вказаної заяви публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Центр" додано такі документи:

- договір іпотеки (та нотаріальна копія), серія та номер: 98, виданий 23.02.2011, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.;

- договір про внесення змін №1 (та нотаріальна копія), серія та номер: 1234, виданий 22.02.2012, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.;

- договір про внесення змін №2 (та нотаріальна копія), серія та номер: 346, виданий 22.03.2012, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.;

- договір про внесення змін №3 (та нотаріальна копія), серія та номер: 784, виданий 31.07.2013, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.;

- копія вимоги (2 екземпляри), серія та номер: 108/03, 109/03, виданий 26.03.2014, видавник: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр";

- копія рекомендованного повідомлення (2 екземпляри), серія та номер: б/н, виданий 30.05.2014, видавник: Укрпошта;

- копія розрахунку заборгованості (2 екземпляри), серія та номер: б/н, виданий 26.03.2014, видавник: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр";

- копія статуту, серія та номер: протокол №1, виданий 22.04.2010, видавник: установчі збори засновників;

- копія протоколу, серія та номер: 27, виданий 19.05.2014, видавник: засідання правління публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Центр";

- копія довіреності, серія та номер: 89, виданий 29.05.2014, видавник: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр".

За результатами розгляду вказаних документів державним реєстратором прав на нерухоме майно Сидорчуком А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.08.2014 №14965353, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Центр".

На підставі вказаного рішення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис від 30.05.2014 №6684545.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у державного реєстратора станом на момент прийняття ним оскаржуваного рішення були відсутні докази переходу від позивача до ПАТ "Комерційний банк "Центр" права приватної власності на вказану квартиру, з огляду на відсутність у відповідача-2 доказів наявності боргу у позивача перед банком.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 вказаного Закону, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Також згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведене продубльовано в договорі іпотеки від 23 лютого 2011 року №98.

Зокрема п.3.2,- іпотекодержатель зобов'язаний:

п.3.2.1 - У разі порушення Позичальником Зобов'язання надіслати іпотекодавцю у встановленому чинним законодавством порядку письмову вимогу про усунення порушень.

п.3.2.3 - У випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання, повернути іпотекодавцю різницю між обмежень отриманою в результаті задоволення таких вимог грошовою сумою та розміром вимог, забезпечених іпотекою відповідно до умов цього договору.

п.3.2.4. - Після належного виконання зобов'язань за кредитним договором вжити всі необхідні заходи для зняття обмежень на предмет іпотеки, встановлених відповідно до умов даного договору.

Колегія суддів зазначає, що докази завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві відсутні.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Аналогічне застереження міститься і в п. 5.3 Договору іпотеки.

Однак, судом першої інстанції не зроблено висновку стосовно того, чи дослідив відповідач-2 наявність даного документу на момент прийняття рішення про Державну реєстрацію.

Виходячи з інформації яка міститься в копія картки прийому заяви від 30.05.2014 року № 13432962, наданої відповідачами, оцінка майна для реєстрації нерухомого майна не надавалася. Також до матеріалів справи 09.12.2016 року третьою особою -1, було надано копії листів оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності TOB « AKP-KOHCAJIT» .

Датою виготовлення цієї оцінки значиться 18.08.2014р.,дата реєстрації нерухомого майна 06.08.2014 р., тобто оцінка була виконана через 12 днів, після здійснення реєстрації.

Враховуючи вищенаведене можливо зробити висновок, що відповідач-2 не виконав свій обов'язок та не дослідив відсутність оцінки майна, як передбачено законодавством, чим порушив права позивача.

Також як вбачається з наявної у матеріалах справи копії реєстраційної справи, а саме: копії картки прийому заяви від 30.05.2014 №13432962, до заяви ПАТ "Комерційний банк "Центр" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додано, зокрема, копію розрахунку заборгованості (2 екземпляри), серія та номер: б/н, виданий 26.03.2014, видавник: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр".

Натомість, наявна у копіях реєстраційної справи копія розрахунку заборгованості не стосується виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ, як вбачається зі змісту такого розрахунку, оскільки такий розрахунок поіменований як "розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Пвіта Центр" перед Банком за кредитним договором 230812/13-КЮ від 23.08.2012".

Таким чином, у державного реєстратора станом на момент прийняття ним оскаржуваного рішення були відсутні також докази переходу від позивача до ПАТ "Комерційний банк "Центр" права приватної власності на вказану квартиру, з огляду на відсутність у відповідача-2 доказів наявності боргу у позивача перед банком.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Державний реєстратор Сидорчук A.B. (відповідач-2) 06.08.2014р. прийняв оскаржуване рішення з порушенням вимог законодавства та відсутності необхідних документів та не дослідив відсутності законних підстав у іпотекодержателя для державної реєстрації іпотечного майна,як того вимагають вище згадані закони, а саме:

- відсутності доказів простроченої заборгованості саме ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором, оскільки до заяви про державну реєстрацію прав була надана копія розрахунку заборгованості, яка не стосується виконання ФОП ОСОБА_2, а був поданий розрахунок заборгованості ТОВ « Пвіта Центр» за іншим кредитним договором;

- відсутності доказів надсилання та отримання іпотекодавцем вимог банку про усунення порушень та доказів того, що з моменту отримання пройшло не менш як 30 днів ( (ч.2 п.46 Постанови КМУ № 868 від 17.10.2013 р.; п.п. 3.2, 3.2.1. Договору іпотеки; ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»);

- відсутності виконання умов правочину, тобто оцінки нерухомого майна на момент набуття право власності за банком, як умови - п.5.3 Договору іпотеки № 98 від 23.02.2011 р., вимоги ст.37 Закону України « Про іпотеку» ( ч.5 п.15 Постанови КМУ №868 від 17.10.2013р.);

Однак судом першої інстанції не було надана оцінка всім правопорушенням, які вчинив Державний реєстратор під час реєстрації спірного нерухомого майна.

Вищевикладеним також повністю спростовуються доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Центр".

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Центр" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 р. змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.07.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.